Справа № 2-3155/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

 08 грудня  2010 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді  Родіній Н.В., при секретарі Клешньові І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „ Шахта ім.Гагаріна” про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров’я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

                Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, посилаючись на те, що з 1983 року  працював  на різних підземних роботах на шахтах міста Горлівки .У відповідача на підприємстві  працював з 21.02.2005р. по 09.08.2007 р., в шкідливих та небезпечних умовах, що негативно  відобразилось на його здоров”ї - у нього  розвилося  хронічне обструктивне захворювання легенів: пневмоконіоз, легенна недостатність 1-2 ступеню. 26 липня 2007 року на підприємстві був складений Акт за формою П-4 розслідування хронічного професійного  захворювання. Після проходження тривалого  стаціонарного лікування та обстеження в медичних установах, з 08 серпня 2007 року медико-соціальна експертна комісія вперше  встановила йому стійку втрату  професійної працездатності у 25 % по пневмоконіозу та третю групу інвалідності. 09 серпня 2007 року його було звільнено за станом здоров”я відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

Висновком МСЕК від 10.08.2009 року при черговому обстеженні відсоток втрати професійної працездатності змінений до 40 % по професійному захворюванню- пневмоконіоз. У зв”язку з захворюванням йому  довелось покинути роботу за станом здоров”я. У зв’язку з втратою професійної працездатності  йому заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок  отримання інвалідності погіршав стан його здоров”я, він  відчуває фізичні болі та  страждання.Від  цього порушено його уклад життя і він не може виконувати повсякденну домашню роботу.У нього з”явилося безсоння, він позбавлений душевного спокою, тому він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя родини. До того ж, йому  постійно треба лікуватися у медичних установах. оскільки за станом свого здоров”я не має можливості працювати по професії, яку має. Заподіяну йому   моральну шкоду він оцінює в 20000 грн., тому просив стягнути з відповідача  саме таку суму   в рахунок відшкодування моральної шкоди.

    Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з наведених у позовній заяві підстав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

    Представник  відповідача ОСОБА_2 надав суду заяву про невизнання позову у зв”язку з пропущенням строку  звернення  до суду ,просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

            Відповідно до ч. 4 Закону України “Про охорону праці” державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров’я  працівників , повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

              Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України – відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

              Судом встановлено, що ОСОБА_1 з  21.02.2005 р. по 09.08.2007 р. перебував у трудових правовідносинах з ДП  “Шахта ім.Гагаріна”, працюючи забійником та підземним горноробочим

              Висновком МСЕК від 08.08.2007 року ОСОБА_1первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання- пневмоконіоз.

Висновком МСЕК від 10.08.2009 року ОСОБА_1повторно  встановлено 40% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання- пневмоконіоз та ОСОБА_1був визнаний інвалідом ІІІ групи.

    Згідно акту розслідування  хронічного професійного захворювання № 23 від 26 липня 2007 року   причиною  професійного захворювання, пневмоконіозу,- є тривалий, багаторазовий вплив вугільного пилу значних концентрацій

    З пояснень позивача вбачається, що у зв’язку з його  роботою в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання , що потягло стійку втрату працездатності, у зв’язку з чим він  переніс та продовжує переносити моральні страждання, тому що загублено значну частину нормальних життєвих функцій організму, тривалий час змушений лікуватися у зв’язку з отриманим професійним захворюванням та його наслідками, відчуває при цьому постійну фізичну біль, страждання та хвилювання, пов’язані з незворотною втратою здоров’я. Він фактично позбавився можливості в повному обсязі реалізувати своє право на труд, позбувся стабільного заробітку, що потребує від нього додаткових зусиль.

              Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” -  моральна шкода може складатися, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків.

              Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8.10.2008р. № 20-рп/2008,  потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання мають право на підставі ст.237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

              Досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з отриманням професійного захворювання на виробництві, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди.

При цьому суд не бере дро уваги та  вважає необгрунтованими доводи представника відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки відповідно до ст.268 ЦК України,  на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров”я позовна давність не поширюється.

                Розглядаючи та вирішуючи питання про розмір відшкодування ОСОБА_1моральної шкоди, суд    враховує: ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 40% , наявність   у нього 3 групи інвалідності, тяжкість вимушених змін у його  можливій подальшій трудовій діяльності, заборону на роботу в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, тяжку фізичну працю, неможливість відновити втрачене здоров'я та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 5 000 грн.

                Керуючись  ст. ст. 209, 214 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

             Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахта ім.Гагаріна” на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,   моральну шкоду, завдану стійкою втратою працездатності,  у вигляді одноразового відшкодування у розмірі  5 000 ( п”ять  тисяч) грн.              

Стягнути з Державного підприємства „Шахта ім.Гагаріна” судовий збір на користь держави у розмірі 8 грн. 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 15 грн.

  На рішення до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :