Справа №11-292/2007 р                                            Головуючий у 1 інстанції - Чернявський М.В.

Доповідач - Слісарчук Я.А.

УХВАЛА

Іменем України

" 24 " квітня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого                                                 Романова О.В.

суддів                                                             Ляшука В.В.

Слісарчука Я.А.

за участю прокурора                                     Вуденка В.І.

адвоката                                                         ОСОБА_2

засудженого                                                   ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Житомирського районного суду від 22 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1,    ІНФОРМАЦІЯ_1  року  народження, уродженця   с. Немишаїве Бородянського  району Київської області, не судимого, засуджено за ст.142 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) на б років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного засудженому на праві власності.

Запобіжний  захід  засудженому  залишено  попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено рахувати з 23 листопада 2005 року.

Питання про речові докази вирішено відповідно з вимогами ст.81 КПК України.

Як визнав суд,  21 жовтня 1996 року біля 8 години 15 хвилин ОСОБА_1 в складі організованої групи,

2

в м. Житомирі прибув до жилого будинку АДРЕСА_1. Діючи за раніше розробленим планом та розподілом ролей для кожного учасника організованої групи, засуджений проник в квартиру АДРЕСА_1. Зв'язавши мотузкою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_1, демонструючи газовий пістолет, якого потерпілі сприймали за бойову зброю, а інший учасник організованої групи -ніж, погрожуючи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбивством, вони почали вимагати у потерпілих гроші та цінності. Сприймаючи погрози вказаних осіб, як реальні, ОСОБА_4 показав місце, де зберігалися гроші. Засуджений та інший учасник організованої групи заволодівши 2500 доларами США, що по курсу національного Банку України на день вчинення злочину становив 4437, 50 гривень, зникли з місця події.

28 грудня 1996 року близько 2 години ОСОБА_1 в складі організованої групи, прибув в с. Тетерівка Житомирського району. Діючи за раніше розробленим планом та розподілом ролей, засуджений разом з іншим учасником організованої групи проникли до жилого будинку АДРЕСА_2. Перебуваючи там, вони мотузкою зв'язали ОСОБА_3 і ОСОБА_6 та погрожуючи обрізами вогнепальної зброї вбивством, почали вимагати у потерпілих гроші та золоті вироби. Усвідомлюючи реальну загрозу життю та здоров'ю, ОСОБА_3показав місце, де зберігалися гроші та коштовності. Після чого, ОСОБА_1 разом з іншим учасником організованої групи заволодівши грошима в сумі 1500 гривень, золотими виробами і фотоапаратом „Кодак", а всього майном, належним потерпілим на загальну суму 2485 гривень зникли з місця пригоди.

На вирок суду подані апеляції.

Засуджений ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_3вирок просять змінити, пом'якшити засудженому покарання, визначивши його не пов'язаним з позбавлення волі. Засуджений та захисник вказують на те, що суд не врахував ряд пом'якшуючих обставин покарання та даних про особу ОСОБА_1 та призначив надмірно суворе покарання.

Потерпілий зазначає, що засуджений відшкодував йому заподіяні злочином збитки і він не має до нього будь-яких претензій. В судовому засіданні він просив суд не позбавляти волі засудженого.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 і адвоката ОСОБА_2 про задоволення їх апеляцій та апеляції потерпілого ОСОБА_3, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнала, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Винність  ОСОБА_1 у вчинені злочинів за

3

обставин, зазначених у вироку, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.

Його дії за ст. 142 ч.3 КК України (в редакції 1960 року) кваліфіковані правильно.

Разом з тим, призначаючи засудженому покарання, суд не достатньо врахував, що ОСОБА_1 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, відшкодував потерпілим заподіяну злочинами шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двоє малолітніх дітей, одне з яких має хронічні захворювання, думку потерпілих ОСОБА_3, які просили суд не позбавляти засудженого волі та не врахував ті обставини, що від вчинених ОСОБА_1 злочинів не настало тяжких наслідків, а з моменту вчинення ним розбійних нападів пройшло більше 10 років.

Вказані обставини, колегія суддів визнає винятковими і вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_1 покарання, призначене судом першої інстанції, визначивши йому до відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.142 ч.3 КК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Житомирського районного суду від 22 лютого 2007 року, щодо ОСОБА_1 змінити.

Покарання призначене засудженому пом'якшити.

За ст. 142 ч.3 КК України із застосуванням ст. 44 КК України (в редакції 1960 року) визначити ОСОБА_1 до відбуття 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власності засудженого.

В решті вирок залишити без зміни.