У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
Справа № 2-4669/10
Категорія 56
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді – Кукурекіна К.В.,
при секретарі – Гвоздаковій Н.М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (далі – УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання бездіяльності протиправної, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги «Діти війни»,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення повинен був виплачувати пенсію з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року, та за період з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя у судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи заяви сторін, розглянути справи в їхню відсутність та прийняти рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України здійснює судовий розгляд справи в заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився у 1938 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і він має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
До того ж відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, при розгляді адміністративної справи № 2-а-2417/09/2703 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя противоправною та нарахування та виплату недоплаченої надбавки до пенсії Ленінським районним судом міста Севастополя було встановлено, що позивач у справі мав право на отримання спірної допомоги за 2007-2008 роки однак, в задоволенні позовних вимог за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 31 серпня 2008 року було відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який відповідно до ч.2 ст.99 КАС України встановлений тривалістю в один рік.
Вимоги за період з 01.09.2008р. по 31.07.2009р. задоволені.
Щодо вимог, які стосуються періоду з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31 серпня 2008 року, то в задоволенні цих вимог, при розгляді справи в порядку адміністративного судочинства, було відмовлено у зв’язку з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України, та оскільки статтею 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та беручи до уваги, що з набранням чинності Законом №1691-VI справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, та той факт, що позов пред’явлено в межах три річного строку позовної давності в порядку цивільного судочинства при розгляді даної справи, суд, відповідно до аналогії закону, застосовує положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України, а саме відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року №1691-VI, який набрав чинності 10 березня 2010 року внесено зміни до статті 15 ЦПК України, якими розгляд справ щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них віднесено до порядку цивільного судочинства (п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України).
Відповідно до пункту 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення статті 71 та 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.», які зупинили дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає неспроможними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.
Відповідач, нараховуючи та сплачуючи підвищення в розмірі лише 10% вже після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р., продовжував керуватися Законами про бюджет, їхніми статтями, яких визнано неконституційними, вони втратили чинність, чим порушив ст.19 Конституції України, діяв не в спосіб, встановлений Конституцією та законами України, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року по 31.05.2009 року, з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тобто у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд приходить до висновку про те, що невиплачена частина підвищення до пенсії підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем позивачу.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.
З огляду на викладене, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом. Змінами до ч.1 ст.28 вказаного закону, внесеними Законом України 15.03.2007 р. № 749-У встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, яки втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” становить з 1 квітня 410,06 грн. плюс 1%, тобто 414,16 грн., з 1 жовтня – 411 грн. плюс 1%, тобто 415,11 грн.
Отже, сума щомісячної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно складає 746 грн. 34 коп. ((414,16 грн. х 3 місяця + 415,11 грн. х 3 місяця) х 30%)), яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача.
Відповідно до ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” встановлено розмір мінімальної пенсії за віком з 01.04.2008 р. в сумі 481 грн., з 01.07.2008 р. в сумі 482 грн., з 01.10.2008 р. в сумі 498 грн.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється у розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, сума щомісячної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року складає 385,00 грн. ((481 грн. х 3 місяця) + (482 грн. х 1 місяць) х 20%, яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646- IV від 20 жовтня 2009 року мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, з листопада 2009 року становить 573 грн., з 1 січня 2010 року – 695 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154 - IV від 27 квітня 2010 року мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2010 р. - 706 грн., з 1 липня 2010 року -709 грн.
Таким чином, сума щомісячної соціальної допомоги за період з 01 серпня 2009 року по 20 серпня 2010 року складає 1503,6 грн.((481 грн. х 2 місяця) + (498 грн. х 1 місяців) + (573 грн. х 2 місяця) + (695 грн. х 3 місяця) + (706 грн. х 3 місяця) + (709 х 1 місяць) х 20%)), яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача.
Сума недоплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.08.2009 р., та за період з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року складає: 2634,94 коп.= 746,34 грн. +385,00 грн. + 1503,6 грн.
Таким чином, відповідач, як орган, якій відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. №8-2 (з відповідними змінами), забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, повинен був нараховувати та виплачувати позивачці щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від встановленого мінімального розміру пенсії за віком, але в порушення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачці підвищення до пенсії в розмірі, меншому, ніж це передбачено вказаним законом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. відповідач підвищення до пенсії не сплачував, у період часу з 22.05.2008 р. по 31.08.2009 р., та з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тобто меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за необхідне зобов’язати УПФУ у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період часу з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р., та за період з 01.08.209 року по 05.07.2010 року у розмірі 2634 грн. 94 коп., що є задоволенням його позовних вимог.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, , ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154 - IV від 27 квітня 2010 року, ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-І від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 224 – 227 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р., за період з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року – протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу, як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 р. по 31.08.2010 р., за період з 01.08.2009 року по 05.07.2010 року у розмірі 2634 гривень 94 коп.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя на користь ОСОБА_1 у відшкодування судового збору суму у розмірі 17 гривень, у відшкодування витрат з інформаційно-технічного розгляду справи суму у розмірі 37 гривень, а всього стягнути 54,00 (п’ятдесят чотири грн.) гривні.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -