ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 2-4513/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

1 грудня 2010 року                     Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Фонарюк Н.С.

за участю:

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про стягнення виплати за договором страхування та внаслідок злочину, -

В С Т А Н О В И В  :

В травні 2010 року позивачі звернулися до суду з позовом до ВАТ НАСК «ОРАНТА», ОСОБА_3 про стягнення виплати за договором страхування та внаслідок злочину, мотивуючи тим, що 27 червня 2009 року на автодорозі Біла Церква-Володарка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_2, в результаті якої позивачу були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості та пошкоджено автомобіль ВАЗ-21124, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та який належить позивачу ОСОБА_5

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на забезпечений транспортний засіб марки М-21412, державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована на підставі полісу, виданого 16 січня 2009 року Володарським районним відділенням Київської обласної дирекції ВАТ НАСК «ОРАНТА», строк дії полісу до 15 січня 2010 року. Вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В зв’язку з цим, позивачі звернулися до суду з позовом та просили ухвалити рішення, яким стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 3 614 грн. 22 коп., потрачених ним на лікування та пеню за прострочення сплати даних коштів в розмірі 43 грн. 42 коп., на користь ОСОБА_5 24 990 грн. страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль та 299 грн. 88 коп. пені, 570 грн. за проведення технічної експертизи, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 24 626 грн. у відшкодування вартості ремонту автомобіля позивача, що не покривається розміром страхового відшкодування.

В судовому засідання позивачі та їх представник збільшили позовні вимоги та просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 4 008 грн. 46 коп., потрачених ним на лікування та пеню за прострочення сплати даних коштів в розмірі 368 грн. 77 коп., 48 450 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з стійкою втратою працездатності, на користь ОСОБА_5 20 982 грн. страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль та 1 930 грн. 34 коп. пені, 570 грн. за проведення технічної експертизи, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 28 634 грн. у відшкодування вартості ремонту автомобіля позивача, що не покривається розміром страхового відшкодування, 2 550 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з втратою належного їй автомобіля.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме визнав те, що внаслідок його дій завдану матеріальну та моральну шкоду позивачам, проте він не погоджується з сумою їх відшкодування.

Представник відповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» в судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи тим, що страховиком не прийняте рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову в його виплаті, оскільки позивачем ОСОБА_5 не надано документів про вартість залишку транспортного засобу або її письмової заяви про те, що вона не заперечує щодо визначення залишків відповідачем. Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування йому коштів пов’язаних з лікуванням, то представник відповідача зазначила, що позивачем не надано виписок з його історії хвороби, рецептів лікаря, тому не було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, а його позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки вироком суду дане питання вирішене шляхом її стягнення з ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 27 червня 2009 року на автодорозі Біла Церква-Володарка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_2, внаслідок якої позивачу були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості та пошкоджено автомобіль ВАЗ-21124, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та який належить позивачу ОСОБА_5

Вироком Білоцерківського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Речові доказі по справі транспортний засіб марки М-21412, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 та автомобіль ВАЗ-21124, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу ОСОБА_5 повернуто їх власникам. (а.с. 8-11).

Відповідно до ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на забезпечений транспортний засіб марки М-21412, державний номерний знак НОМЕР_2, була застрахована на підставі полісу, виданого 16 січня 2009 року Володарським районним відділенням Київської обласної дирекції ВАТ НАСК «ОРАНТА», строк дії полісу до 15 січня 2010 року (а.с. 6).

Відповідно до наданого Полісу встановлено ліміт відповідальності ВАТ НАСК «ОРАНТА» за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) в розмірі 25 500 грн., з встановленням франшизи в розмірі 510 грн., а за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю (на одного потерпілого) в розмірі 51 000 грн.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового  випадку  здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором  майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для  повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між  фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

У виконання даної норми закону, страховиком направлено протягом 3 днів після подання заяви № 372 від 30 червня 2009 року про страхове відшкодування аварійного комісара, який проводив огляд пошкодженого автомобіля позивача та на підставі чого в присутності власника автомобіля ОСОБА_5 проведено дослідження № АА0790СА-15.07/1 КО від 15 липня 2009 року.

Відповідно до даного дослідження встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ 21124, державний номер НОМЕР_1 складає 51 299 грн. 01 коп. При проведенні дослідження оцінювачем вирішувались питання визначення ринкової вартості транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка становить 51 299 грн. 01 коп., вартості його відновлювального ремонту, яка становить 47 449 грн. 05 коп., а також визнано економічну недоцільність відновлення транспортного засобу позивача.

Статтею 30 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається  фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з  експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до цього, законом передбачено два випадки виплати страхового відшкодування: коли власник транспортного засобу згоден з визнанням автомобіля фізично знищеним та коли не згоден з таким визнанням.

Представник позивача в ході судового розгляду заперечив щодо визнання транспортного засобу ОСОБА_5 фізично знищеним, а тому відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власнику підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 призначалась автотоварознавча експертиза на предмет визначення залишкової вартості автомобіля. Проте, вона не була проведена в зв’язку з ненаданням для огляду експерту автомобіля. Більше клопотань про проведення даної експертизи від сторін не надходило.

Визначення вартості залишків транспортного засобу ОСОБА_5, сторонами та судом не проводилось.

В зв’язку з цим, суд дійшов до висновку про стягнення на користь позивача ОСОБА_5 у відшкодування витрат на ремонт пошкодженого автомобіля в розмірі вартості відновлювального ремонту - 47 449 грн. 05 коп.

Оскільки на підставі полісу, виданого 16 січня 2009 року Володарським районним відділенням Київської обласної дирекції ВАТ НАСК «ОРАНТА» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на суму 25 500 грн. з фарншизою в розмірі 510 грн., то з ВАТ НАСК «ОРАНТА» слід стягнути на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 22 969 грн. 05 коп. (різниця між вартістю відновлювального ремонту та страховим відшкодуванням, з врахуванням франшизи).

При цьому, доводи позивачів та їх представника щодо стягнення з відповідачів вартості матеріального збитку відповідно до звіту № 300 про оцінку автомобіля (а.с. 12-39), не заслуговують на увагу, оскільки даний звіт був проведений в рамках кримінальної справи, за заявою слідчого Щавінського О.А., експерт про кримінальну відповідальність за ст.ст. 385, 386 КК України не повідомлявся та даний звіт було проведено з порушенням вимог ст.  34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, квитанція, надана позивачами в якості доказу оплату даного звіту не є належним доказом, оскільки в ній не зазначено, ким сплачена кошти (а.с. 112).

Що стосується позовних вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» на його користь у відшкодування 4 008 грн. 46 коп., потрачених на лікування, то суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 2 863 грн. 50 коп., оскільки відповідно до ст. 24 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Дана сума на лікування позивача підтверджена чеками, з яких вбачається придбання медичних препаратів в період його лікування після дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, суд не приймає до уваги оплату по чекам сплату добровільних пожертвувань на загальну суму 250 грн., вартість мінеральної води на загальну суму 8 грн. 95 коп. (не надано доказів про її призначення лікарем позивачу), кошти по чекам на суму 294 грн. 26 коп. за період 2010 року (а.с. 94), оскільки в матеріалах справи відсутні дані про повторну операцію позивача (виписки з історії хвороби).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ВАТ НАСК «ОРАНТА» 48 450 грн. у відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з стійкою втратою працездатності, то в їх задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 23 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з стійкою втратою працездатності потерпілим.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим передбачений ст. 24 даного Закону. Проте, позивачем не надано суду доказів щодо стійкої втрати працездатності.

