КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-256/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Шитченко Н.В.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни, –
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області, в якому просив:
- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області нарахувати до недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за 2006-2008 роки.
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року позов задоволено частково:
- зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року;
- в іншій частині позову позивачу –відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, резолютивна частина постанови суду першої інстанції –зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про зобов’язання здійснення перерахунку доплати до пенсії згідно зі статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте вважає за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини постанови суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки, так як позивачем було пропущено строк звернення до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом 13.01.2009 р., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки.
Щодо позовних вимог за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується копією посвідчення.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(редакція від 18.11.2004 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Проте, підпунктом 2 пункту 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (редакція від 28.12.2007 р.) –дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р., визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Згідно з вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином з дня визнання підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI неконституційним, відновлюється попередня редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, згідно з якою, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, позивач має право у 2008 році на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Колегія суддів вважає, що положення частини 3 статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.
Так, відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року та погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відмови в задоволенні позовних вимог з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно.
Разом з тим, для повного захисту прав позивача, обираючи спосіб захисту його порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, а саме: зобов’язати відповідача зробити не тільки перерахунок, а й виплату вказаного підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання.
Відповідно до статті 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: вирішення не всіх позовних вимог або питань або правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає за необхідне абзац другий резолютивної частини постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року змінити, виклавши його в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.», в іншій частині постанову суду першої інстанції –залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року –задовольнити частково.
Другий абзац резолютивної частини постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року змінити, виклавши його в наступній редакції:
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 22 травня 2008 року з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
В іншій частині постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2009 року –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Суддя: К.А. Бабенко
Суддя: В.П. Мельничук