справа№2а-920/10

                                           ПОСТАНОВА

                                  І МЕНЕ М   У К Р А Ї Н И

07.10. 2010р.   Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої- судді                                  Гулієвої М.І.

при секретарі -                                       Петришин О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВСУ в Івано-Франківській області,3 особи інспектора ДПС ВДАІ м.Івано-Франківськ Гринчака С.М. про скасування постанови,  -

                                      в с т а н о в и в:

       позивач звернувся до суду з  позовом про скасування постанови про  притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те,що відповідно до постанови від 31.03.10р. на нього накладено адміністративне стягнення  за те, що здійснив зупинку ближче, ніж за 10м  до пішохідного переходу та в зоні дії знаку «Зупинку заборонено».Вчинення даного правопорушення заперечує, так як правил дорожнього руху не порушував, здійснив вимушену зупинку, у зв»язку з досягненням критичної межі температури охолоджувальної рідини..

          У судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав та  пояснив,що  у зв»язку з досягненням критичної межі температури охолоджувальної рідини автомобіля вимушено з»їхав на узбіччя, щоб не створити аварійну ситуацію, при цьому включив аварійну сигналізацію. Діяв відповідно до ПДР, просить позов задоволити.

           Представник відповідача.3 особа  в судове засідання не з"явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоч належно увідомлені про час та місце слухання справи. З матеріалів вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності, згідно ст.128 КпАП України.

           Заслухавши  позивача, свідка,дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

           Відповідно до постанови  від  31.03.10р. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді 255грн.штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КпАП України, а саме за те, що  31.03.10р. о 15.00 у м.Івано-Франківську по вул..Привокзальній здійснив зупинку ближче, ніж за 10м  до пішохідного переходу та в зоні дії знаку «Зупинку заборонено».

           Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об"єктивне з"ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови,а також виявлення причин та умов , що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності(ст.245 КпАП України).

           Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлються протоколом про адмінправопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.

           Однак,як встановлено в судовому засіданні, суб"єктом оскарження при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог КпАП України щодо всебічності та об"єктивності з"ясування обставин справи.

             Крім того, згідно  ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок доказування  правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Однак,  відповідачем суду не надано  жодних доказів у підтвердження правомірності прийнятого рішення, не направлено на запит суду матеріали адміністративної справи.

            З пояснень позивача, даних при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що вчинення правопорушення заперечував,зазначав, що здійснив вимушену зупинку через перегрів двигуна, включивши аварійне світло.

            Вказане стверджено поясненнями свідка ОСОБА_4, даними в судовому засіданні, яким суд надає віри, так як вони чіткі, послідовні, нічим не спростовані.

            Відповідно до п.15.14 Правил дорожнього руху, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати ТЗ, а за неможливості це зробити-діяти згідно з вимогами п.9.9-9.11 ПДР.

           Таким чином, судом встановлено, що позивач діяв відповідно до вимог ПДР.

            Суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без врахування та належної перевірки всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність, не наведено доказів, на яких грунтується висновок про вчинення правопорушення.

            Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку , що позов підставний та підлягає до задоволення.

    Керуючись ст.ст. 7-14,158-163,167,171-2  КАС України,суд, -

                                    П о с т а н о в и  в   :

позов задоволити .

Постанову  серії АТ 100797 від 31.03.2010р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.122 ч.1 КпАП України скасувати, провадження по справі про адміністративне  правопорушення закрити.

           Постанова суду остаточна та  оскарженню не підлягає.

Суддя:                                             М.І.Гулієва