У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
______________________________________________________________________
Справа № 2- 3883/10
Категорія 56
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого – судді Кукурекіна К.В.,
при секретарі – Гвоздаковій Н.М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі (далі – ГУПФУ у м. Севастополі) про визнання бездіяльності протиправної, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Діти війни»,
ВСТАНОВИВ:
у травні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі, вказуючи на те, що він має статус дитини війни і має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги позивачка мотивував тим, що рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Конституційний Суд України визнав неконституційними положення п. 12 ст. 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п. 41 розділу II Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач у 2007 році не сплачував зовсім та у 2008-2010 роках щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі, який нижчі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач після прийняття Конституційним Судом України відповідних рішень повинен був виплачувати пенсію з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного Суду України, що порушує конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії.
Враховуючи вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31 12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року згідно зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі у судове засідання не з’явилась, надала письмові заперечення на позов, згідно яких вважала позов необґрунтованим, просила в його задоволенні відмовити. Одночасно з запереченнями на позов представник відповідача надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.
Визнаючи наявні матеріали справи про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим, згідно зі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи заяви сторін, розглянути справи в їхню відсутність та прийняти рішення по суті позовних вимог відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України в заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1 від 18.11.2004 року встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому ст. 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився у 1940 році, є пенсіонером, йому призначена пенсія за віком, він має статус дитини війни, про що свідчить відповідна відмітка в пенсійному посвідченні, копія якого міститься в матеріалах справи. В зв’язку з цим, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і вона має право на отримання підвищеної пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Беручи до уваги, що з набранням чинності Законом №1691-VI справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, та той факт, що позов пред’явлено в межах три річного строку позовної давності в порядку цивільного судочинства при розгляді даної справи, суд, відповідно до аналогії закону, застосовує положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України, а саме відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі і п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Враховуючи вищевикладене, посилання представника відповідача в запереченнях на положення статті 71 та 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007р.», які зупинили дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» суд вважає неспроможними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд приходить до висновку про те, що невиплачена частина підвищення до пенсії підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем позивачу.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював іншій розмір, немає.
З огляду на викладене, судом не беруться до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” становить з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Отже, сума щомісячної соціальної допомоги за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно складає 406 грн. х 3 місяця х 30% + 411 грн. х 3 місяць х 30% = 735,30 грн., яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється у розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, сума щомісячної соціальної допомоги за період з травня 2008 року по грудень 2008 року складає:
481 грн. х 3 місяця х 20% + 482 грн. х 3 місяца х 20% + 498 грн. х 3 місяця х 20% = 876,60 грн., яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача.
Сума щомісячної соціальної допомоги за період з січня 2009 року по грудень 2009 року складає 498 грн. х 10 місяця х 20% + 573 грн. х 2 місяця х 30% - 49,8 грн. х 2 = 1 240,20 грн., яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646- IV від 20 жовтня 2009 року мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року – 695 грн., з 01 квітня 2010 року – 706 грн., 3 01 липня – 709 грн.
Таким чином, сума щомісячної соціальної допомоги за період з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року (695 грн. х 3 місяця х 30%) + (706 грн. х 3 місяця х 30%) + (709 х 2 місяця х 30%) – 498 грн. х 8 місяців х 10% = 1 287,90 грн., яка підлягає виплаті відповідачем на користь позивача.
Таким чином, сума недоплати за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01.01.2009 року по 31.08.2010 року складає: 735,30 грн. + 876,60 грн. + 1 240,20 грн. + 1 287,90 грн. = 4 140,00 грн.
Таким чином, відповідач, як орган, якій відповідно до Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 24.10.2007 р. № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. №8-2 (з відповідними змінами), забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, повинен був нараховувати та виплачувати позивачу щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від встановленого мінімального розміру пенсії за віком, але в порушення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачував позивачці підвищення до пенсії в розмірі, меншому, ніж це передбачено вказаним законом.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що у період часу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. відповідач підвищення до пенсії не сплачував, у період часу, за періоди з 22 травня 2008 року по 31 серпня 2010 року відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, тобто меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з метою повного захисту порушених прав позивача, враховуючи, що в зазначені періоди відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за необхідне визнати бездіяльність ГУПФУ у м. Севастополі щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», – протиправною та вважає за необхідне зобов’язати ГУПФУ у м. Севастополі нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за вищезазначені періоди у розмірі 4 140,00 грн., що є задоволенням його позовних вимог.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 224 – 227 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року – протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Севастополі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу, як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., за період з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року у розмірі 4 140 гривень 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянути судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів дня отримання копії рішення.
Суддя -