АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Британчука В.В.,
суддів - Мацелюха П.С., Кепкал Л.І.
за участі прокурора - Тертичного О.А.
засудженого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
перекладача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора Гаращенка І.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Камерун, камерунця
громадянина Камеруну, з вищою освітою, який не
працює, без певного місця проживання, –
- засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України на чотири роки позбавлення волі.
Цивільний позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 243297 грн. 50 коп., обернувши майно ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди.
________________________
Справа № 11-а-2302/2010 Головуючий у суді 1-їінстанції: Васильєва М.А.
Категорія: ч. 3 ст. 190 КК України Доповідач: Мацелюх П.С.
Як встановив суд, 25 березня 2010 року в денний час ОСОБА_1, перебуваючи у швидкісній електричці сполученням «Харків – Київ», переслідуючи корисливу мету заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, вступив у попередню змову з невстановленими особами та підсів до ОСОБА_6, який їхав в цій електричці. Після знайомства з ОСОБА_6 ОСОБА_1 під час розмови показав останньому 10-ти доларову купюру США, пересипану білим порошком, та пояснив останньому, що це справжні гроші, але так звані «брудні» долари, які потрібно промивати. Увійшовши в довіру до ОСОБА_6, ОСОБА_1 після приїзду в Київ передав йому вказану 10-ти доларову купюру для обміну на гривні і запропонував ОСОБА_6 спільну роботу. Після цього 31 березня 2010 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1, зустрівшись з ОСОБА_6, привів останнього у квартиру АДРЕСА_1, де невстановлені особи, ввівши ОСОБА_6 в оману, показали останньому, як «недороблені» долари «перетворюються» у справжні, виготовивши при цьому дві 100-доларові купюри. В подальшому невстановлені особи запропонували ОСОБА_6 взяти участь в процесі перетворення «брудних» доларів у справжні і, щоб переконати потерпілого у справжності виготовлених грошей, ОСОБА_1, за вказівкою невстановленої особи, в присутності ОСОБА_6 обміняв в обмінному пункті нібито виготовлену купюру номіналом 100 доларів США на гривні, тим самим викликавши у ОСОБА_6 впевненість у справжності грошей та переконавши його у вигідності зробленої пропозиції. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, ОСОБА_1, за попередньою змовою з невстановленими особами, 03 квітня 2010 року в денний час на запрошення ОСОБА_6 прибули за місцем проживання останнього – у квартиру АДРЕСА_2. Перебуваючи в даній квартирі, ОСОБА_1 та невстановлені особи отримали від потерпілого ОСОБА_6 гроші в сумі 30 700 доларів США і в період часу з 17 до 20 год., шляхом обману ОСОБА_6, почали проводити нібито процедуру «перетворення» «недороблених» доларів у справжні. Скориставшись моментом, коли ОСОБА_6 вийшов по воду і не слідкував за їх діями, невстановлена особа підмінила пакет із справжніми доларами на завчасно підготовлену «ляльку», заховавши пакет зі справжніми доларами в сумку. Заволодівши у такий спосіб грошима в сумі 30 700 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України в гривневому еквіваленті становило 243 297 грн. 50 коп., які належали ОСОБА_6, ОСОБА_1 та невстановлені особи з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду у великих розмірах.
В апеляції та доповнені до неї засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком суду, вважає, що його винуватість у вчиненні злочину не доведена. На обґрунтування зазначеного, звертає увагу суду на те, що він лише виконував функцію перекладача, за що отримав 100 доларів США, а про вчинення невстановленими особами злочину щодо ОСОБА_6 йому нічого відомо не було. На підставі наведеного просить пом’якшити йому покарання, застосувавши ст.ст. 69, 75 КК України та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням. Апеляцію прокурора просить залишити без задоволення.
Прокурор в апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого засудженим злочину, вважає призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки таким, що не відповідає ступнею тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. На обґрунтування наведеного зазначає, що суд не достатнім чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, і особу засудженого, який ніде не працює, не має певного місця проживання та свою вину протягом усього часу досудового і судового слідства не визнавав, намагаючись уникнути відповідальності за фактично вчинене.
З наведених підстав просить вирок суду в частині призначення засудженому покарання скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України призначити покарання у виді шести років позбавлення волі, а в решті вирок суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, просить призначити ОСОБА_1 покарання у виді шести років позбавлення волі, а апеляцію засудженого залишити без задоволення, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію засудженого та заперечили проти задоволення апеляції прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), за попередньою змовою групою осіб у великому розмірі, вчиненому за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на сукупності наявних в матеріалах справи доказів, яким суд дав належну оцінку, і з даним висновком колегія суддів погоджується.
Зокрема, в основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_6 під час досудового слідства і в судовому засіданні про те, що з засудженим, якого супроводжували два інші чоловіки, він познайомився в електричці. Під час розмови ОСОБА_7 повідомив, що вони «перетворюють» «брудні» гроші на справжні, давши на підтвердження своїх слів купюру номіналом 10 доларів США, нібито «дороблену» таким способом, яку він після приїзду в Київ обміняв на гривні у пункті обміну валют. Через деякий час він знову зустрівся з підсудним і цими самими двома чоловіками у квартирі одного з них на ім’я ОСОБА_5, де йому показали процес «перетворення» «недороблених» доларів на справжні, після чого дали купюру номіналом 100 доларів США, нібито «дороблену» таким способом, яку він обміняв у пункті обміну валют. Після цього він погодився взяти участь у «проявленні» нібито справжніх «недороблених» грошей, на що особа на ім’я ОСОБА_5 запропонувала йому надати 50 тисяч доларів США. Коли він підготував 30 тисяч доларів США, 03 квітня 2010 року в обумовлений час у своїй квартирі зустрівся з підсудним та особами на імена ОСОБА_5 і ОСОБА_4. У квартирі вони разом запакували в контейнер гроші, які належали йому (ОСОБА_6), на загальну суму 30 700 доларів США, переклавши їх смужками паперу, після чого підсудний сказав йому принести води, а в цей час, як потім зрозумів потерпілий, пакунок підмінили. Через деякий час ОСОБА_5 через підсудного сказав йому тримати контейнер у теплому місці, а підсудний обіцяв, що зранку наступного дня вони повернуться і разом «промиють» гроші, після чого ОСОБА_1 зі знайомим пішли. Відкривши контейнер наступного дня, він виявив у ньому лише папір, а грошей не було, після чого звернувся до міліції. Потерпілий наголошував, що саме підсудний першим познайомився з ним, призначав і організовував наступні зустрічі (а. с. 33-34, 37-40, 64-69, .
Зазначені показання потерпілого ОСОБА_6 узгоджувались із показаннями засудженого ОСОБА_7 під час досудового слідства, і зокрема, на очній ставці з ОСОБА_6, в яких засуджений підтверджував обставини знайомства з потерпілим, демонстрації останньому нібито «дороблених» ними з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 доларів США, а в подальшому – і самого процесу «перетворення» смужок паперу на грошові купюри, стверджуючи, що робив це на пропозицію ОСОБА_5 підшукати осіб зі справжніми доларами США або ЄВРО, які бажали б заробити на своїх грошах більше. Також вказував обставини «перероблення» грошей у квартирі потерпілого ОСОБА_6 03 квітня 2010 року, час і спосіб підміни пакета зі справжніми грошима, зазначаючи, що бачив, як ОСОБА_5 поміняв пакети і зрозумів, що той хоче ошукати ОСОБА_6, але мовчав, оскільки ОСОБА_5 пообіцяв йому грошову винагороду, яку він в подальшому отримав у сумі 2 200 доларів США після приїзду разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у м. Вінниця та перерахунку останніми грошей, які належали потерпілому (а. с. 49-52, 67-69, 75, 76, 80, 81, 196-200).
Із показань допитаних в судовому засіданні як свідків працівників міліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які проводили процесуальні дії із ОСОБА_1 під час досудового слідства, вбачалося, що засуджений добровільно давав показання про обставини вчиненого злочину, спочатку свою вину визнавав повністю, а пізніше став визнавати частково.
Наведені показання засудженого й потерпілого щодо способу «перероблення» грошей повністю узгоджувалися з даними протоколу огляду місця події від 04 квітня 2010 року, а також протоколу огляду і вилучення у ОСОБА_1 нарізаних листків паперу, ультрафіолетової лампи, упаковки медичних рукавичок, пластикового судка, пінцету, пластикової пляшки, двох склянок йоду, двох склянок клею, двох склянок з білим порошком, медичного шприця тощо.
При цьому викладені в апеляції ОСОБА_1 доводи про те, що він лише виконував функцію перекладача, а про умисел невстановлених слідством осіб на заволодіння майном ОСОБА_6 шахрайським шляхом йому відомо не було, не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи, суд належним чином оцінив аналогічні за змістом показання засудженого в судовому засіданні і правильно визнав їх недостовірними, оскільки вони спростовувалися показаннями самого засудженого під час досудового слідства щодо його обізнаності про заволодіння грошима ОСОБА_6 шляхом обману на момент підміни пакунку, які узгоджувались із показаннями потерпілого ОСОБА_6 і речовими доказами. З усіх наведених даних у своїй сукупності вбачалася узгодженість та скоординованість спільних дій ОСОБА_1 і невстановлених слідством осіб, що свідчило про вчинення ними дій, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_6, за попередньою змовою між собою.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, належить до тяжких, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, без визначеного місця роботи і проживання, за місцем утримання в СІЗО характеризувався негативно, обставин, які б обтяжували чи пом’якшували покарання, встановлено не було. На підставі наведеного призначив ОСОБА_1 покарання, яке колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Викладені в апеляції прокурора доводи щодо безпідставної м’якості призначеного засудженому покарання і неналежне врахування тяжкості вчиненого злочину й даних, які негативно характеризують ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки суд врахував, у тому числі, й наведені прокурором обставини.
Твердження прокурора про невизнання засудженим вини в судовому засіданні не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки кримінально-процесуальний закон не зобов’язує підсудного визнавати вину в інкримінованому злочині, натомість, визнання чи невизнання вини є вільно обраним способом захисту, як обставина, яка б обтяжувала покарання, ст. 67 КК України не передбачено і бути враховано як обставина, яка негативно характеризує особу підсудного, не може.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, у справі не встановлено.
Враховуючи викладене, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 Кримінально-процесуального Кодексу, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 02 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни , а апеляції засудженого ОСОБА_1 та прокурора Гаращенка І.І., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, – без задоволення.
Судді:
___________________ ___________________ ___________________
Британчук В.В. Мацелюх П.С. Кепкал Л.І.