Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 7809 /10 Головуючий у 1 інстанції: Галчанський С.В.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року у справі за позовом ВАТ «Державний ощадний банк» в особі філії Запорізьке обласне управління до ОСОБА_3 про стягнення боргу , -
ВСТАНОВИЛА :
В травні 2010 року ВАТ «Державний ощадний банк » в особі філії Запорізьке обласне управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В позовній заяві зазначено, що 09 жовтня 2001 року між ними та відповідачем було укладено кредитний договір № 107. Згідно з умовами договору відповідачеві надано кредит у розмірі 20000 грн. на споживчі цілі строком на 12 місяців з кінцевим строком повернення 09 жовтня 2002 року. Умовами договору встановлено плату за користування кредитом в розмірі 35% річних, які повинні сплачуватися щомісяця до 30 числа кожного місяця. Оскільки позичальниця належним чином не виконує умови договору, у неї станом на 01.02.2010 року виникла заборгованість, яка становить 75223,46 грн., що складається із суми боргу за кредитом в розмірі 15507 грн., заборгованості за несплаченими відсотками в розмірі 46626,54 грн., пені за простроченим кредитом в розмірі 3410,22 грн., пені за простроченими відсотками в розмірі 9679, 70 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління заборгованість за кредитним договором № 107 від 09 жовтня 2001 року в сумі 75223,46 грн., сплачені державне мито в розмірі 752,23 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнуто 76095,69 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання представник позивача не з”явився, повідомлений про час і місце розгляду справи, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідачкиТіркельтауб, її представника, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції порушені вимоги процесуального закону, постановлено незаконне і необґрунтоване рішення.
Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення,яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставини справи,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб,які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
У порушення вимог ст. 169 ЦПК України суд розглянув спір у відсутності відповідачки ОСОБА_3, щодо якої відсутні відомості про її виклик у судове засідання і вручення їй повістки що вбачається із матеріалів справи.
У порушення вимог ст. 213,ст.214 ЦПК України суд першої інстанції, не з”ясувавши всі обставини справи,що мають для неї значення,не дослідивши докази по справі,не надавши їм оцінки, не мотивував свої висновки і постановив незаконне і необґрунтоване рішення.
Із позовної заяви видно,що на підставі кредитного договору №107 від 09 жовтня 2001 року, укладеного ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3 відповідачка отримала у позивача кредитні кошти в сумі 20000гривень під 30 % річних, строком на 12 мвсяців зі строком остаточного повернення кредиту 09 жовтня 2002року, проте ,як вбачається із цієї ж позовної заяви, сума кредиту,виданого відповідачці складає 44000гривень, і з цієї суми позивачем вирахувана заборгованість за договором.
Між тим із кредитного договору від 09.10.2001року(а.с.4) видно,що він укладався на суму 20000гривень.
Із наданого суду позивачем касового ордеру від 30.08.2002року сума виданого кредиту складає 12500гривень(а.с.6).
Будь-яких доказів щодо невиконання відповідачкою своїх зобов”язань за кредитним договором позивач суду не надав.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила,що на підставі кредитного договору від 09 жовтня 2001 року вона отримала в банку кредит в сумі 20000 гривень і ще у 2002 році виконала повністю свої зобов”язання перед банком у встановлений договором строк. Будь-яких інших сум вона від банку не отримувала.Не зважаючи на тривалий час,який сплинув з моменту погашення кредитного боргу- 8 років- в неї збереглись майже всі квитанції про виплату сум банку і лише одна квитанція не збереглась.
Із наданих відповідачкою у засіданні судової колегії ксерокопій квитанції про погашення кредитних зобов”язань видно,що нею здійснювались платежі на загальну суму 24536гривень,що також підтверджено актом звірки касових ордерів(а.с.59),укладеного і підписаного обома сторонами по справі.
Таким чином із матеріалів справи вбачається,що докази про невиконання відповідачкою своїх зобов”язань за кредитним договором відсутні, а суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону постановив незаконне і необґрунтоване рішення.
Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд вважав встановленими,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки позивачем не спростовані докази ,що надані відповідачкою, про погашення боргових зобов”язань і не надані суду докази щодо невиконання відповідачкою своїх зобов”язань за кредитним договором, а наданий суду розрахунок, що міститься в матеріалах справи, суперечить укладеному кредитному договороу, позовній заяві , касовому ордеру про видачу коштів відповідачці і акту звірки касових ордерів, судова колегія приходить до висновку про те,що відповідачка виконала свої зобов”язання за кредитним договором №107 від 09 жовтня 2001 року, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог банку належить відмовити.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 09 вересня 2010 рокупо даній справі скасувати.
У задоволенні позовних вимог ВАТ ?ержавний ощадний банк України” до ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді