апеляційний суд полтавської області
Справа № 22а -1506/ 2006 Головуючий по 1 -й інстанції
Соболєв В. А. Суддя-доповідач:Дорош А.І. УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня2006 року м. Полтава
Колегія судців Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І. Суддів: Обідіної О.І., Абрамова П.С. при секретарі Рибак О.В. за участю
неповнолітньої ОСОБА_1 представника неповнолітньої ОСОБА_2. відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 представників відповідачів ОСОБА_6., ОСОБА_7.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року
по справі за позовом прокурора м. Кременчука в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до комунального підприємства "Квартирне управління ", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання угоди обміну квартири недійсною, визнання обмінних ордерів недійсними, визнання розпорядження КП "Квартирне управління" недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання договору дарування квартири недійсним, про проведення двосторонньої реституції
Колегія судців, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року позов прокурора м. Кременчука задоволений.
Визнано недійсним угоду обміну квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, здійснену 19 серпня 2004 року міжОСОБА_8 та ОСОБА_4, та обмінні ордери НОМЕР_1, виданий на ім"я ОСОБА_8 і НОМЕР_2, виданий на ім"я ОСОБА_4.
Визнано недійсним розпорядження КП "Квартирне управління", видане на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради №1260 від 22.12.2003 року про дозвіл обміну та бронювання жилих приміщень громадянам міста та п. З додатку НОМЕР_2 до розпорядження НОМЕР_3 в частині обміну квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1 між громадянамиОСОБА_8 та ОСОБА_4.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 06 березня 2004 року УЖКГ виконкому Кременчуцької міської ради, на ім"я ОСОБА_4 та визнана недійсною реєстрація права власності квартири АДРЕСА_2 на ім"я ОСОБА_4.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 07 жовтня 2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_9.
Сторони повернуто в попереднє становище: неповнолітній ОСОБА_1 повернуто у користування квартиру АДРЕСА_2 в м. Кременчуці, вселено її в дану квартиру та визнано право користування неповнолітньою ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2; ОСОБА_4 повернути квартиру АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.
Роз"яснено прокурору м. Кременчука та ОСОБА_1 необхідність встановлення повної цивільної дієздатності останній згідно ст. 34 ЦК України, оскільки суб"єктом Житлового кодексу України може бути лише повнолітній громадянин.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд, визнаючи недійсними всі правочини, що вчинялися відносно спірної квартири, не взяв до уваги ту обставину, що фактично обміном житла ОСОБА_10 почала займатися задовго до своєї хвороби, рішення міськради про обмін спірної квартири було прийняте ще 22.12.2003 р., всі документи необхідні для здійснення обміну житла були нею надані в КП "Квартирне управління"на початку 2004 року; судом не було добуто ніяких доказів, що на момент вчинення обміну були порушені вимоги ст. 203 ЦК України; жодна сторона не заперечувала, що в результаті обміну житла сім'ї ІНФОРМАЦІЯ_1 була надана у користування квартира АДРЕСА_1, неповнолітня ОСОБА_1 має доступ у неї та зареєстрована в ній на законних підставах, тобто відсутні дані про те, що вона чи її мати були введені в оману при здійсненні обміну житлових приміщень; ніяких порушень законодавства на момент вчинення обміну житла не було, вказаний обмін був здійснений за власною згодою та з ініціативи квартиронаймача ОСОБА_10; при ухваленні рішення судом були порушені вимоги ст. 201 ЦПК України, яка зобов'язує суд зупинити провадження по цивільній справі в разі, коли для її рогляду є суттєвим вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, що має місце в даному випадку, оскільки у провадженні прокуратури м. Кременчука знаходиться у кримінальна справа за обвинуваченням співробітниці КП "Квартирне управління" ОСОБА_11, у скоєнні посадового злочину, що безпосередньо стосується обміну спірної квартири.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи та визначено відповідно до них правовідносини.
Задовільняючи позовні вимоги, суд прийшов до правильного висновку про те, що угода обміну квартир була укладена з порушенням ч.З, 4. ст.203 ЦК України, ст. ст. 79,83,84,86 ЖК України, тому є недійсною. На підставі цього, суд правомірно визнав недійсними обмінні договори, видані сторонам; розпорядження про дозвіл обміну квартир, на підставі якого цей обмін здійснювався; свідоцтво про право власності /на підставі приватизації/, видане ОСОБА_4 на спірну квартиру; договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5. спірної квартири та повернув сторони у попереднє становище.
З врахуванням встановлених фактичних обставин по справі, зібраних доказів, колегія суддів приходить до висноку, що вказівка суду у мотивувальній частині рішення про те, що у судовому засідання не знайшли свого підтвердження ствердження прокурора м. Кременчука, що фактично вказаний обмін ОСОБА_10 не здійснювала, документи в КП "Квартирне управління" особисто не підписувала і не отримувала, кошти за прибутковим касовим ордером НОМЕР_6 не вносила, є опискою, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження як в ході розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, тому посилання на це в апеляційній скарзі не заслуговує на увагу.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_3 про порушення судом вимог п.4 ст. 201 ЦПК України, про неможливість об"єктивного вирішення даної цивільної справи до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_11 за ст. 367 ч.2 КК України не грунтуються на вимогах закону, оскільки остання обвинувачується у вчиненні посадового злочину, вона не є стороною правочинів, це не впливає на правовідносини сторін у договорах, які оспорені у судовому порядку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбаається.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У ХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.