Справа № 2-а-766-1/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕН Е М УКРАЇНИ
04 листопада 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді - Демидовської А.І
при секретарі - Беренок О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва про визнання права та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ої категорії, з 18.10.2004 року йому встановлена друга група інвалідності безстроково, внаслідок захворювання пов’язаного з аварією на ЧАЕС. Просив визнати дії відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо виплати йому пенсії не в повному обсязі незаконними, зобов’язати відповідача визнати за ним право на отримання пенсії у розмірах передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком розрахованої від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначену законом, посилаючись на ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV, просить зобов’язати Відповідача утриматися від дій, які порушують її права на отримання пенсії у вищевказаних розмірах, та зобов’язати Відповідача перерахувати та виплатити пенсію відповідно до визнаного права з часу набрання чинності Закону України № 2291-ІV від 23.12.2004р., з 12.01.2005 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, з 18.1о.2004 року йому було встановлено II групу інвалідності, пов'язану з аварією на Чорнобильській АЕС, і що він має право на отримання пенсії, державної і додаткової, які передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі вісім та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається законом на кожен рік. Посилається на те, що встановлення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму базується на нормах Конституції України та конституційних законах - Закону України ,,Про прожитковий мінімум,, від 15.07.1999р. № 966-ХІV, ст. 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ. Позивач надав суду докази: витяг із акту огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності пов’язану з аварією на Чорнобильський АЕС, копію пенсійного посвідчення, посвідчення учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та відповідь Відповідача. Вищевказані докази підтверджують той факт, що особа має ІІ групи інвалідності пов’язану з аварією на Чорнобильський АЕС, є пенсіонером і отримує пенсію по інвалідності.
Відповідач у своїй відповіді не заперечує вищевказані обставини але вважає, що пенсія позивачу виплачувалася у повному обсязі, згідно чинного законодавства. Позивач подав до суду клопотання у формі заяви, просив суд не застосовувати строки звернення до суду, оскільки він раніше, 19 травня 2010 року, звертався до суду за ЦПК України де загальний строк позовної давності звернення до суду для захисту порушених прав передбачений у три роки. На його думку зміни, які відбулися в законодавстві у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.09.2010р. № 19-рп/2010, про скасування пункту 2 частини першої ст. 15 ЦПК України значно впливають на строки судового захисту його порушених прав. На підтвердження вищевказаних обставин надав суду як доказ Ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 24.09.2010р. по справі № 2-3392/10 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію у повному розмірі.
З жовтня 2004 року він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На думку позивача, Відповідач виплачує йому пенсію не у повному обсязі та не визнає за ним право на отримання державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідач нараховує та виплачує йому пенсію в розмірі фактичних збитків не враховуючи положення ч. 4 ст. 54 та т. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» керуючись при цьому постановами КМУ та внесеними змінами до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які на даний час скасовані рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. за № 10-рп/2008р.
На письмове звернення до Відповідача, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Відмова в здійсненні перерахунку, на думку позивача, є протиправною, та такою, що порушує його конституційні та законні права.
В судове засідання з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі виходячи із доводів, якими обґрунтовано позовні вимоги та просила суд не застосовувати строки звернення до суду та задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив до суду заперечення, просив в задоволенні позову відмовити, з підстав викладених в запереченнях, а справу розглянути у його відсутність з урахуванням наявних доказів.
За таких обставин, суд вважає можливим розглядати і вирішувати справу у відсутності відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи захворювання якого пов’язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії ociб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Факт встановлення позивачу інвалідності II групи, пов'язану з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідкою з Міністерства охорони здоров’я України № 094927, серія КИ-1, від 19.10.2004 року, також до суду надано посвідчення особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи № НОМЕР_1, від 26.02.2003р. та вкладка до посвідчення за тим самим номером.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності. Даний факт підтверджується посвідченням пенсіонера № НОМЕР_2, від 21.04.2003р.та відповіддю відповідача від 22.12.2009р. за № 11490/09, де підтверджується факт призначення та виплати позивачу пенсії по інвалідності на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не визнання права за позивачем в отриманні державної пенсії у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані, норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р. вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону № 796-ХІІ від 06.06.1996 року, позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з часу скасування внесених обмежень рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р., і що дії Відповідача є неправомірними щодо виплати пенсії у менших розмірах ніж це передбачено законом.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3. 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії;
додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню права на державну пенсію.
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: - по l групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Правовою базою для визначення та встановлення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму є ст. 46 Конституції України, Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р., № 966-ХІV та Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р., № 2017-ІІІ.
У Відповідності до вищевказаної правової бази, частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожитковою мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений ст.ст. 50, 54 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки поняття розмір і порядок не тотожні, і закон не надає право КМ України змінювати розмір встановленої законом пенсії.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні спорів, застосуванню підлягають закони. Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва при визначені розміру пенсії керувався постановами КМУ.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва про призначення пенсії за Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача.
Отже, дії відповідача щодо відмови у виплаті пенсії у розмірах встановлених ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" залежно від мінімальної пенсії за віком розрахованої від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначену законом, а також в їх перерахунку залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму є протиправними.
Таким чином, Відповідача необхідно зобов’язати визнати право за позивачем на отримання пенсії, державної та додаткової, відповідно ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов’язати Відповідача утриматись від дій, які порушують право позивача на отримання пенсії у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Також, Відповідача необхідно зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно вимог ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка становить 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом з 22.05.2008 року.
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки положення п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року були чинними до 22.05.2008 року.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4, п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року сторони звільнені від сплати судового збору, а тому судовій збір компенсується за рахунок держави.
На підставі ст.ст. 1, 3, 6, 8, 17-19, 21, 22, 24, 46, 113, 152 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-ХІV, ст. 2, 6, 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ, ч. 2 ст. 39, ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України"Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 70, 71, 159, 160, 163, 167 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва про визнання права та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати державної пенсії у меншому розмірі ніж 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, у розмірі менше ніж 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., № 1058-ІV у редакції Закону України від 23.12.2004р. № 2291-ІV у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва визнати за позивачем право на отримання державної пенсії передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва визнати за позивачем право на отримання щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва припинити дії, які порушують право позивача на отримання державної та щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми та 75 відсотків мінімальних пенсій за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату державної пенсії передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з 22.05.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії передбаченої ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком виходячи, що мінімальна пенсія за віком встановлена ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з 22.05.2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва виплачувати позивачу пенсію відповідно до визнаного права постійно до внесення змін в Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або зміни групи інвалідності.
Перерахунок здійснювати з урахуванням раніше виплачених коштів та у відповідності ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами згідно із законом України від 05.10.2006р. № 231-V/
Постанова суду може бути оскаржено до Адміністративного апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: