У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справх апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Собіни І.М.
суддів - Буцяка З.І., Хилевича С.В.
при секретарі судового засідання - Приходько Л.В.,
з участю апелянтів та представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Здолбунівського районного суду від 13 травня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8 до Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-цемент» про скасування наказу №178 від 30.09.04 р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.04 р.», стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 13 травня 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в позові до ВАТ «Волинь-цемент» про скасування наказу №178 від 30.09.04 р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.», стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору та моральної шкоди – відмовлено за безпідставністю.
ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в позові до ВАТ «Волинь-цемент» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необгрунтованість рішення, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що відповідачем не надано жодного логічного доказу щодо необхідності підвищення заробітної плати. Наслідком є те, що наказ про підвищення заробітної плати являється наказом про зниження преміальної оплати.
Підставами для скасування наказу наводить ті обставини, що відповідачем не було попереджено працівників про зміни в оплаті праці з моменту виходу наказу і до часу звільнення всупереч вимогам постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року за №13.
Стверджує також, що колективний договір, який діяв у 2004 році і до часу його звільнення 10.01.2006 року, не змінювався, а тому і встановлена ним преміальна оплата праці в розмірі 27% незаконно була знижена наказом до 10%.
Не погоджується апелянт і з висновком суду щодо пропуску позивачем тримісячного строку на звернення до суду і в підтвердження своїх доводів посилається на положення ст.233 КзПП.
Просить скасувати рішення Здолбунівського районного суду від 13 травня 2010 року та ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги повністю.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в своїх ідентичних апеляційних скаргах вказують на умисне затягуванням суддею розгляду справи, на незаконне залучення до справи доказів відповідача, на проведення судових засідань без повідомлень та виклику позивачів, на незаконне об*єднання справи ОСОБА_3 за №2-1181/07 про скасування наказу зі справою №2-234/06 про поновлення на роботі.
Стверджують, що висновки суду не відповідають дійсності.
В судовому засіданні позивачами було доведено неправильність розрахунків та висновків судово-економічної експертизи, з чим погодився і експерт. У зв*язку з цим вважають неправомірним рішення суду щодо оплати позивачами витрат на її проведення.
Апелянти стверджують, що наказ №178 прийнятий з грубим порушенням норм трудового законодавства, оскільки прийнятий керівництвом одноосібно і вони не були попереджені про зміну умов оплати праці роботодавцем за два місяці до його введення, зокрема профспілкою він був погоджений за день до його введення.
Просять скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та направити справу на новий судовий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та заслухавши пояснення сторін, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Судом встановлено, що наказом №178 від 30.09.2004 р. «Про підвищення заробітної плати працівникам товариства з 01.09.2004р.» на ВАТ «Волинь-цемент» з 01 вересня проведено перерахунок діючих тарифних ставок і посадових окладів працівників товариства, шляхом введення діючої преміальної оплати працівників у тарифні ставки та посадові оклади з встановленням розміру премії для всіх працівників товариства 10%. Вирішено проводити з 01.09.2004 р. коригування розмірів середньої заробітної плати для обрахунку виплат нарахованих відповідно до Постанови КМ №100 від 08.02.95 р., відпускних та інших середньомісячних виплат, застосовуючи коефіцієнт 1,10 (а.с. 6 т.1).
Місцевий суд вірно дійшов висновку, що зважаючи на введення в дію з 01.10.2005 р. нового Положення про преміювання працівників товариства, вимоги позивачів в частині стягнення заробітної плати відповідно до умов колективного договору за період з 01.10.2005 р. по 01.01.2006 р. ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, і за період з 01.10.2005 р. по 23.01.2006 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – є безпідставними, так як виходять за межі часу дії наказу №178.
Місцевим судом вірно досліджено та доведено на підставі ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про колективні договори і угоди», Генеральної угоди між Кабінетом міністрів України , всеукраїнськими об*єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб*єднаннями та висновку судово-економічної експертизи №31 від 01.03.2010 р. – зміни систем та розмірів оплати праці у зв*язку зі змінами в організації виробництва і праці, запроваджені наказом №178 від 30.09.2004 р., який діяв у період з 01.09.2004 р. по 30.09.2005 р., не призвели до зменшення заробітної плати позивачів та порушень вимог діючого трудового законодавства.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо невірності висновку судово-економічної експертизи є нічим не підтверджені та не доведені, на відміну від висновку експертизи, який грунтується на нормах трудового законодавства та наданими сторонами доказах.
Погоджується колегія суддів апеляційної інстанції і з висновком суду про відмову в позовних вимогах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення та моральної шкоди за недоведеності вини власника чи уповноваженого ним органу.
Доводи апелянтів щодо відсутності з їхньої сторони пропуску строку на звернення до суду є безпідставними та надуманими, оскільки в судових засіданнях було встановлено та підтверджено ними ж самими, що дізнались про наказ вони вчасно.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, у зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1 ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. 1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 13 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її оголошення.
Головуючий: І.М.Собіна
Судді: З.І.Буцяк
С.В.Хилевич