КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-238/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Подорога Л.В.  

Суддя-доповідач:  Швед Е. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді Шведа Е.Ю., суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П., при секретарі Авдошині М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Городищенського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про примусове видворення за межі України незаконних мігрантів, –

В С Т А Н О В И Л А :

Городищенський РВ ГУМВС України в Черкаській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив:

- прийняти рішення для поміщення громадян Росії ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Розсудівського пункту тимчасового перебування іноземців.

Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції відповідачами подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем виконано всі, передбачені законодавством, дії щодо примусового видворення відповідачів та підтверджено наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідачі будуть ухилятися від виїзду за межі території України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, є громадянами Російської Федерації. В 1998 році вказані громадяни в’їхали до України та проживають на її території з 1999 року без реєстрації.

Після прийняття 30.07.2010 року відділом ГІРФО ГУМВС України в Черкаській області рішень № 217/2010, № 218/2010, № 219/2010 та № 220/2010 про видворення вказаних осіб за межі України, останні ухиляються від їх виконання.

Питання видворення іноземця та особи без громадянства за межі України врегульовані ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств».

Зокрема, ч. 2 ст. 32 вказаного закону встановлено, що іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, з наступним повідомленням прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії цих осіб грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

У такому випадку іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення (ч. 3 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств»).

Згідно з ч. 4 зазначеної статті, іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття рішення про видворення.

У ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств» зазначено також, що орган внутрішніх справ може затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення, або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Таким чином, законодавець окремо визначив підстави для прийняття рішення про видворення органом внутрішніх справ та підстави для ухвалення судового рішення про затримання і примусове видворення.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок про те, що зверненню з позовом про примусове видворення передує ухвалення органом внутрішніх справ рішення про видворення і лише після цього, якщо іноземець ухиляється від виїзду або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від добровільного виїзду, рішення про затримання і примусове видворення може ухвалити суд.

Однак поняття "виїзд" необхідно розглядати з урахуванням ч. 4 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств», де йдеться про строк у 30 днів, який може надаватися для добровільного залишення території України, тобто згадані у ч. 5 ст. 32 вказаного закону підстави вважати, що особа буде ухилятися від виїзду, можуть мати місце з часу прийняття органом внутрішніх справ рішення про видворення до закінчення строку наданого для виїзду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 217/2010, № 218/2010, № 219/2010 та № 220/2010 про видворення вказаних осіб з України прийняті 30 липня 2010 року. До суду з позовом про видворення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Городищенський РВ ГУМВС України в Черкаській області звернувся 08 вересня 2010 року, тобто з моменту прийняття рішення про видворення до моменту звернення позивача до суду з вказаним позовом минуло більше, ніж 30 днів.

Оскільки відповідачі не мають підстав для подальшого проживання в Україні і не мають законних джерел існування, а також встановлено порушення вищевказаними особами вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»та «Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію», а також відповідачі ухиляються від виїзду з України, за таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни постанову суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                             Е.Ю. Швед           

Суддя:                                                                       К.А. Бабенко

Суддя:                                                                       В.П. Мельничук