АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-14421/2010                         Головуючий в 1й інстанції – Алтунін О.В.

                         Категорія –20                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.    

при секретарі – Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 12 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Чаладзе Гія Отарійович, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково недійсним договору та визнання права власності,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів і просила визнати недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу дачного будинку і земельної ділянки та визнати право власності на них за позивачкою.

В обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1 посилалася на те, що 25.09.2006 року між сином позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладені договори купівлі-продажу належних ОСОБА_7 дачного будинку АДРЕСА_1 садове товариство «Колос» та земельної ділянки, на якій він розташований. Оскільки кошти на купівлю зазначеного будинку та земельної ділянки сину дала позивачка, то вважаю, що зазначені договори купівлі продажу є недійсними в частині покупця. Так як на цей час вона не находить порозуміння з сином та невісткою, просила визнати недійсними в частині покупця договори купівлі-продажу дачного будинку і земельної ділянки та визнати за нею право власності на них.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 12 жовтня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення, де ставить питання про його  скасування та ухвалення нового рішення про  задоволення позову, посилаючись на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, необґрунтоване, висновки суду не відповідають встановленим обставинам по справі.  

Судом першої інстанції встановлено, що 09.09.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в простій письмовій формі складено договір завдатку, за яким останній отримав 10000 грн. та сторони дійшли згоди укласти договір купівлі -продажу  житлового будинку   (без зазначення адреси)   за 151500 грн.

Згідно  договору  купівлі-продажу  від  22.09.2006  року  позивачка продала    належну    їй    на    праві    власності    квартиру    АДРЕСА_2 за 202000 грн.

25 вересня 2006   року  між  ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладений спірні договори   купівлі-продажу   належних останньому   дачного   будинку АДРЕСА_1   садове   товариство   «Колос»   та   земельної   ділянки площею 0,0501 га в садовому товариство «Колос» №12 Підгородненської міської ради, які посвідчені    приватним   нотаріусом Дніпропетровського     районного     нотаріального     округу     Чаладзе Гія Отарійович та зареєстровані в реєстрі  за №2484  та за №2486.

Згоду на придбання зазначеного майна була надана дружиною ОСОБА_2 - ОСОБА_6./а.с. 9, 11/.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивачка не довила, що спірні договори є удаваними та що саме за кошти позивачки придбані дачний будинок та земельна ділянка.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  скарг та скасування або зміну  рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 215, 235 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні не доведено, що спірні договори є удаваними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачем, що суд не прийняв до уваги визнання відповідачами позовних вимог, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, якщо  визнання відповідачами позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи.

Доводи апелянта, що спірні договори є удаваними, що підтвердили відповідачі, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 235 ЦК України у даваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  

      Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним правочином, тобто за удаваним правочином обидві сторони свідомо, задля якоїсь цілі, документально оформлюють один правочин, але між ними реально встановлюються інші правовідносини.

В даному ж випадку воля сторін спірних договорів купівлі-продажу при їх укладені була спрямована на укладення саме договорів купівлі-продажу, і вони не приховували інші правовідносини, тому зазначені договори не можуть бути визнані удаваними та недійсними.

Посилання позивачки на те, що дачний будинок та земельна ділянка куплені її сином за її кошти не може бути підставою в даному випадку для визнання спірних договорів удаваними, оскільки, як зазначено вище позивачка не довела що укладеними договорами були приховані інші правочини, крім того позивачка погодилася на придбання її сином на його ім’я  дачного будинку та земельної ділянки.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони  зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з дня проголошення.

СУДДІ: