Справа №22ц-1549, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Василенко В.В.
Категорія : Доповідач – Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця “20” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Цуканової І.В.
Суддів: Приходько Л.А., Кузнєцової О.А.
при секретарі – Ляшенко О.В.
з участю адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання втратившими право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_5, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим в АДРЕСА_1 Покликався на те, що йому на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за вказаною адресою, в якому відповідачка з дітьми не проживають з липня 2007 року у зв’язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.
В ході судового розгляду позивач змінив підставу позову і просив визнати відповідачку з дітьми втратившими право користування зазначеним житловим приміщенням, оскільки вони більше 6 місяців не проживають в ньому без поважних причин.
В грудні 2008 року ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах, а також в інтересах неповнолітніх дітей, звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, які є спільною сумісною власністю подружжя.
Судом до участі у справі залучено орган опіки та піклування для забезпечення інтересів неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_5
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 12.02.2010 року первісний позов задоволено. Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловими приміщеннями в будинку АДРЕСА_2. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким її позов задовольнити, у задоволенні первісного позову відмовити, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 21.10.1993 року ОСОБА_4 належав житловий будинок по вул. АДРЕСА_2 /а.с.4,5/.
З 28.01.1995 року сторони знаходилися в зареєстрованому шлюбі, який розірвано в органах РАГСУ 10.07.2007 року /а.с.6,10,28/, мають неповнолітніх синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням виконавчого комітету Скадовської міської ради Херсонської області №65 від 27.04.2005 року дозволено ОСОБА_4 знести старий будинок №47 по вул. Набережна та побудувати новий.
Судом встановлено, що в 2005 році старий будинок знесено, на його місці знаходиться недобудований житловий будинок з надвірними будівлями ступенем готовності 30% /а.с.83-85/.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що у ОСОБА_4 право власності на будинок, як новостворене майно, не виникло, оскільки будівництво не завершено, тому недобудований будинок не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу між сторонами.
В поділі земельної ділянки загальною площею 600кв.м, на якій знаходиться будинок, судом відмовлено, оскільки відсутні докази, що земельна ділянка знаходиться у власності подружжя.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана відповідна юридична оцінка, ґрунтується на вимогах закону.
Рішення суду у вказаній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині зустрічного позову до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є посилання апелянтки на наявність у дітей права власності на житловий будинок та земельну ділянку, оскільки позов заявлено ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, до якого неповнолітні діти згідно діючого сімейного законодавства відношення не мають.
Що стосується рішення суду в частині первісного позову, то колегія суддів виходить з наступного.
Визнаючи ОСОБА_3 разом з дітьми такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд виходив з того, що вони більше 6 місяців не проживають у спірному житловому приміщенні без поважних причин.
Проте, з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, не доведено обставини, які суд вважав встановленими.
Так, із ст.150 ЖК України вбачається, що ознакою жилого будинку є можливість використання його для особистого проживання власника і проживання членів його сім’ї.
Оскільки судом встановлено, що будинок має 30% ступеню готовності, право власності ОСОБА_4 на цей будинок в установленому законом порядку не виникло, то колегія суддів приходить до висновку, що визнання ОСОБА_3 з дітьми втратившими право користування житловим приміщення є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Крім того, ОСОБА_4 обґрунтував позовні вимоги ст.ст.71,72,163 ЖК України, які регулюють правовідносини щодо права членів сім’ї наймача житлового приміщення користуватися такими приміщеннями, і які спірні правовідносини не регулюють.
За таких обставин, рішення суду в частині первісного позову слід скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити.
На підставі ст.ст.150,71,72,163 ЖК України, керуючись ст.ст.303,309,316, п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12 лютого 2010 року скасувати в частині первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді