Справа №2-298/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

      01 грудня 2010р.                     Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі  головуючого                                           судді  Болоніної М.Б.

при секретарі                                                                     Шараповій О.О.

за участю позивача                                                            ОСОБА_1

                  представника позивача                  адвоката  ОСОБА_2      

                  відповідачів                                                      ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду у м. Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів внаслідок укладення нікчемної угоди та у зв’язку з відмовою укласти договір купівлі-продажу квартири і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу  квартири, її розірвання, відшкодування шкоди внаслідок відмови від виконання та виселення,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до  ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів внаслідок укладення нікчемної угоди та у зв’язку з відмовою укласти договір купівлі-продажу квартири у АДРЕСА_1, де зазначає наступне.

Зазначена квартира, яка складається з 2 жилих кімнат, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Влітку 2008р. позивач домовилась з ОСОБА_3 про продаж квартири, при цьому вони дійшли згоди, що оплата вартості квартири буде проведена частинами, а саме – частину грошей вона виплатить ОСОБА_3, а решту коштів буде виплачувати її матері – ОСОБА_4, яка передаватиме їх ОСОБА_3 На виконання домовленості позивач 22.08.2008р. передала ОСОБА_4 перший авансовий внесок у сумі 1 000доларів США, в подальшому 23.09.2008р. вона передала ОСОБА_3 другий платіж у сумі 25 000грн. та 1 000длоларів США, після чого ОСОБА_3 передала їй ключі від квартири і позивач вселилась. В подальшому у період з жовтня 2008р. по червень 2009р. позивач передала ОСОБА_4 кошти на загальну суму 2 457грн., всього в рахунок вартості квартири вона передала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 25 000грн. та 1 000доларів США, ОСОБА_4 вона передала 21 457грн. та 1 000доларів США. З урахуванням курсу валют, встановленого Національним Банком України, при якому 1 долар США дорівнював 8грн. України, позивач передала відповідачам 62 457грн. з розрахунку: 25 000 + (1 000дол. х 8грн) = 33 000грн. та 21 457 + (1 000дол х 8грн) = 29 457грн.

У серпні 2009р. позивач отримала від ОСОБА_3 лист, у якому вона зазначила, що відмовляється від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири і вимагає звільнити квартиру та оплатити комунальні послуги.

Фактично позивач домовилась з ОСОБА_3 про купівлю-продаж квартири в усній формі, на виконання цієї домовленості здійснила часткову оплату вартості квартири. Згідно діючого законодавства України договір купівлі-продажу квартири укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, попередній договір укладається у формі, яка встановлена для основного договору; у разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). З урахуванням того, що основний договір купівлі-продажу квартири за ініціативою ОСОБА_3 не укладено, попередній договір про укладення основного договору повинен вчинятися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню,  має місце факт укладення між сторонами нікчемного правочину, який є недійсним і не створює юридичних наслідків. У разі недійсності правочину  кожна сторона повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому позивач повинна повернути ОСОБА_3 її квартиру, а відповідачі повинні повернути їй грошові кошти, отримані від неї в рахунок сплати вартості квартири у сумі 62 457грн.

Після з’ясування обставин справи та дослідження їх доказами позивач уточнила  свої позовні вимоги (ар.с.61-62) – відмовилась від вимог до відповідача ОСОБА_4, пред’явивши позовні вимоги до ОСОБА_3 у  сумі 62 425грн., виходячи з курсу валют, при якому 1 долар США дорівнював 798,4грн. України. Крім того, позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_3 мешкає на території іншої області, може змінити місце проживання, а спірну квартиру продати, внаслідок чого стягнення з неї грошових коштів на користь позивача буде вкрай утруднено, а то і неможливо, тому з метою забезпечення загальних засад цивільного законодавства, зокрема судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи правомірність володіння спірною квартирою, позивач просила на підставі ст.217 ЦПК України та ст.594 ЦК України відстрочити виконання рішення суду в частині виселення її та її неповнолітніх дітей до повного виконання відповідачем рішення про стягнення з неї на користь позивача грошових коштів.  

Ухвалою суду від 01.12.2010р. (ар.с.65) прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позову в частині вимог до ОСОБА_4, провадження  у справі в цій частині закрито.  

Відповідач ОСОБА_3  в ході попереднього розгляду справи заявила зустрічні позовні вимоги (ар.с.18-20), де зазначає,  що згідно усної домовленості ОСОБА_1 мала виплачувати їй щомісяця грошову суму у еквіваленті 825 доларів США і після повної оплати вартості квартири, яка становить 16 000доларів США, буде проведено нотаріальне оформлення передачі квартири. При укладенні договору сторони домовились щодо усіх істотних умов, відбулося часткове виконання договору, тобто ОСОБА_3 передала квартиру, а ОСОБА_1 здійснила часткову оплату її вартості, однак через ухилення ОСОБА_1 від обов’язків щодо нотаріальної реєстрації договору у тій редакції, до якої вони дійшли згоди в усній формі, договір не був нотаріально посвідчений і в односторонньому порядку розірваний ОСОБА_1 В подальшому  ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 лист, де повідомила про припинення своїх обов’язків і запропонувала відшкодувати збитки, пов’язані з незаконним проживанням у квартирі, і звільнити жиле приміщення. Збитки  виражаються в несплаті за користування квартирою протягом 15 місяців, що становить 11 250грн., неоплаті комунальних послуг у сумі 2 026грн. та у втраченому прибутку у сумі 63 872грн., оскільки вартість квартири з меблями на момент укладення договору з ОСОБА_1 становила 16 000 доларів США, у теперішній час її вартість становить 8 000 доларів США.  

Крім того, відповідач ОСОБА_3 не погоджується з тим, що позивач здійснила розрахунок суми свого позову, виходячи з курсу долара 8 грн. за 1 долар, тому що на момент виплати вартості квартири курс долара становив 4,8 грн. за 1 долар.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги (ар.с.48-49) і в кінцевому варіанті просила визнати дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений з ОСОБА_1, розірвати цей договір внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, стягнути з ОСОБА_1 15 750грн. в рахунок погашення заборгованості по квартплаті та 3 677грн. за комунальні послуги, які вона повинна сплачувати як наймач квартири,  втрачений прибуток у сумі 63 872грн., відшкодувати судові витрати на оплату юридичної допомоги адвоката у сумі 300грн., оплату судового збору у сумі 783грн., витрати на ІТЗ у сумі 120грн., а також виселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей зі спірної квартири.

 У судовому засіданні позивач ОСОБА_5 у повному обсязі підтримала свій позов,   зустрічні позовні вимоги визнала частково – в частині виселення з квартири, суду також пояснила, що до квартири вона вселилась як майбутній власник, договір найму житла з ОСОБА_3 не укладала, частково оплачувала комунальні послуги, якими користувалась – електроенергію, холодну воду згідно лічильника, оплачувати опалення ОСОБА_3 їй не пропонувала. Щомісячний розмір оплати за квартиру вона та ОСОБА_3 визначили сумою 425 доларів по курсу 5грн. за 1 долар, в подальшому ОСОБА_3 передумала продавати квартиру і вирішила розірвати договір. Позивач згодна виселитись з квартири після повернення грошей у сумі 62 425грн., які вона передала ОСОБА_3 в рахунок вартості квартири.    

Відповідач позов визнала частково, у сумі 56 151грн. із розрахунку курсу долара на момент передачі грошей, тобто 4,8грн. за 1 долар США,  свої зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду також пояснила, що усно домовилась з ОСОБА_1 про часткову оплату вартості квартири у сумі 825 доларів щомісяця, однак у зв’язку з тим, що позивач жодного разу повністю не сплатила оговорену суму, вона запропонувала їй виселитись. При вселенні ОСОБА_1 вони домовились про те, що вона буде оплачувати всі комунальні платежі, які нараховуються по квартирі. Будь-які письмові договори між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не укладались.

Відповідач ОСОБА_4 підтримала пояснення ОСОБА_3, суду також пояснила, що ОСОБА_1 обіцяла виплатити вартість кватири протягом року, але жодного разу не сплатила належну суму, письмові договори з ОСОБА_1 не укладались.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що позивач під час судового розгляду справи довела свої позовні вимоги частково.

В обґрунтування свого позову позивач надала суду розписку ОСОБА_4 від 22.08.2008р. про отримання від неї «залогу» на купівлю квартири у сумі 1 000 доларів (ар.с.6), розписку ОСОБА_3 від 23.09.2008р. про отримання суми 1 000доларів і 25 000грн. як частину оплати за купівлю квартири (ар.с.7), лист ОСОБА_3 від 12.07.2009р. з проханням звільнити квартиру і оплатити комунальний борг у зв’язку з порушенням усного договору про виплату щомісячної суми у розмірі 825доларів в якості оплати за квартиру (ар.с.8), розрахунок коштів, які позивач щомісяця передавала в рахунок погашення боргу у період з жовтня 2008р. по червень 2009р., загальною сумою 21 457грн. або 2 772 долара  (ар.с.9).

Свідок ОСОБА_6, яка  була допитана у судовому засіданні за клопотанням позивача, підтвердила передачу грошей  її сестрою ОСОБА_1 на купівлю квартири у ОСОБА_3

Надаючи юридичну оцінку обставинам справи суд  враховує наступне.

У відповідності до ст.ст. 655,657,693 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню; якщо договором вставлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Також у відповідності до ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

 Згідно ст.570 ЦК України грошова сума або майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання, є завдатком; якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Крім того, ст.635 ЦК України, на яку посилається позивач у позові, регламентує підстави  укладення попереднього договору і передбачає, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.  

У відповідності до ст.ст.203,215,216 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Також у відповідності до ст.ст.220, 236 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, нікчемний договір є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд доходить висновку, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які всупереч діючому законодавству домовились про купівлю-продаж квартири в усній формі, укладено нікчемний правочин, який не породжує юридичних наслідків, тому позивач повинна повернути ОСОБА_3 належну їй квартиру, а відповідач ОСОБА_3 – повернути позивачу суму грошей, отриману в рахунок сплати вартості  квартири.

 Сума грошей, що була передана позивачем відповідачу ОСОБА_3 в рахунок належних за договором платежів, не являється завдатком, оскільки угода про завдаток згідно норм ст.547 ЦК України повинна вчинятися у письмовій формі, ніяким чином не являється «залогом», як це зазначено у розписці ОСОБА_4 (ар.с.6), а також відсутні будь-які підстави вважати, що сторонами було укладено попередній договір, оскільки абзацом 4 ч.1 ст.635 ЦК України встановлено, що попередній договір укладається у формі, встановлений для основного договору, а договір купівлі-продажу квартири, як вже згадувалось, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, внесена позивачем ОСОБА_1 грошова сума є авансом в рахунок майбутніх платежів з оплати вартості квартири. Сторона, яка видала аванс, має право вимагати його повернення, а сторона, яка отримала аванс, ні за яких умов не може бути зобов’язана до його повернення у більшому розмірі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 суми 62 425грн. є безпідставними, поверненню підлягає сума 56 151грн., яку отримала ОСОБА_3 від ОСОБА_1 за період з серпня 2008р. по червень 2009р. і яка визначається з наступного розрахунку.

Згідно довідок Державного Ощадбанку України, наданих до справи відповідачем ОСОБА_3 (ар.с.21,22) офіційний курс долара США по відношенню до української гривні станом на 22.08.2008р. складав 484,38грн. за 100 доларів; станом на 23.09.2008р. – 485,05грн. за 100 доларів.

22.08.2008р. позивач передала ОСОБА_4 1000 доларів, що дорівнює по курсу 4843,80 грн., 23.09.2008р. позивач передала ОСОБА_3 25 000грн. і 1000 доларів, що по курсу дорівнює 4850,50грн., з жовтня 2008р. по червень 2009р. позивач передала ОСОБА_4 21 457грн., загальна сума внесків ОСОБА_1 становить 56 151грн., саме ця сума і підлягає поверненню.  

    Зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_3, на переконання суду, підлягають задоволенню лише в частині виселення позивача та її неповнолітніх дітей з квартири, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності у відповідності до договору купівлі-продажу від 24.05.2002р. (ар.с.36), з підстав нікчемності правочину, укладеного між сторонами, решту зустрічних позовних вимог суд знаходить необґрунтованими та такими, що суперечать  зібраним по справі доказам, виходячи з наступного.

Однією з зустрічних вимог ОСОБА_3 є визнання дійсним договору купівлі-продажу спірної квартири на підставі ст.220 ЦК України, яка передбачає, що у випадку, коли сторони  домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Однак, суду не надано жодного доказу того, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 досягнуто домовленості щодо істотних умов договору купівлі-продажу квартири, навпаки, пояснення сторін під час судового розгляду справи щодо ціни квартири, періодичності, розміру та валюти авансових внесків, моменту передачі квартири у власність позивача досить різняться і не спростовуються іншою стороною.

Вимога щодо розірвання договору на підставі п.1 ст.611 ЦК України також є необґрунтованою і незрозумілою, оскільки як вже встановлено, договір купівлі-продажу квартири між сторонами належним чином укладено не було, порушення зобов’язань за договором не зафіксовано.  

Позбавлені будь-яких правових підстав і зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 щодо  відшкодування за рахунок позивача понесених нею збитків, розірвання договору найму жилого приміщення і стягнення з ОСОБА_1 коштів в погашення боргу за комунальні послуги.

Зі змісту ст.ст.623,653 ЦК України, на які посилається відповідач ОСОБА_3, виходить, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотними порушеннями договору однією з сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.  Однак, у даному випадку застосування зазначених норм законодавства не може вважатися обґрунтованим, оскільки, як вже було вказано, договір купівлі-продажу квартири між сторонами належним чином укладено не було, тому правові наслідки зміни або розірвання договору застосовуватись не можуть.

Розмір втраченого відповідачем ОСОБА_3 прибутку внаслідок невідбувшогося   продажу квартири, визначений нею сумою 8 000 доларів США, жодним доказом не обґрунтований і носить характер припущення.  

Також суду не надано доказів того, що між сторонами  укладався договір найму жилого приміщення або будь-які інші угоди, які б регламентували порядок, строк і оплату  користування позивачем спірною квартирою, а також обов’язок позивача погашати заборгованість по комунальних платежах в рахунок оплати проживання в квартирі,  самі відповідачі під час розгляду справи стверджували, що квартира ними продавалась, а не здавалась в найом.  З цих підстав суд знаходить недоречними посилання ОСОБА_3 на ст.ст.64, 168 ЖК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат сторін, суд враховує наступне.

Відповідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у випадку часткового задоволення позову судові витрати присуджуються пропорційно до задоволених вимог. До судових витрат ст.79 ЦПК України відносить судовий збір, витрати на інформаційно-технічне забезпечення та правову допомогу.

Платіжними квитанціями (ар.с.1,4) підтверджується оплата позивачем судового збору у сумі 624грн.57коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн. та правової допомоги адвоката у сумі 150грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог, тобто у сумі 804грн.67коп.  

Судові витрати відповідача ОСОБА_3 за зустрічним позовом, що складаються з оплати судового збору у сумі 783грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн. та правової допомоги адвоката у сумі 300грн., документально підтверджені (ар.с.17,23) і відшкодовуються за рахунок позивача пропорційно до задоволених зустрічних вимог відповідача, тобто у частині немайнового позову про виселення, у сумі 45грн.50коп. (8грн.50коп. судовий збір і 37грн. витрати на ІТЗ).

Крім того, з відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню не доплачена нею сума судового збору 49грн.99коп., оскільки ціна її зустрічного позову з урахуванням збільшення позовних вимог складає 83 299грн., судовий збір з цієї суми складає  832грн.99коп., а  відповідачем сплачено лише 783грн.

 Підстав для відстрочення виконання рішення про виселення позивача та її неповнолітніх дітей до повного стягнення грошових коштів з відповідача, про що просить позивач, суд не знаходить.

У відповідності до положень ст.217, ЦПК України суд при ухваленні рішення може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочку виконання, вжити заходів його виконання.  Підставами для розстрочки або відстрочки виконання рішення згідно ст.373 ЦПК України є обставини, що утруднюють виконання рішення – хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо. Таким чином, відстрочка виконання рішення суду під умовою здійснення боржником певних дій діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачена.

Згідно ст.594 ЦК України, яка регламентує право притримання, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

На думку суду, притримання, яке є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання, встановлених ст.546 ЦК України, не може застосовуватись на стадії виконання судового рішення, до того ж не можна вважати володіння позивачем спірною квартирою правомірним.

Крім того, на думку суду, подальше проживання позивача та членів її сім’ї у спірній квартирі буде перешкоджати продажу квартири і тим самим віддалить можливість ОСОБА_3 розрахуватись з позивачем.

                 Керуючись ст.ст.10, 11, 58-60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 220, 236, 655, 657 ЦК України, суд

                                                             В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів внаслідок укладення нікчемної угоди та у зв’язку з відмовою укласти договір купівлі-продажу квартири задовольнити частково –   у сумі 56 151грн.

    Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м.Вільногірська Дніпропетровської обл., яка  працює в аптеці №1 у м. Генічеську Херсонської обл., зареєстрована у АДРЕСА_2, фактично мешкає у АДРЕСА_3,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки  с. Вільні Хутори Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., яка зареєстрована у АДРЕСА_4, фактично  мешкає у АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер  НОМЕР_2,  грошові кошти, отримані внаслідок укладення нікчемної угоди та у зв’язку з відмовою укласти договір купівлі-продажу квартири, у сумі 56 151грн., та у відшкодування судових витрат 804грн.67коп.

У решті позовних вимог відмовити.

    Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу  квартири, її розірвання, відшкодування шкоди внаслідок відмови від виконання та виселення задовольнити частково – в частині виселення ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей.

     Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку  с. Вільні Хутори Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., та її неповнолітніх дітей – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м.Вільногірська Дніпропетровської обл., ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Вільногірська Дніпропетровської обл., з жилого приміщення у АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

    Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки  с. Вільні Хутори Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської обл., яка зареєстрована у АДРЕСА_4, фактично  мешкає у АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м. Вільногірська Дніпропетровської обл., яка  працює в аптеці №1 у м. Генічеську Херсонської обл., зареєстрована у АДРЕСА_2, фактично мешкає у  АДРЕСА_7,  ідентифікаційний номер  НОМЕР_1, у відшкодування її судових витрат 45грн.50коп.

У решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави додатково судовий збір (державне мито) у сумі 49грн.99коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

      Копію повного рішення в порядку ст.222 ЦПК України направити особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

СУДДЯ                                            М.Б. БОЛОНІНА