Справа № 2-20/2010 р.

                                                            РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 вересня 2010  р.                                                                                             смт. Печеніги

                                Печенізький районний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді - Смирнова В.А.

                за участю секретаря  -  Меденець Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Печеніги  цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної  шкоди, спричиненої злочином,

третя особа – ОСОБА_3,

                                                 в  с  т  а  н  о  в  и  в:

 ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної  шкоди, спричиненої злочином, третя особа – ОСОБА_3.

В позові ОСОБА_1 вказує, що  06 липня 2009 р. біля 17-00 години на а/ш Чугуїв-Великий Бурлук біля с. Печеніги Харківської області  відбулася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення автомобіля марки “ ГАЗ-330214”, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності  ОСОБА_2,  під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки “ Фольксваген транспортер” д.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача. При цьому ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_3, який керував автомобілем “ ГАЗ 330214” д.н. НОМЕР_1 п.п.10.1, 12.1,12.9 Правил  дорожнього руху а також п.3.29 Додатка № 1 до данних Правил. Про це засвідчують  матеріали кримінальної справи  за звинуваченням  ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, яка  знаходиться в провадженні Печенізького районного суду Харківської області, а саме: а) висновок автотехнічної експертизи № 685 від 30.07.2009р. в якій зазначено, що ДТП сталося внаслідок порушення  водієм ОСОБА_3  п.п. 10.1, 12.1, 12.9 Правил дорожнього руху,  а також п. 3.29 Додатка № 1 до данних Правил, а в діях позивача не визначається будь-яких порушень Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв*язку з виникненням данної ДТП , б) висновок автотехнічної експертизи № 654 від 15.07.2009р. в якій зазначено, що  на момент  ДТП робоча тормозна  та рульова системи автомобіля ГАЗ-3302 д.н. НОМЕР_1 знаходилась в робочому стані.

В результаті ДТП автомобілю марки “Фольксваген транспортер” д.н. НОМЕР_2 2001 року випуску, що належить позивачу на праві приватної власності, завдані технічні пошкодження. Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 148 від 27.07.2009р. вартість спричиненої позивачу матеріальної шкоди складає 77 676 грн., а всього вартість відновлювального ремонту складає 109 333, 84 грн.:

-   вартість ремонтно- відновлювальних робіт – 16905 грн;

-   вартість необхідних для ремонту матеріалів- 2 330,26 грн;

-   вартість складаючих, які підлягають заміні при ремонті – 90 098,58 грн.

До того ж, як визначено експертом, вартість відновлювального ремонту більше ніж ринкова вартість автомобіля “Фольксваген транпортер” д.н. НОМЕР_2 2001р. випуску.

Позивач вказує, що йому була спричинена також і моральна шкода,яка виразилася в тому, що він  на довгий час був позбавлений можливості працювати ( автомобільні перевозки є його заробітком), образ життя різко змінився, в результаті ДТП відчув сильний емоціональний стрес, наслідком якого стала повна втрата сну  на тривалий час, постійні  головні болі, страх перед транспортом. У зв*язку з відмовою відповідача відшкодувати позивачу ремонт  автомобіля позивача, він вимушений був сам знаходити гроші, що породжувало постійні сварки в його сім*ї. Спричинену  моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.

Позивач після зміни та уточнення позовних вимог  прийнятих судом, згідно яких за заявою  позивача,  ОСОБА_5 був виключений із кола  відповідачів по справі (згідно ст. 33 ЦПК України),  просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь  в відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі  77676 грн., так як  відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, юридична  або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником  під час виконання ним своїх  трудових обов*язків. Позивач вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходились в трудових відносинах .  

           Також позивач просить  стягнути  з ОСОБА_2 на його користь в відшкодування моральної шкоди суму  в розмірі 5000 грн., та стягнути  витрати на інформаційно-технічне забезпечення слухання справи  в сумі 120 грн.

    Позивач та його представники  в судовому засіданні підтримали змінені та уточнені позовні вимоги.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала ОСОБА_2  та суду пояснила, що  ОСОБА_2 є власником автомобіля ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1 . ОСОБА_4 маючи від ОСОБА_2 довіреність на право керування автомобілем ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1 передав управління  ним ОСОБА_3  Керуючи автомобілем ОСОБА_3 скоїв ДТП, яке сталося 06.07.2009р. зіткнувшись з автомобілем ОСОБА_1, внаслідок  чого ОСОБА_1 отримав травми різної тяжкості та пошкодив свій автомобіль. Представник відповідача вважає, що  ОСОБА_4 використовував зазначений автомобіль на законних підставах, а саме на підставі нотаріально посвідченої довіреності на право керування від 25.09.2007р.

Представник відповідача ОСОБА_6також  вказує, що посилання позивача на те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 не знайшли жодного доказу існування таких трудових відносин.  На думку представника відповідача -  ОСОБА_3 давав свідчення про існування трудових відносин між ним та відповідачем  ОСОБА_2 з метою уникнути цивільно-правової відповідальності. Вважає,що відповідальність за завдану позивачу шкоду повинен нести ОСОБА_3, який винен у скоєнні ДТП і вина якого встановлена вироком суду.

        Вислухавши позивача,  відповідача, їх представників, свідка, дослідивши надані суду письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню.

        До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Згідно копії вироку Печенізького районного суду від 28.12.2009р. –   06.07.2009 р. автомобіль ГАЗ 330214 держ.номер НОМЕР_1  під керуванням ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем “Фольксвагген транспортер” держ.номер НОМЕР_2 під керуванням  ОСОБА_1 та спричинив автомобілю останнього механічні ушкодження та наніс ОСОБА_1  матеріальну шкоду. ОСОБА_3було визнано винним в скоєнні злочину за ч.1 ст.286 КК України  ( а.с. 42-44).

    Згідно  висновку автотоварознавчої експертизи № 148 від 27.07.2009р.- матеріальна шкода, спричинена власнику  автомобиля “Фольксваген” Т4  держ. номер НОМЕР_2, в результаті його ушкодження складає  77676,00 ( семдесят сім тисяч шістот сімдесят шість) грн.( а.с.5-11).

    Згідно довідки управління державтоінспекції № 7149 від 20.11.2009р.  -  автомобіль ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1 – зареєстровано на ім*я ОСОБА_2 ( а.с.65).

    Згідно  витягу  з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  серія НОМЕР_3- ОСОБА_2 зареєстрований як  фізична  особа – підприємець. Види діяльності – роздрібна торгівля м*ясом та м*ясними продуктами, діяльність  автомобільного вантажного транспорту, оптова торгівля  м*ясом та м*ясопродуктами. ( а.с.66).

    До свідчень представника  відповідача про законність передачі ОСОБА_4  права керуванням ОСОБА_3автомобіля ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1  суд відноситься критично,  так як  у ОСОБА_4 був відсутній тимчасовий реєстраційний талон,  наявність якого передбачено п.16 “Порядку державної реєстрації  (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин,  сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них  транспортних засобів та мопедів”,  затвердженого постановою КМУ від 07 вересня 1998 р. N 1388 . Таким чином ОСОБА_4 діяв всупереч вимог п.2.2 Правил  дорожнього руху України.

До  свідчень представника відповідача про відсутність трудових відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд  також ставиться критично з таких підстав.  Згідно протоколу допиту ОСОБА_3 по кримінальній справі № 1-62/2009р. , дослідженого в судовому засіданні, ОСОБА_3 пояснив, що автомобіль ГАЗЕЛЬ 330214 д.н. НОМЕР_1  належить ОСОБА_2 Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. було укладено усний  договір про працевлаштування  і він працював у ОСОБА_2  з іспитовим строком, так як хотів працевлаштуватись у ФОП “Тихенко”, але іспитовий строк не пройшов. Працював водієм – вантажником, перевозив продукти харчування від Салтовського м*ясокомбінату. ( а.с.217 в кримінальній справі № 1-62/2009р.). Згідно ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу  про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.  Згідно  п.7  Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.1992р. № 9 – фактичний допуск до роботи вважається укладенням  трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином  оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. Суд вважає, що ОСОБА_3 не має наміру уникнути цивільно-правової відповідальності, так як до нього в подальшому може бути подано цивільний позов в порядку регресу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України  шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об*єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

 Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р.  під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або  з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст, оператор і т.н.).

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична  або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання  ним своїх трудових ( службових) обов*язків

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона бачила як  водій ОСОБА_3 на  автомобілі ГАЗЕЛЬ  з логотипом “Салтівській м*ясокомбінат”,  привозив продукцію Салтівського м*ясокомбінату та вигружав її в магазин  в с. Великий Бурлук Харківської області. Продукцію привозили по понеділках та четвергах.

      Таким чином суд вбачає,  що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3  мали місце трудові відносини на момент скоєння ОСОБА_3 ДТП  06 липня 2009 р., в якому  автомобілю ОСОБА_1 “Фольксвагген транспортер” держ.номер НОМЕР_2 було нанесено механічні ушкодження та вважає , що ОСОБА_2згідно ст. 1172 ЦК України повинен відшкодувати матеріальну шкоду ОСОБА_1 в розмірі вказаному в резолютивній частині висновку автотоварознавчої експертизи № 148 від 27.07.2009 р.

    Відносно вимог позивача ОСОБА_1, щодо стягнення з ОСОБА_2 суми в відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000грн., суд вважає за необхідне відмовити  в зв*язку з тим, що  позивачем не було надано  суду належних доказів щодо нанесення йому ОСОБА_2 данної моральної шкоди.

 Керуючись   ст. ст.  4-8, 10, 11, 60,88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,  ч. 4 ст. 24 КЗпП України,  п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”,  ч.1 .ст.1172, ст. 1187 ЦК України, суд-

                                                      В   И  Р  І  Ш  И  В  :

        Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином , третя особа- ОСОБА_3- задовольнити частково.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 77676 ( сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість) .

В задоволенні  позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  відшкодування  моральної шкоди 5 000 ( п*ять тисяч) грн. - відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір  на користь держави у розмірі 776 (сімсот сімдесяти шести) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120( ста двадцяти) грн. сплачені позивачем при подачі позову до суду.

        Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області   в 10- денний  строк з дня проголошення рішення.

Головуючий:  підпис.

Копія вірна.Суддя:                                                                                 Смирнов В.А.