Крім того, відповідно до вироку Білоцерківського районного суду Київської області від 29 грудня 2009 року вирішене питання відшкодування моральної шкоди, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. А тому, підстав для відшкодування моральної шкоди ВАТ НАСК «ОРАНТА» немає.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування з ВАТ НАСК «ОРАНТА» 2 550 грн. моральної шкоди, пов’язаної з втратою належного їй автомобіля, задоволенню не підлягають, оскільки ч. 3 ст. 22 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2  ч.  2 ст. 23 ЦК України, тобто яка полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.  

Проте, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, пов’язану з пошкодженням автомобіля, а така шкода страховою компанією не відшкодовується відповідно до ст. 22 даного Закону, оскільки таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Але, такі позовні вимоги до ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_5 не заявлені.

Що стосується позовних вимог позивачів про стягнення пені за прострочення сплати коштів, пов’язаних з лікуванням в розмірі 368 грн. 77 коп., 1 930 грн. 34 коп. пені за прострочку сплати страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль, то відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Проте, вини страховика у не вчасній виплаті страхового відшкодування позивачам в ході судового розгляду не доведено та не позивачами не надано суду розрахунку пені.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 24 990 грн.; з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 22 969 грн. 05 коп.; з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 2 863 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожним з позивачів на оплату правової адвоката сплачено по 4 000 грн.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової  допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі (яка надає правову допомогу) виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи положення даної постанови, квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату позивачами по 4 000 грн., відсутність будь-якого розрахунку адвоката про виконані роботи, суд дійшов до висновку про стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 330 грн. 01 коп. та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 303 грн. 31 коп.

До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Станом на 30 листопада 2010 року мінімальний розмір заробітної плати становив 907 грн., 40% від даного розміру зарплати становить 362 грн. 80 коп., адвокат приймав участь в судових засідання 3 год. 22 хв., тобто позивачам підлягають відшкодуванню витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 1 342 грн. 36 коп., що на кожного з позивачів становить по 671 грн. 18 коп., оскільки він представляє інтереси обох позивачів.

Проте, ст. 88 ЦПК України та ч. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Оскільки загальна ціна позову за вимоги майнового характеру становила 50 822 грн. 50 коп., суд дійшов до висновку про стягнення з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., тобто позов задоволено на 49,17%, то витрати на оплату правової допомоги адвоката становлять 330 грн. 01 коп. (49,17% від  671 грн. 18 коп.).

В зв’язку з цим, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягають відшкодуванню понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 303 грн. 31 коп., що становить 45,19% від ціни позову.

На підставі викладено підлягають стягненню ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 59 грн. (49,17% від 120 грн.) та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 54 грн. 23 коп. (45,19% від 120 грн.).

Крім того, позивачем ОСОБА_2  були пред’явлені позовні вимоги до ВАТ НАСК «ОРАНТА» на суму 4 008 грн. 46 коп., суд дійшов до висновку про стягнення страхового відшкодування в розмірі 2 863 грн. 50 коп., що становить 65,41%, а тому слід стягнути з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на його користь витрати на оплату правової допомоги в розмірі 439 грн. 02 коп. та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 9 грн. 81 коп.

Оскільки при подачі позову позивачі були звільнені від сплати судового збору, який за вимоги майнового характеру становить 1 700 грн., то враховуючи пропорційність задоволених вимог підлягає стягненню на користь держави судовий збір з ВАТ НАСК «ОРАНТА» в розмірі 931 грн. 60 коп., а з ОСОБА_3 в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1187, 1194, 988, 23 ЦК України, ст.ст. 22-24, 30, 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 88 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

Позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_3 про стягнення виплати за договором страхування та внаслідок злочину – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн., понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 330 грн. 01 коп. та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 59 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 22 969 грн. 05 коп., понесені нею витрати на оплату правової допомоги в розмірі 303 грн. 31 коп. та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 54 грн. 23 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 2 863 грн. 50 коп., понесені ним витрати на оплату правової допомоги в розмірі 439 грн. 02 коп. та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 9 грн. 81 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь держави судовий збір в розмірі 931 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя