КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
17 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів
судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
у складі:
Самчука П.П. (головуючий)
Костенка А.М., Пастощука М.М.
при секретарі Пещанюк Л.Ю.
з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білогірського районного суду від 12 січня 2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_6 зазначала, що під час перебування з відповідачем ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, 30.08.2005 р. між ХФ ЗАТ КБ «ПриватБанк» та МПП «Надія», директором якого є ОСОБА_7, був укладений кредитний договір. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором з ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 08.03.03.00.2645 від 30.08.2005 р. Оскільки позивачка, відповідно до ст. 65 СК України, згоди на укладення договору поруки не давала, просила суд визнати зазначений договір недійсним.
Рішенням Білогірського районного суду від 12 січня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволений. Договір поруки № 1 від 30 серпня 2005 року до кредитного договору № 08.03.03.00.2645 від 30.08.2005 р., укладений між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» визнаний недійсним. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Хмельницької філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування незаконності рішення суду зазначається про неправильне застосування ст. 65 СК України, згідно якої згода другого з подружжя на укладення договору є обов’язковою, якщо в договорі йде мова про відчуження майна, яке є спільною сумісною власністю. Договір поруки є способом забезпечення виконання зобов’язання боржником, а не угодою щодо розпорядження майном подружжя. Договір поруки не впливає на права та обов’язки другого з подружжя. Відповідальність за зобов’язаннями зазначеними у договорі поруки несе лише поручитель своїм особистим майном, другий з подружжя відповідальності не несе.
В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.
Представник позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, у її задоволенні просить відмовити.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2005 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір поруки № 1, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання МПП «Надія» (боржник) своїх обов’язків за кредитним договором від 30.08.2005 р. № 08.03.03.00.2645, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 397047 EUR
строком по 27.08.2010 р. зі сплатою 10% річних за користування кредитними коштами.
Згідно п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи оплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Вказані обставини судом встановлені правильно.
Разом з тим, задовольняючи позов ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним суд виходив з того, що договір поруки, який виходить за межі дрібного побутового, ОСОБА_7 був укладений під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, яка згоди на його укладення, відповідно до ст. 65 СК України, не давала. За таких обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав передбачених ст. 215 ЦК України для визнання договору поруки недійсним.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна через неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 СК України від 10.01.2002 р. № 2947-III дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Таким чином, ст. 65 СК України передбачена обов’язковість надання згоди другого з подружжя на укладення договорів щодо розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту вказаної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; і договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.
Оскільки для укладення договору поруки закон не вимагає згоди другого з подружжя, у суду не було підстав відповідно до ст. 65 СК України для визнання договору поруки від 30.08.2005 р. недійсним.
Враховуючи викладене рішення Білогірського районного суду від 12 січня 2010 року слід скасувати, а в задоволенні позову - відмовити.
Підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є, згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені ним по справі судові витрати.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити.
Рішення Білогірського районного суду від 12 січня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовну ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки недійсним, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 12 грн. 75 коп. судового збору та 157 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис Судді: підписи
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду П.П. Самчук
====================================================================
Головуючий у І інстанції –Герасимчук Н.П. Справа № 22ц- 5283
Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 27