Справа №22-23784/10 Головуючий в першій
Категорія № 26 ( 1 ) інстанції – Ан О. В.
Доповідач – Соколан Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л. В.
суддів - Соколан Н.О., Михайлів Л. В.
при секретарі – Бондаренко І. В.
за участю: представника відповідача – Картеної Євгенії Василівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком»), і просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 125 000 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2010 позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права; судом помилково застосовані положення ст.ст. 153 та 237' КЗпП України, які не поширюються на спірні правовідносини; не врахував, що позивач добровільно погодився працювати у шкідливих умовах для отримання більшої заробітної платні; вина підприємства у спричиненні моральної шкоди не доведена; ВАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем по справі; факт отримання моральної шкоди не доведено та не встановлено проведенням медико-соціальної експертизи; розмір моральної шкоди не обгрунтовано розрахунками; не була застосована позовна давність.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час, з 1974 по 2004 роки, працював на підземних роботах у шкідливих умовах праці на шахтах ім. К. Лібкнехта ВО «Кривбасруда» та «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Висновком МСЕК від 05.06.2008 року йому було встановлено 60 % втрати професійної працездатності, з яких – 35% первинно по радикулопатії, 25% по ХОЗЛ на безстроковий термін та ІІІ групу інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.04.2008 року (а.с. 14) встановлено, що винним у виникненні хронічного професійного захворювання позивача є адмінстрація ВО «Кривбасруда» та ВАТ «Кривбасзалізрудком», що спростовує доводи апеляційної скарги про недоводеність вини позивача. Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача є безпідставними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05.06.2008 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров”я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: