Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 7190 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Мосейко Я.В.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
Іменем України
« 01 » грудня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.,
Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від «13» липня 2010 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору , -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ПАТ КБ „Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 02.07.2003 року між ними та відповідачкою був укладений кредитний договір № ZPPWR042790031, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 5040 грн. з кінцевим терміном повернення 01.07.2004 року. Відповідач зобов’язання за цим договором належним чином не виконала та станом на 18.05.2009 року виникла заборгованість в сумі 21101 грн. 97 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 3100 грн. 31 коп., заборгованість за процентами – 7322 грн. 38 коп., пеня – 10679 грн. 28 коп. З цих підстав просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість в сумі 21101 грн. 97 коп. та судові витрати в розмірі 451 грн. 02 коп.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги з урахуванням рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 03.08.2004 року, яким з відповідача стягнута заборгованість за кредитним договором в розмірі 3972 грн. 21 коп. та просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за процентами у розмірі 6562 грн. 53 коп., пеню в розмірі 10618 грн. 23 коп., а всього 17180 грн. 76 коп., судові витрати та розірвати кредитний договір.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ „Приватбанк” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта Бережної Н.М., заперечення відповідачки ОСОБА_3, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що з моменту, коли позивач узнав про порушення його прав - 01.07.2004 року пройшов термін більше ніж 1 рік, крім того 03.08.2004 року судовим рішенням вже стягнуто заборгованість за кредитом, проценти та пеню.
Такий висновок суду не відповідає вимогам закону.
Як установлено судом, 02.07.2003 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № ZPPWR042790031, за яким відповідачка отримала кредит в сумі 5040 грн. з кінцевим терміном повернення 01.07.2004 року.
У зв’язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов’язань за цим договором, рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 03.08.2004 року була стягнута заборгованість за кредитом у розмірі 3100,31грн., за процентами за користування кредитом у розмірі 759,85грн. та пеня 61,05грн.
Проте заборгованість за кредитним договором не погашена відповідачкою до тепер – виконавчий документ за зазначеним судовим рішенням був повернений постановою державного виконавця відділом державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції від 29.12.2008 року без виконання у зв’язку з відсутністю у боржника майна.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Доводи апелянта про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 10618 грн. 23 коп. необґрунтовані.
Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідачки за договором кредиту за процентам становить 6562 грн. 53 коп., а пеня в межах одного року тобто –за період з 22.07.2008 року по 21.07.2009 року становить 3055 грн. 10 коп.
З урахуванням того, що відповідачка ставила питання про застосування строку позовної давності, на підставі ст.ст. 258, 549, 599 ЦК України підлягають стягненню з неї на користь позивача зазначені суми процентів та пені в межах строку позовної давності за договором кредиту.
Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
У пункті 6.2 кредитного договору сторони зазначили, що у відповідності до ст.ст. 61, 213 ЦК України у разі порушення позичальником умов, передбачених п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 2.3.1, 2.3.2 цього договору, а також у разі відсутності (у тому числі втрати, псування, відчуження без згоди банку) заставленого майна, підтвердженого актом перевірки застави, дію кредитного договору може бути припинено шляхом направлення банком повідомлення позичальнику з вказівкою конкретної дати припинення дії цього договору, позичальник зобов’язаний повернути суму кредиту і сплатити проценти за фактичний термін користування кредитом, комісійну винагороду, а також неустойку(якщо така є), передбачену договором, не пізніше за вказану в повідомлені дату.
Зважаючи на те, що до цього часу кредитний договір не був припинений ні шляхом направлення банком повідомлення позичальнику з вказівкою конкретної дати припинення дії цього договору, як передбачено п.6.2.договору, ні за рішенням суду, а відповідачка без згоди банку реалізувала предмет застави, позивач вправі на підставі ст.651 ЦК звернутися до суду з вимогами про припинення договору.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості за процентами у розмірі 6562 грн. 53 коп., пені в розмірі 3055 грн. 10 коп. та про розірвання договору кредиту.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” задовольнити.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 13 липня 2010 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” заборгованість за процентами у розмірі 6562 грн. 53 коп., пеню в розмірі 3055 грн. 10коп., а всього 9617( дев’ять тисяч сто сімнадцять) грн. 63 коп.
Розірвати кредитний договір № ZPPWR042790031, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк” та ОСОБА_3 02 липня 2003 року.»
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: