Справа № 22ц-24192/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Тимошенко Т.І.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю - представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Харитонової Марії Олегівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка»)
та просив стягнути з відповідача 173000 грн. , у відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд безпідставно залучив його до участі у справі в якості відповідача, помилково до спірних правовідносин застосував норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України і ст. 1167 ЦК України та залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, суд не врахував, що Малиною О В. не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, який він просив стягнути, а також не звернув увагу на те, що позивач був попереджений про наявність шкідливих факторів, які є особливістю виробничого процесу на підприємстві.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 13 вересня 1994 року працював підземним прохідником в РУ «Суха Балка» шахто-будівельного управління, правонаступником якого є ВАТ «Суха Балка».
Рішенням ЛЕК від 26 січня 2010 року Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу встановлено професійні захворювання: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м’язові-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: деф. артрозу колінних суглобів ПФС першого-другого ст. Вегетативно-сенсорна полі невропатія верхніх кінцівок першої-другої ст. з вираженою периферичною ангіодистонією, частими акроангіоспазмами, дистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу ПФС другого ст., деф. артрозу ліктьових ПФ першого ст., трофічні розлади кистей.
Згідно п. п. 17, 19 акту розслідування професійного захворювання № 13 від 10 лютого 2010 року причиною професійного захворювання є робота протягом 20 років 7 місяців в умовах вібрації, що перевищувала ГДР і 15 років 8 місяців в умовах тяжкої праці, винними у профзахворюваннях позивача визнано керівництво тресту «КШП», ВАТ «Суха Балка» ШБУ в період праці ОСОБА_4 на даних підприємствах, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Висновком МСЕК від 02 березня 2010 року ОСОБА_4 встановлено 50 % втрати професійної працездатності (20 % по ВСП і 30 % по радикулопатії) та визнано його інвалідом третьої групи. Відповідно до висновку МСЕК позивачеві протипоказана важка праця, вимушена поза, довга ходьба та зазначено потребу в санітарно-курортному та медикаментозному лікуванні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди – 02 березня 2010 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди, не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Посилання суду на ст. 1167 ЦК України є помилковим, оскільки відшкодування моральної шкоди згідно вказаної статті виникає із недоговірних зобов’язань, в той час як між сторонами спірні правовідносини виникли із договірних трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з його професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева