Справа № 2-978/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем     УКРАЇНИ

“2” листопада 2010 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого     – судді Погрібного С.О.

за секретаря         – Ацабрікової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики, –

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогою про стягнення з відповідача грошової суми в розмірі, що складає 396 550,0 гривень за договором позики від 2.02.2009 року, 231000,0 гривень за договором позики від 27.12.2008 року, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 6866,7 гривень, та моральну шкоду у розмірі 10000,0 гривень. Позивач просила стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати, пов’язані з розглядом справи. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 27.12.2008 року отримала позику від позивача в сумі 231000,0 гривень, які повинна була повернути не пізніше 27.12.2009 року; 2.02.2009 року відповідач отримала позику у сумі 385000,0 гривень, які повинна була повернути не пізніше 15 березня 2009 року. Проте, у встановлений договором від 2.02.2009 року строк відповідач борг не повернула та ухиляється від його повернення, у зв’язку із чим у позивача є підстави вважати що за договором від 27.12.2008 року ОСОБА_2 також не виконає свої зобов’язання.

Відповідач в судове засідання не з’явилася неодноразово, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, поважних причини неявки в судове засідання суду не представила. Суд у зв’язку з її неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, яка не з’явилася, у порядку заочного розгляду справи.

Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Судом встановлено, що 27.12.2008 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 231 000,0 гривень, що в еквіваленті складало 30000,0 доларів США. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №2899. Відповідно до п. 1 зазначеного договору строком повернення позики є 27 грудня 2009 року. Згідно з п. 10 зазначеного договору за прострочення зобов’язання за цим договором позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

2.02.2009 року між сторонами укладено другий договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 385000,0 гривень, що в еквіваленті складало 50000,0 доларів США. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №132. Відповідно до п. 1 зазначеного договору строком повернення позики є 15 березня 2009 року. Згідно з п. 10 зазначеного договору за прострочення зобов’язання за цим договором позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач в обумовлений договором від 2.02.2009 строк суму боргу не повернула, що підтверджується фактом пред’явлення суду оригіналу договору позики без відмітки про повернення суми боргу. За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документ у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов’язання свідчить про невиконання умов останнього.

Щодо договору від 27.12.2008 судом враховано наступне. На момент ухвалення рішення по справі строк повернення боргу сплив, проте зобов’язання за цим договором позики відповідачем належним чином не виконано, тому вимоги ОСОБА_1 є цілком правомірними.

Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов’язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідною валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З огляду на ці правила, враховуючи, що між сторонами виникло зобов’язання із договору позики, за умовами якого відповідач повинна повернути позивачу суму боргу в розмірі, еквівалентному 30 000,0 та 50 000,0 доларам США. Сума боргу за визначенням суду становить за курсом НБУ на день постановлення рішення перед позивачкою в розмірі 633 416,0 гривень. Курс НБУ долара США по відношенню до української гривні на день постановлення рішення становить – за 100 доларів США – 791,77 гривень.

Це грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, чим порушено вимоги ст. 1049 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строки й у порядку, установлений договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.

За правилом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Позивач наполягає на простроченні виконання грошового зобов’язання в частині повернення коштів, отриманих за договором від 2.02.2009 року, вказуючи, що прострочення мало місце 217 днів. Втім, враховуючи, що за договором та у відповідності до наведених законодавчих правил валюта зобов’язання визначена в доларах США, зазначена сума має бути розрахована наступним чином – 50 000,0 доларів / 365 / 100 % х 3% х 217 днів х 7,9177 гривень за 1 долар США = 7060,85 гривень.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на правило ст. 11 ЦПК України суд має задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог, стягнувши суму боргу за обома договорами в сумі 627 550,0 гривень, три відсотки річних – 6 866,70 гривень.

В частині вимог про відшкодування втрат, повязаних з врахуванням індексу інфляції, суд відмовляє, оскільки такі збитки не знайшли належного обґрунтування. В якості валюти боргу зобов’язання вказано іноземну валюту, таким чином, використовувати індекси інфляції, розраховані для української валюти, та втрату нею купувальної спроможності до іноземної валюти є неможливим.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми на відшкодування моральної шкоди, суд врахував наступне. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Враховуючи, що між сторонами існує зобов’язання, що виникло із договору позики, ані законом, ані договором такий вид відповідальності як відшкодування моральної шкоди правових відносин, що існують між сторонами, не передбачений, тому суд має відмовити в задоволенні цих позовних вимог. Правила відшкодування моральної шкоди у позадоговірних зобов’язаннях не підлягають застосуванню до зобов’язання із договорів, якщо про це відсутнє окреме правило.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У зв’язку із задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати – у сумі 171,0 гривень згідно із положенням ст. 88 ЦПК України. Судові витрати складаються з судового збору 51,0 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,0 гривень, решта належних до сплати судових витрат підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 611, 1049, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 2.02.2009 року та договором позики від 27.12.2008 року в розмірі 627 550,0 гривень, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання – 6 866,70 гривень, що разом становить 634 416 (шістсот тридцять чотири тисячі чотириста шістнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 51,0 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,0 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1649,0 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку ст. 296 ЦПК України.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ:                                    С.О. Погрібний