Справа № 2-а-1077 / 10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року м. Полтава
Суддя Ленінський районний суд м. Полтави Юхно С.П., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та провести виплати недоплаченої пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом ІІІ групи, щодо якого встановлено причинний зв’язок з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, з 27 травня 1991 року отримує пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС", обчислення якої проводиться без врахування положень ст. 50, ч. 4 ст. 54 вказаного Закону. Просить визнати неправомірною відмову відповідача в здійсненні перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС" по третій групі інвалідності та додаткової пенсії з 01 січня 2004 року та провести виплату недоплаченої пенсії.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави безпідставно без дотримання загальних засад пріоритетності законів та підзаконних актів, й принципу верховенства права обчислення пенсії здійснюється відповідно до норм п. 2 постанови КМУ "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. № 1, якою визначено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка. Виходячи з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими були внесені зміни до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі яких повинна нараховуватися пенсія.
За розрахунком позивача, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою, по ІІІ групі інвалідності не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком, при цьому за основу розрахунку має братись розмір мінімальної пенсії, встановлений в ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач в порушення вимог Конституції України та Законів України, не здійснив перерахунок та виплату пенсії, на заяву позивача від 08 вересня 2010 року щодо проведення відповідного перерахунку пенсії відповідно до ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», листом № 162/Л – 02 від 21 вересня 2010 року відмовив у такому перерахунку.
Просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінського району в м. Полтаві неправомірними та зобов’язати відповідача призначити йому пенсію з 01 січня 2004 року в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію в розмірі встановленому ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС
Позивач в судове засідання не з’явився, але суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.3).
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але суду надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника ( а.с. 13 - 14).
Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві надало суду письмові заперечення на позов (а.с. 13-14), в яких просять суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що позивач отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Обчислення його пенсії проведено відповідно до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року N 530 та "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 року N 654. Крім того, відсутні кошти на здійснення виплат в такому розмірі, про який ставить питання позивач.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи те, що сторони по справі не прибули в судове засідання та подали письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суддя, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії А, інвалідом ІIІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується копією посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою МСЕК.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи призначається також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 3 групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтю 50 вказаного Закону також викладено в новій редакції, згідно якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам III групи — 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по теперішній час діє норма Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що розмір пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, в період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час у позивача існувало право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, на час призначення пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави у позивача існувало право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткової пенсії в розмірі, встановленому в ст. 50 вказаного Закону.
Зі статей 50, 54 вказаного Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
У запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що при нарахуванні пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, він правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. № 1, якою визначено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Постанова КМУ від 03.01.2002 р. № 1 не визначає поняття мінімального розміру пенсії за віком, натомість встановлює розрахункову величину в сумі 19,91 грн., тим самим істотно звужуючи зміст та обсяг існуючих прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлених законами України, що суперечить ст. 22 Конституції України. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначена постанова була скасована Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 р. № 654.
Посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не вважає обґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсяг прав
позивача, встановлених цим же Законом.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону № «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням визначення поняття мінімального пенсії за віком частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
При розрахунку державної пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-V встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Як встановлено в ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії — з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, — з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 42 вищевказаного Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З урахуванням викладеного, з 01.01.2004 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року позивач мав право на перерахунок основної пенсії в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсій за віком, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами про державний бюджет на відповідні періоди.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсії позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави у 2004 - 2010 роках проведено на підставі Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, разом з тим, без урахування вимог ст. 50, . 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням викладеного, позивач мав право на перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.01.2004 року, та положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону станом на 01.01.2005 року, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави належним відповідачем по даній справі.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату недоплаченої пенсії з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Відмову Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві у нарахуванні пенсії позивачу в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", слід визнати протиправною.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64 Конституції України, ст.ст. 45, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та провести виплати недоплаченої пенсії – задовольнити. частково.
Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави в перерахунку пенсії ОСОБА_2 протиправною.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_2, в розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", провівши обчислення пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та здійснити відповідні доплати за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року і провести відповідні виплати з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Вірно
Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави С.П. Юхно