КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2683/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства –компанії «Владімір»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Приватного підприємства –компанії «Владімір»про стягнення заборгованості перед бюджетом, –
В С Т А Н О В И Л А :
ДПІ у м. Вінниці звернулась до суду з позовом до ПП - Компанії «Владімір», в якому просила:
- стягнути з приватного підприємства –компанії «Владімір»заборгованість перед бюджетом у сумі 276468,33 грн. в дохід місцевого бюджету.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з’ясуванням судом обставин,, що мають значення для справи, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, позовну заяву в частині стягнення податкового боргу в сумі 181495,44 грн. –залишити без розгляду, оскільки вона є предметом судового розгляду по справі № 2а-4666/09/0270.
На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 22 листопада 2010 року від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу позивача, вх. № 30971, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкове зобов’язання відповідача було визначене ним самостійно в податкових деклараціях, тому воно є узгодженим, а отже вимоги про стягнення податкового боргу за таким зобов’язанням підлягають задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, станом на 16 червня 2010 року за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку та по орендній платі за земельні ділянки в розмірі 276468,33 грн.
Зокрема, по земельному податку заборгованість становить 37941,82 грн., з них 36352,50 грн. –основний платіж, 689,32 грн. –пеня; по орендній платі за земельні ділянки заборгованість становить 239426,51 грн., з них основний платіж –234268,52 грн., пеня –5157,99 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки № 6173 від 01 лютого 2010 року та № 3137 від 29 січня 2009 року.
Також, як встановлено судом першої інстанції, за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання до відповідача застосовані фінансові санкції згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0012271503 від 30 вересня 2009 року на суму 3195,36 грн., № 0012281503/0 від 30.09.2009 року на суму 2505,25 грн.
Дані зобов’язання підприємством виконані лише частково.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про плату за землю», власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Разом з тим, згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Також, згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, на підстав яких у відповідача виникли податкові зобов’язання оскаржені не були, а тому є узгодженими, а отже вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що сума податкового боргу в розмірі 181495,44 грн. є предметом судового розгляду іншої справи № 2а-4666/09/0270, що може призвести до подвійного стягнення податкового боргу, з огляду на те, що податковий борг, стягнення якого є предметом розгляду даної справи, виник на підставі інших декларацій та податкових повідомлень-рішень та за інші періоди, а саме на підставі декларацій № 3137 від 29 січня 2009 року та № 6176 від 01 лютого 2010 року, а також податкових повідомлень-рішень № 0012271503 від 30 вересня 2009 року, № 0012281503/0 від 30 вересня 2009 року.
Податковий борг по справі № 2а-4666/09/0270 виник на підставі поданої відповідачем податкової декларації № 3317 від 29 січня 2009 року за 2009 рік та податкових повідомлень-рішень від 30.09.2009 року № 0012271503/0 та № 0012281503/0.
Стосовно доводів відповідача про допущення судами першої та апеляційної інстанцій описки в рішеннях по справі № 2а-4666/09/0270, а саме в номері декларації від 29 січня 2009 року, що призвело до подвійного оподаткування на думку відповідача, колегія суддів не приймає до уваги такі доводи з огляду на те, що суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається апелянт (заява про виправлення описки, ухвала про виправлення описки).
З урахування викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанову суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства –компанії «Владімір» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року – залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук