КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
10 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі:
Самчука П.П. (головуючий)
Баса О.Г., Пастощука М.М.
при секретарі Басюр А.М.
з участю: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_5, на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 7 червня 2010 року цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 7 червня 2010 року та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказаним рішенням суду позов задоволений. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 08/406-1 від 2 квітня 2008 року в сумі 25787 грн. 63 коп. на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» судовий збір 257 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
В обґрунтування незаконності рішення суду зазначається про помилковість висновку суду про те, що отримані за кредитним договором кошти є особистою приватною власністю ОСОБА_5, оскільки такий висновок суперечить ст.ст. 57, 61 СК України. Відповідач отримав кредит не у сумі 16800 грн., як зазначено у рішенні суду, а 15120 грн., оскільки банк із кредитних коштів забрав собі 1680 грн. (10%) як комісію за зарахування безготівкових коштів, що суперечить умовам договору. При укладенні кредитного договору не були дотримані вимоги ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст.ст. 6, 627 ЦК України. Кім того, дружина відповідача не давала, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, письмової згоди на отримання ним кредиту
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.
Представник ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про день, час і місце слухання справи повідомленні у встановленому законом порядку.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 2 квітня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 08/406-1. Згідно умов договору банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 16800 грн. на поточні потреби строком по 1 квітня 2011 р. включно зі сплатою 24 процентів та користування кредитними коштами. (п.п. 1.1. – 1.4.договору).
Порядок здійснення плати за користування кредитом та виконання боргових зобов’язань позичальника перед банком встановлений п.п. 2.4., 2.5 договору.
Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов’язаний повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п. 2.5.1. цього договору. Не пізніше визначеного п. 1.3. цього договору терміну, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу банку сплатити можливу неустойку (штраф/пеню).
За неналежне виконання зобов’язань, передбачених п. 3.3.3. цього договору позивальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми неналежного виконання грошового зобов’язання (п. 4.4. договору).
П. 3.2.6. договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором.
З липня 2008 року ОСОБА_5 припинив виконання зобов’язань за кредитним договором. На вимогу банку сплатити заборгованість не відреагував. Станом на 25 лютого 2010 року заборгував банку 25787 грн. 63 коп., з яких 16477 грн. 54 коп. заборгованість за кредитом, 7182 грн. 63 коп. заборгованість по відсоткам та 2128 грн. плати за пропуск платежів.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Давши належну оцінку зібраним по справі доказам суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у зв’язку з неналежним виконанням умов договору кредиту від 02.04.2008 р. відповідач ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» вправі вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом.
За таких обставин, суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги банку відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено. Тому наявні підстави для відхилення апеляційної скарги відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновки не спростовують.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач отримав кредит у сумі 15120 грн., а не - 16800 грн., як зазначено у рішенні суду, є безпідставними і спростовуються копіями виписки по особовому рахунку та меморіального ордеру від 2 квітня 2008 року, згідно яких 2 квітня 2008 р. ОСОБА_5 оплатив з кредитного рахунку 1680 грн. нарахованої комісії за зарахування безготівкових коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. 3 ст. 65 СК).
Таким чином, ст. 65 СК України передбачена обов’язковість надання згоди другого з подружжя на укладення договорів, щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Кредитний договір не є угодою щодо розпорядження майном та не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги про те, що дружина відповідача не давала, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, письмової згоди на отримання ним кредиту, на законність рішення суду не впливають, оскільки така згода законом не вимагається.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_5 не надав суду, як того вимагає ст. 10, 60 ЦПК України, доказів того, що умови кредитного договору суперечать нормам ЦК України, вимогам розумності та справедливості, а тому посилання на те, що при укладенні кредитного договору не були дотримані вимоги ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст.ст. 6, 627 ЦК України є необґрунтованими.
Інші підстави, в межах доводів апеляційної скарги, для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 7 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду П.П. Самчук
====================================================================
Головуючий у І інстанції – Драч І.В. Справа № 22ц-4489
Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 27