Справа № 22ц-21528/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Свистунова О.В.,
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Зубакової В.П.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у відсутність всіх осіб, які беруть участь у справі, та згідно вимог ч.2 ст. 197 без фіксації судового процесу технічними засобами цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка») та просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду з позовом і стягнути з відповідача 125000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, поновлено їй строк для звернення до суду та на її на користь стягнуто з ВАТ «Суха Балка» 15000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на його думку, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП та ст. 1167 ЦК України, залишено поза увагою положення пункту 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, позивач як при працевлаштуванні так і в процесі трудової діяльності була ознайомлена з умовами праці, розуміла їх негативний вплив на стан здоров’я, проте продовжувала працювати у шкідливих умовах праці. Окрім цього, суд не врахував, що ОСОБА_2 не доведений факт заподіяння їй моральної шкоди у встановленому законом порядку, а також не застосував тримісячний строк позовної давності.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 в період з 1971 року по 2009 рік працювала в шахтобудівельному управлінні ВАТ «Суха Балка».
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 139 від 15.01.2009 р. їй було встановлено захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ступеня, у зв’язку з чим складено акт № 2 розслідування хронічного професійного захворювання від 19 січня 2009 року.
Згідно п. п. 17, 19 вищезазначеного акту причиною професійного захворювання є робота протягом 33 років 7 місяців в умовах підвищеного рівня пилу, що перевищував гранично допустимі норми та визнано винним керівництво шахти ім. Фрунзе ВАТ «Суха Балка», яке порушило законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Висновком МСЕК від 11 лютого 2009 року ОСОБА_2 встановлено первинно та безстроково 25 % втрати професійної працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_2 права на відшкодування моральної шкоди – 11 лютого 2009 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду.
Тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв'язку з її професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач була ознайомлена з умовами праці та розуміла їх негативний вплив на стан здоров’я, проте продовжувала працювати у шкідливих умовах праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Безпідставні доводи відповідача про необґрунтоване застосування судом до спірних правовідносин ст. 1167 ЦК України, оскільки суд, вирішуючи спір, обґрунтовано керувався ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди, виниклої з договірних трудових правовідносин.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, судом враховано характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілої, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.
За таких обставин, апеляційна скарги підлягає відхиленню, а рішення суду, відповідно до ст. 308 ЦПК України, залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И ЛА :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 26 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
В.П.Зубакова