Справа №2-1824/10                                                                                                                                                                                                                                                                                              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        08 грудня 2010 року       Староміський  районний суд  м. Вінниці

в складі: головуючого судді Чернюка І.В.,

    при секретарі  Бойко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

          відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину,  

встановив:

      Позивачка звернулась 28.10.2010 р. в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину. Вимоги позивачка мотивувала тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. 23.11.2007 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєстровано розірвання нашого шлюбу, про що зроблено актовий запис за № 1543.     Мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає після розірвання шлюбу з нею.  Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23.09.2009 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 до її повноліття в твердій грошовій сумі розміром 300 грн. щомісячно. В даний час відповідач не ухиляється від виконання даного рішення суду і сплачує аліменти у  визначеній сумі 300 грн. на місяць. Однак, сума аліментів, яку сплачує відповідач, менша за встановлений чинним законодавством мінімум аліментів - 1/3 частину прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Тобто, решту 2/3 частини даного прожиткового мінімуму їх дочці повинна забезпечувати вона, тобто, вона та відповідач, всупереч чинному сімейному законодавству, не в рівній мірі виконуємо свій батьківський обов'язок щодо дочки. Відповідно до ст. 179 Сімейного кодексу України, аліменти, які сплачує відповідач на її ім'я, є її власністю, і вона використовую їх за цільовим призначенням - на харчування та одяг дитини, її повсякденні потреби. Але відповідно до ст.185 СК України, відповідач як батько ОСОБА_3 зобов'язаний брати участь в додаткових витратах на неї, що викликані особливими обставинами. Такі обставини в даний час мають місце, оскільки, закінчивши 9-тий клас школи, дочка ОСОБА_3 поступила на навчання у Вінницький кооперативний інститут. Зараз вона є студенткою першого курсу даного учбового закладу денної форми навчання, термін навчання - 3,5 роки. Навчання доки платне. Відповідно до Договору № 351 про надання освітніх послуг Вінницьким кооперативним інститутом, укладеного 15.07.2010 року між нею та учбовим закладом в особі його директора, плата за навчання становить: за 1-ий рік навчання - 4200 грн., за 2-ий рік - 5100 грн., за 3-й рік - 6100 грн., за 4-й рік - 3700 грн., і ця плата повинна вноситись в рівних частинах до 25 серпня та до 25 грудня поточного року. Тобто, мають місце додаткові витрати на їх дочку. На даний час, до 25 серпня 2010 року, як передбачено Договором, нею вже була внесена половина плати за 1-ий рік навчання в розмірі 2100 грн. Згідно зі ст. 141 СК України обов'язки батьків щодо дітей є рівними, і розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини. До таких обов'язків, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 150 СК України, відноситься обов'язок забезпечити дитині здобуття повної загальної середньої освіти, готувати її до майбутнього життя. Саме таку мету вона переслідувала, коли погодилась на вступ дочки до інституту, і відповідач повинен виконувати цей обов'язок нарівні з нею, тобто, він повинен брати участь в оплаті навчання дитини. Вона в даний час не має постійної роботи, вимушена виживати разом з дочкою за рахунок випадкових, епізодичних заробітків. При цьому, вони не забезпечені житлом в м. Вінниці, зареєстровані у її знайомих, а живуть на дачному масиві за межами міста. На повсякденні потреби дочки вона несе значно більші витрати, ніж 300 грн. на місяць, які сплачує відповідач в якості аліментів. Відповідач - здорова, працездатна людина, займається ремонтами легкових автомобілів у власному гаражі за місцем свого проживання, від чого отримує достатнього рівня доход. Інших утриманців у нього немає. Житлом відповідач забезпечений. Отже, відповідач може і зобов'язаний брати участь в додаткових витратах на їх доньку згідно діючого сімейного законодавства. Будучи реально обізнаною про дійсні потреби дитини та достатню матеріальну забезпеченість відповідача, вважає за можливе просити про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання їх дочки в розмірі 1/2 частини суми оплати за її навчання. Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 185 СК України, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення, разово, періодично або постійно. Оскільки нею вже внесена половина плати за 1-ий рік навчання дочки, вважає, що відповідач повинен їй компенсувати ? частину в розмірі 1050 грн. (з розрахунку: 2100 (половина плати за 1-й рік) : 2=1050), а надалі фінансувати ці витрати наперед наступним чином: до 25 грудня 2010 року - 1050 грн. (2100 грн. (друга половина плати за 1-й рік): 2 = 1050 грн.) до 25 серпня 2011 року – 2550 грн. (5100 грн. (плата за 2-й рік) : 2 = 2550 грн.); до 25 серпня 2012 року - 3050 грн. (6100 грн. плата за 3-й рік : 2 = 3050 грн.); до 25 серпня 2013 року – 1850 грн. (3700 грн. (плата за 4-й рік) : 2 = 1850 грн. Оскільки відповідач відмовився добровільно брати участь у додаткових витратах, вона вимушена була звернутись до суду з даним позовом. Просила стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 на її користь понесені нею додаткові витрати на їх неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1050 грн., і зобов'язати відповідача в подальшому фінансувати ці витрати наперед наступним чином: до 25 грудня 2010 року - 1050 грн.; до 25 серпня 2011 року - 2550 грн.; до 25 серпня 2012 року — 3050 грн.; до 25 серпня 2013 року —1850 грн. Стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу згідно доданої квитанції.

      В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, просила його задовольнити за обставин викладених в позовній заяві. Збільшила позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дитину до грудня 2010 року в розмірі 2100 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що він не в змозі платити додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3, оскільки матеріальний стан не дозволяє цього. Він вдруге одружився з ОСОБА_5 28.07.2009 року. На його утриманні також перебуває дитина дружини ОСОБА_5 від першого шлюбу – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько дитини у розшуку, аліменти на його утримання не платить. Він ніде не працює. Дружина працює, однак коштів на прожиття їх сім»ї не вистачає. Він хворіє, має ряд захворювань. На його утриманні також перебувають батьки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, батьки є похилого віку та які також хворіють. Ці обставини зумовлюють додаткового витрачання коштів на придбання медикаментів. Нерухомості у власності він не має. Також зазначив, що навчання в державі є безкоштовним. Позивачка вибрала навчальний заклад, навчання я кому є дорожчим порівняно з іншими навчальними закладами.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 23.11.2007 року у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області зареєстровано розірвання шлюбу сторін, про що зроблено актовий запис за № 1543.

Сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає після розірвання шлюбу з позивачкою.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23.09.2009 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 до її повноліття в твердій грошовій сумі розміром 300 грн. щомісячно.

Відповідач не ухиляється від виконання даного рішення суду і сплачує аліменти у  визначеній сумі 300 грн. на місяць.

Сума аліментів, яку сплачує відповідач, менша за встановлений чинним законодавством мінімум аліментів  - 1/3 частину прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Тобто, решту 2/3 частини даного прожиткового мінімуму їх дочці повинна забезпечувати позивачка, тобто, позивачка та відповідач, всупереч чинному сімейному законодавству, не в рівній мірі виконують свій батьківський обов'язок щодо дочки.

Закінчивши 9-тий клас школи, дочка сторін ОСОБА_3 поступила на навчання у Вінницький кооперативний інститут. Дочка ОСОБА_3 є студенткою першого курсу даного учбового закладу денної форми навчання, термін навчання - 3,5 роки. Навчання платне. Відповідно до Договору № 351 про надання освітніх послуг Вінницьким кооперативним інститутом, укладеного 15.07.2010 року між позивачкою та учбовим закладом в особі його директора, плата за навчання становить: за 1-ий рік навчання - 4200 грн., за 2-ий рік - 5100 грн., за 3-й рік - 6100 грн., за 4-й рік - 3700 грн., і ця плата повинна вноситись в рівних частинах до 25 серпня та до 25 грудня поточного року. Таким чином, мають місце додаткові витрати на їх дочку.

Згідно поданої в судовому засіданні довідки навчального закладу від 30.11.2010 року, ОСОБА_3 дійсно навчається  у Вінницькому кооперативному інституту у коледжі економіки та права.

До 25 серпня 2010 року, як передбачено Договором, позивачкою вже була внесена половина плати за 1-ий рік навчання в розмірі 2100 грн., що підтверджується квитанціями від 10.08.2010 року та від 30.11.2010 року.

Позивачка з дочкою ОСОБА_3 проживають на дачному масиві «Писарівське», за межами міста Вінниці, що підтверджується довідкою дачного товариства.

Відповідач мотивує свої заперечення проти позову тим, що він з об»єктивних причин не може надавати додатково допомогу на утримання дочки, та нести додаткові витрати на дочку на її навчання.

Однак, суд оцінивши вказані докази, дійшов висновку, що обставин, які б доводили звільнення його від обов»язків надавати допомогу на додаткові витрати  на утримання дочки, суд не вбачає. Слід зазначити, що навчання у державі є не тільки безкоштовним, але й платним. Навчання у Вінницькому кооперативному інституті не є дорожчим за інші навчальні заклади. Право особи здобувати освіту у любому начальному закладі. А обов»язок батьків (не тільки матері) надати допомогу дитині в цьому.  

Позивачка понесла додаткові витрати на оплату навчання їх дочки, а тому має право на стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання їх дочки в розмірі 1/2 частини суми оплати за навчання.

Встановленим в суді фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Сімейним кодексом України.

Згідно зі ст. 141 СК України обов'язки батьків щодо дітей є рівними, і розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов'язків щодо дитини. До таких обов'язків, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 150 СК України, відноситься обов'язок забезпечити дитині здобуття повної загальної середньої освіти, готувати її до майбутнього життя.

Відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов»язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судові витрати в розмірі судового збору в сумі 51 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. слід стягнути з відповідача на користь Держбюджету м.Вінниці в Староміському районі.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за надання правової допомоги в сумі 170 грн.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст.141,150,185 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

     вирішив:                

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України, уродженця м. Вінниці зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 додаткові витрати пов’язані з навчанням їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2100 гривень.

Стягувати з ОСОБА_2 в подальшому  наперед додаткові витрати пов’язані з навчанням його неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за умови подальшого навчання ОСОБА_3 у Вінницькому кооперативному інституті, наступним чином: до 25 серпня 2011 року – 2550 гривень; до 25 серпня 2012 року – 3050 гривень; до 25 серпня 2013 року – 1850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  витрати на правову допомогу в розмірі 170 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь держбюджету м. Вінниці у Староміському районі витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

          Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м.Вінниці. Повний текст рішення суду виготовлено 10.12.2010 року.

Суддя: