ПОСТАНОВА

іменем УКРАЇНИ

Справа номер 1-31/2007р.

03  травня  2007   року  Славутицький  міський  суд   Київської  області  у  складі головуючого Малишенко Т.О. при секретарі Журавській Л.Ф. за участі прокурора Котяша А.І. за участі адвоката ОСОБА_1. за участі підсудного ОСОБА_2., потерпілого ОСОБА_3.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип'ять, Київської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, вдовець, працює слюсарем в ВП "Атомремонтсервіс", проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

-    у скоєнні злочину за ст. 122 ч.1 КК України,

встановив:

ОСОБА_2., вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Злочин скоєно при таких обставинах: 14.03.2007 року, приблизно о 19 годині ЗО хвилин. ОСОБА_2., знаходячись біля під'їзду номер АДРЕСА_1 зустрів ОСОБА_3., на ґрунті неприязних стосунків, та використовуючи як привід образливі слова, які були висловлені останнім на адресу його померлої дружини вирішив спричинити ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Реалізуючи свій намір ОСОБА_2, з метою спричинення тілесних ушкоджень підійшов до ОСОБА_3, схопив його двома руками за одяг в області грудей і одночасно підставивши свою праву ногу до внутрішньої сторони правої ноги ОСОБА_3, притиснувши її до зовнішньої сторони бордюру, після чого здійснив поштовх ОСОБА_3 в труди з одночасним повертанням тулуба ОСОБА_3 ліворуч від себе. Від здійсненого поштовху ОСОБА_3 не втримався на ногах і впав на землю спиною. Продовжуючи свої дії ОСОБА_2 ліктем лівої руки притиснув праве плече ОСОБА_3., і кулаком правої руки наніс останньому один удар в підборіддя, один удар в праву скроневу частину і один удар в ліву область ключиці. В результаті дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_3., були спричиненні тілесні ушкодженні у вигляді гвинтоподібного перелому кістки правої гомілки зі зміщенням уламків та садни на обличчі, які згідно висновку судово-медичної експертизи №21 від 28.03.2007 року відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я на термін більше 3 тижнів.

Допитаний в якості підсудного ОСОБА_2., свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю. Суду пояснив, що 14.03.2007 року приблизно о 19 годині ЗО хвилин він вирішив піти до магазину "Кант" купити цигарки. Коли він вийшов на вулицю, то біля свого під'їзду зустрів своїх сусідів ОСОБА_4., та ОСОБА_3., з якими

2  

він привітався. ОСОБА_4., також з ним привітався, а ОСОБА_3., висловився на його адресу нецензурною лайкою. Він відповів ОСОБА_3., що зараз повернеться і з ним поспілкується та пішов до магазину. Повернувшись назад через 5-10 хвилин, він підійшов до під'їзду будинку АДРЕСА_1, біля якого продовжували стояти ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Він підійшов до ОСОБА_3 і спитав у останнього в чому справа і що той від нього хоче. ОСОБА_3 відповів, щоб він йшов від них і знову висловився на його адресу нецензурною лайкою, а також добавив, що якби була жива його дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, то ОСОБА_3 вступив би з нею в статевий зв'язок. Після цих слів він розлютився і схопив ОСОБА_3 за одяг спереду двома руками. Останній також схопив його за одяг спереду двома руками. В той момент коли вони схопили один одного за одяг вони знаходились на бетонній доріжці. Під час боротьби, коли вони намагались один одного повалити на землю, вони перейшли на газон, а потім на асфальтну доріжку. Коли його ліва нога знаходилась на газоні, а права нога на асфальтній доріжці, то він підставив її з внутрішньої сторони до правої ноги ОСОБА_3, яка в той момент знаходилась біля бордюру, який відокремлює вказаний газон і асфальтну доріжку і провів прийом, а саме використовуючи свою фізичну силу штовхнув ОСОБА_3 повертаючи його тіло в лівий бік від себе. В результаті чого ОСОБА_3 впав на землю спиною. Під час падіння останній продовжував тримати його за одяг, тому він впав біля нього на обидва коліна. Після цього він ліктем лівої руки надавив на праве плече ОСОБА_3, щоб останній не зміг його вдарити. Потім він наніс правим кулаком три удари в обличчя. В яку саме область обличчя він наносив удари вже не пам'ятає. Після цього він підвівся і більше не наносив ніяких ударів ОСОБА_3. Під час бійки між ним і ОСОБА_3 він чітко усвідомлював свої дії і передбачав, що в результаті його дій ОСОБА_3 отримає будь-які тілесні ушкодження. Він також свідомо припускав реальну можливість їх настання, хоча і не бажав їх. Потім, коли він направився до входу до під'їзду, то чув, як ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_4 і говорив останньому, що в нього болить нога. На даний час у скоєному щиро розкаюється, попросив вибачення у потерпілого.

Адвокатом було заявлено клопотання, оскільки підсудний провину визнав повністю, то обмежитись дослідженням фактичних обставин справи, інші учасники судового засідання не заперечували проти даного клопотання, то суд ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись дослідженням фактичних обставин справи. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені по справі докази, суд вважає, що провина підсудного в інкримінованому діянні підтверджується наступними доказами.

Із пояснень потерпілого ОСОБА_3, слідує, що 14.03.2007 року приблизно в 19 годин ЗО хвилин він разом з Чиколовцем стояв біля під'їзду АДРЕСА_1, з якого вийшов ОСОБА_2 і який з ними привітався. Він у відповідь нічого не відповів і останній кудись пішов. Через 10-15 хвилин ОСОБА_2 повернувся, підійшов до нього і схопив двома руками за одяг спереду і сказав, що вже хотів давно поспілкуватися з ним. Він також схопив двома руками за одяг спереду останнього і між ними почалась боротьба, а саме вони один одного намагались повалити на землю. Під час боротьби вони пересувались, з бетонної доріжки перейшли на газон, а потім на асфальтну доріжку. В той момент, коли його права нога була впритул до бордюру, який відмежовує асфальтну доріжку і газон, ОСОБА_2 підставив свою праву ногу до внутрішньої сторони його правої ноги і таким чином останній з використанням своєї фізичної сили штовхнув його в лівий бік від себе з одночасним повертанням його тулуба, від чого він впав спиною на землю і відчув сильний фізичний біль і хруст в нозі. Він одразу зрозумів, що у нього зламана нога. Про це він повідомив ОСОБА_2, але останній незважаючи, на це наніс йому один удар в підборіддя, один удар в праву скроневу частину і один удар в ліву

3 

область ключиці. Після цього ОСОБА_2 підвівся і зайшов до під'їзду і більше не повертався. По прибуттю до лікарні, йому поставили діагноз закритий уламчистий перелом правої гомілки на різних рівнях зі зміщенням уламків. На даний час він виписався з лікарні, але нога знаходиться в гіпсу. Після того як він потрапив в лікарню, підсудний намагався з ним декілька разів зустрітись, але він не хотів його бачити. На даний час він згоден спілкуватись із підсудним, і вважає, що останній повинен сплатити йому кошти. Підсудний у скоєному розкаюється, і попросив у нього вибачення.

Із заяви ОСОБА_3., слідує, що йому спричинено тілесні ушкодження 14.03.2007 року /а.с.4/.

Згідно висновків судово-медичної експертизи від 28.03.2007 року ОСОБА_3., були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості /а.с.45,46/.

Органами досудового слідства дії ОСОБА_2., кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України як такі, що він умисно завдав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що дії підсудного правильно кваліфіковано за ознаками умисного завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних ушкоджень, які не є небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але такі, що спричинили тривалий розлад здоров.я. Дії підсудного відповідають кваліфікуючим ознакам ч.1 ст.122 КК України.

Призначаючи міру покарання підсудному суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, відомості про особу, обставини, які обтяжують і пом,якшують міру покарання.

Обставин, які б обтяжували відповідальність підсудного, судом не встановлено.

В якості пом.якшуючих обставин суд враховує, що підсудний раніше не притягався до кримінальної відповідальності, провину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, вдівець, має на своєму утриманні неповнолітню дитину. Потерпілий на час розгляду справи матеріальних претензій до підсудного не має. На даний час підсудний працює, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно. Трудовим колективом заявлено клопотання про передачу підсудного на поруки, суд прийняв до уваги протокол загальних зборів цеху, характеристику особи, але вважає, що його в даному випадку неможливо задовольнити, оскільки у відповідності до вимог ст. 47 КК України особу можливо звільнити від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації. В даному випадку з представлених документів вбачається, що були проведені збори колективу цеху, де працює підсудний , а не колективу підприємства.

Прокурор вважав, що провина підсудного в судовому засіданні знайшла підтвердження і до нього необхідно застосувати ст. 48 КК України, звільнити підсудного від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, так як діяння підсудного та він сам втратили суспільну небезпеку.

Адвокат підсудного, сам підсудний і потерпілий не заперечували проти звільнення підсудного від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи на підставі ст. 48 КК України, оскільки підсудний має молодий вік, визнав провину у скоєному повністю, щиро розкаявся, з потерпілим примирився, потерпілий на час розгляду справи претензій до підсудного не має, працює, має на утриманні неповнолітню дочку, вдівець, тобто підсудний на час розгляду справи перестав бути суспільно небезпечним.

У відповідності до вимог ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно

4 

небезпечною.

Заслухавши думку усіх учасників судового засідання, з приводу даного клопотання, вивчивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку необхідно визнати підсудного винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України. В той же час з урахуванням характеристики особи підсудного, суд прийшов до висновку що до підсудного можливо застосувати ст. 48 КК України, суд прийшов до такого висновку на підставі того, що підсудний вперше вчинив злочин середньої тяжкості, примирився з потерпілим, потерпілий вважає, що можливо звільнити підсудного від кримінальної відповідальності. На даний час підсудний працює, має на своєму утриманні неповнолітню дитину, тобто судом зроблено висновок, що підсудний як особа перестала бути суспільно небезпечною.

На підставі наведеного і керуючись ст. 7 КПК України, ст. 48 КК України, суд

постановив:

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 122 ч.1 КК України.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ст. 122 ч.1 КК України і закрити кримінальну справу внаслідок того, що ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Міру запобіжного заходу до ОСОБА_2., підписку про невиїзд з постійного місця проживання - скасувати.

На постанову може бути подана апеляція в апеляційний суд Київської області через Славутицький міський суд на протязі 7 днів.