У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
______________________________________________________________________
Справа № 2-3880/10
Категорія 56
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Кукурекіна К.В.,
при секретарі – Гвоздаковій Н.М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (далі – УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя) про стягнення недоотриманих сум щомісячної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 у травні 2010 р. звернулася до суду з позовом до УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя та просив зобов’язати відповідача виплатити нарахувати та сплатити додаткову пенсію як особі, що постраждала від Чорнобильської катастрофи 2 категорії, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.05.2007 року.
Вимоги позову мотивовані тим, що позивач приймав участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, на підставі чого й2ому привласнена друга категорія особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, тому на підставі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яку позивач не отримує у повному обсязі.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України здійснити судовий розгляд справи в заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ від 02.12.1992 року № 674 віднесений до другої категорії осіб, що постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Севастопольською міською державною адміністрацією 25.04.2006 р.
Таким чином, на позивача розповсюджується дія ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено на 2007 рік. Однак, рішенням Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, позивач, як особа, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи ІІ категорії у 2007 році згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право отримати щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з липня 2007 року.
Однак у 2007 році вказана допомога йому сплачена не була.
Беручи до уваги, що з набранням чинності Законом №1691-VI справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, та той факт, що позов пред’явлено в межах три річного строку позовної давності в порядку цивільного судочинства при розгляді даної справи, суд, відповідно до аналогії закону, застосовує положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України, а саме відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Однак суд задовольняє вимоги позивача за період, починаючи з липня 2007 року, оскільки до 09.07.2007 року одночасно діяли рівнозначні по силі Закони.
Згідно з пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI особам, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щомісячна соціальна допомога виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України», а саме відповідач виплачує спірну допомогу тільки у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни до пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Відповідач, нараховуючи та сплачуючи підвищення в розмірі лише 15% вже після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р., продовжував керуватися Законами про бюджет, їхніми статтями, яких визнано неконституційними, вони втратили чинність, чим порушив ст.19 Конституції України, діяв не в спосіб, встановлений Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. відповідач підвищення до пенсії не сплачував, у період часу з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р., відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 15 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тобто меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за необхідне зобов’язати УП та СЗН Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період часу з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р., що є задоволенням його позовних вимог.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,224-227 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, недоплачену частину щомісячної соціальної допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на час здійснення фактичної виплати за періоди з липня по грудень 2007 року, та з травня по серпень 2010 року..
В задоволенні решти вимог – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно.
Рішення набрало законної сили 31.08.2010 року.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя К.В.Кукурекін
Начальнику Управлінню праці та
соціального захисту населення
Ленінської РДА м. Севастополя
вул. Леніна, 66
Ленінський районний суд м. Севастополя направляє копію постанови суду від 15.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги - до відома.
Додаток: копія постанови на 2 арк.
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін
Начальнику Управлінню праці та
соціального захисту населення
Ленінської РДА м. Севастополя
вул. Леніна, 66
Ленінський районний суд м. Севастополя направляє копію постанови суду від 15.02.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту н аселення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги - до відома.
Додаток: копія постанови на 2 арк.
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін