ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
«3» грудня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю:
представника позивачки на підставі довіреності від 13 травня 2010 року
ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, Ялтинського міського управління земельних ресурсів, - про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно спорудженої будівлі,
В С Т А Н О В И В :
20 серпня 2010 року представник ОСОБА_5 на підставі довіреності ОСОБА_3 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства і просив суд :
- Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0.0301 га, яка розташована в районі будинку АДРЕСА_1 зобов’язавши ОСОБА_7 знести самочинно споруджений будинок АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2009 року (реєстровий № 4070) ОСОБА_5 є власницею 731/1000 часток зазначеної земельної ділянки, яка частково зайнята самочинною будівлею № 9 А. Позбавлення володіння частиною земельної ділянки порушує права власника.
Вирішуючи справу суд встановив, що визначений у позовній заяві як відповідач ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відтак суд залучив до участі у справі в якості відповідачів його спадкоємців – ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які прийняли спадщину. Залучивши до участі у справі спадкоємців ОСОБА_7, суд виходив з того, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, адже знесення нерухомого майна має здійснюватись за рахунок особи, яка його спорудила, а в разі припинення її правоздатності – за рахунок спадкоємців.
У судовому засіданні представник позивачки на підставі довіреності від 13 травня 2010 року ОСОБА_3 наполягав на задоволенні позовної заяви з визначених підстав.
З’ясувавши правову природу спору, суд встановив, що заявлений негаторний позов, правовою підставою пред’явлення якого є норми ст. 391 ЦК України.
Суду не було надано відомостей щодо іншого співвласника земельної ділянки площею 0.0301 га, яка розташована в районі будинку АДРЕСА_1 відповідно суд був позбавлений можливості залучити його до участі у справі.
Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилась.
У судове засідання також не з’явились представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
Представником ОСОБА_5 на підставі довіреності ОСОБА_3 у відповідністю зі ст. 391 ЦК України заявлений негаторний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0.0301 га, яка розташована в районі будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_7 знести самочинно споруджений будинок АДРЕСА_1
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 грудня 2009 року (реєстровий № 4070) ОСОБА_5 є власницею 731/1000 часток земельної ділянки площею 0.0301 га, яка розташована в районі будинку № 9 по вул. Ленінградській у м. Ялта.
Первинно право приватної власності на цю земельну ділянку виникло на підставі Рішення Ялтинської міської ради № 103 від 30 вересня 2008 року та посвідчувалось Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ 536355, виданим 25 грудня 2008 року. Даних про те, що земельна ділянка до передачі її у приватну власність перебувала у володінні на праві постійного користування чи оренди, матеріали цивільної справи не містять.
Як убачається з наданої суду копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 квітня 2008 року, ОСОБА_7 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 у відповідністю з Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 758 від 10 квітня 2008 року, тобто задовго до передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0.0301 га, на якій розташована частина будинку.
Отже, з урахуванням положень статті 377 ЦК України у редакції Закону від 16 січня 2003 року, Ялтинська міська рада була не вправі передавати у приватну власність іншій особі земельну ділянку під нерухомістю, право власності на яку виникло за ОСОБА_7 Відтак, вимоги ОСОБА_5 щодо захисту права є безпідставними по суті, оскільки право власності на її земельну ділянку первинно виникло після набуття права власності ОСОБА_7 на жилий будинок.
Дійшовши таких висновків, суд водночас зауважує, що судами не ухвалювалось рішень щодо скасування індивідуально-правового акту, на підставі якого виникло право власності на будинок АДРЕСА_1, та відповідно акту реєстрації права власності на це нерухоме майно. Відтак, виходячи з презумпції правомірності набуття права власності (ч. 2 статті 328 ЦК України), набуття права власності на вказаний будинок ОСОБА_7 вважається таким, що мало законні підстави, і виключає пред’явлення позову про захист.
Щодо питання правильності обраного способу захисту за негаторним позовом, то суд відзначає, що такий позов пред’являється виключно, якщо порушення права не пов’язано з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України). У випадку самовільного зайняття земельної ділянки відбувається позбавлення права володіння, тому пред’явлення негаторного позову за таких обставин виключається і особі належить заявляти вимоги про застосування віндикації або за нормами ст. 376 ЦК України чи ст. 212 ЗК України. Вирішення спору водночас за кількома правовими підставами порушуватиме принцип неприпустимості конкуренції позовів.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представника позивача та відповідача, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 328, 391 ЦК України , ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_4, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, Ялтинського міського управління земельних ресурсів, - про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення самочинно спорудженої будівлі – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Савранська