Справа 2-3212/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2010 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Корнієнко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання здійснити перерахунок та виплатити соціальну допомогу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату соціальної доплати до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006 року по час винесення судового рішення по справі в сумі 5117 грн. 10 коп.
До судового засідання позивач не з’явився. У заяві просив розглянути справу за його відсутності. Вимоги підтримав.
Представник Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську до судового засідання не з’явився. У заяві просив суд розглянути справу за його відсутності. Вимоги не визнав. Надав до суду письмові пояснення, в котрих зазначив, що дія статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.04 року була зупинена Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення змін до останнього – було передбачене поетапне запровадження такого підвищення. Також дія цієї норми була зупинена на 2007 рік Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік”. У 2008 році механізм реалізації положень ст. 6 ЗУ № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме – 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність. В наступному це питання було врегульоване постановою КМУ № 530 від 28.05.08 року.
Вважає, що Пенсійний Фонд протягом 2006-2008 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки ст. 7 ЗУ № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пункт 9 Положення „Про Пенсійний Фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням.
Представник відповідача посилався також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважав, що згідно зі статтею 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Також представник зазначав, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії.
З’ясувавши усі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону N 3367-IV від 19.01.06 року встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, ця норма закону втратила чинність 09.07.2007 року. Саме з цього періоду такій категорії осіб, як „діти війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на протязі 2007 року з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ ЗУ „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України”. Отже, з цього часу позивач набув право на отримання щомісячної доплати до основної пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком на протязі 2008 року, відповідно до ст.ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 01.01.06 року, позивач має статус дитини війни. Дітям війни пенсія підвищується на 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком
Суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату соціальної допомоги „дітям війни” за період часу з 09.07.07 року по 31.12.07 та з 22.05.08 по 11.05.2010 року.
Що стосується вимог про відповідний перерахунок пенсії за період з 01.01.2006 по 09.07.2007 та з 01.01.08 по 22.05.08 року, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, так як не має підстав для застосування в згаданий період відповідних положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки протягом вказаного часу їх дія була зупинена Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік», «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а відповідно до діючого законодавства надання висновку про неконституційність цих законів у відповідній частці не є компетенцією місцевого загального суду, оскільки це юрисдикція Конституційного Суду України.
На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначеності розміру мінімальної пенсії для здійснення розрахунків необґрунтованими.
Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” від 08.11.2005р., органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.07 року № 1261, відповідно до п. 15 якого Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону.
Сторони не оспорюють, що на протязі 2006 - 2007 років позивачу доплата не здійснювалася, а в 2008 році виплачувалася відповідно до постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.08 року, якою передбачалася виплата підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму або, відповідно, від мінімальної пенсії за віком.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положень «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, нарахування та виплата доплати до пенсії позивача, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов'язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та зобов’язати відповідача зробити розрахунок та виплату позивачу соціальної допомоги „дітям війни” з урахуванням здійснених виплат за період часу з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 10.06.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 209,212-215,224-226 ЦПК України ст.ст. 19, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 10.06.2010 року з урахуванням вже здійснених виплат.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя