№2-390/09

Категорія 9

РІШЕННЯ

Іменем    України

03 квітня 2009 р. м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Григорусь Н.Й.

при секретарі Лисенко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення права земельного сервітуту ,-

встановив:

Позивач 27.11.2007 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив про встановлення земельного сервітуту. При цьому посилався на те, що він є співвласником домоволодіння по АДРЕСА_1. Співвласником даного домоволодіння є відповідач, якій належить 2/3 частини домоволодіння та якою одержано Державний акт про право власності на земельну ділянку за даною адресою. Оскільки при існуючому порядку користування земельною ділянкою йому не зручно користуватись належною йому на праві власності земельною ділянкою, просив встановити земельний сервітут довжиною 8,8 м та шириною один метр.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з тих самих підстав, просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити, оскільки права позивача нічим не порушені, усі рішення відповідають вимогам закону, а тому підстав для задоволення позову не має.

Представник КП «Житомирський міський центр земельних відносин» в судовому засіданні при вирішенні даного питання покладався на розсуд суду, зазначив, що порядок користування та Державні акти про право власності на земельні ділянки одержані сторонами у 1998 році, спорів щодо користування ними не виникало.

Вислухавши сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1; позивачу належить 39/100 частин домоволодіння, а відповідачу - 61/100 частина. У 1998 році між сторонами був встановлений порядок користування належною до будинку земельною ділянкою та одержані Державні акти про право власності на земельні ділянки відповідно до частин в домоволодінні, а саме позивачу передано 390 кв.м, відповідачу - 610 кв.м, решта земельної ділянки відповідно до ідеальних часток передана у користування, при цьому згідно плану розподілу від квітня 1998 року (по фактичному користуванню) спільний двір відсутній. Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 252 від 26.05.1998 р. про передачу у власність та у користуванні спірної земельної ділянки та Державні акти, які видано на виконання даного рішення відповідають вимогам Закону, будь-яких порушень при їх прийнятті позивачем не зазначено, як і того, що будь-хто із співвласників домоволодіння не погоджувався з існуючим порядком користування земельною ділянкою при домоволодінні або оскаржував зазначені рішення, хоча відповідно до ст. 10-11 ЦПК України це є його обов'язком. Крім того, згідно ст. 401 ч. 1 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Оскільки позивачем (його представником) не надано жодного доказу на підтвердження того, що іншим способом задовольнити його потреби ніж користування чужою земельною ділянкою не має, як і можливості встановлення земельного сервітуту (тобто постійний або строковий сервітут; порядок реалізації сервітуту, тощо), тобто не визначений конкретний земельний сервітут, хоча відповідно до ст. 10-11 ЦПК України це є його обов'язком, суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не має.

Керуючись ст.ст. 98-103 Земельного Кодексу України, ст. 401 ЦК України ст.ст 10, 11, 60,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення права земельного сервітуту відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.