Справа № 2-А-1056/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    26 листопада 2010 року                                                                      м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси  в складі:

головуючого судді              Мунтян О. О.

при секретарі              Гарнаженко Н. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси  адміністративний позов ОСОБА_1 до  Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

«про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дій», суд -

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту Постанови суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.

Керуючись  ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 77, 86, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до  Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дій – відмовити в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини Постанови, а також прийняття Постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:    

    Справа № 2-А-1056/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    26  листопада 2010 року                                                                                  м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси  в складі:

головуючого судді              Мунтян О. О.

при секретарі                         Гарнаженко Н. С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси  адміністративний позов ОСОБА_1 до  Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради

«про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дій», суд -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивачка ОСОБА_1  звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси  із  адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради  про визнання дій відповідача противоправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру виплаченої  державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог статі 15 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з 21 липня 2007 року по 01 квітня 2010, залишено без розгляду (а.с. 27).

На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона знаходилась на обліку та була  отримувачем державної допомоги при народженні та по догляду за дитиною до досягнення  трирічного віку передбаченої положеннями статі 15 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7.

Крім того, на неї розповсюджується дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Оскільки, як вказує позивачка, державна соціальна допомога по догляду за дитиною призначалась та виплачувалась їй з порушенням вимог діючого законодавства, вважає за необхідне звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доводи адміністративного позову підтримала, просила суд позов задовольнити, дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги визнати неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру виплаченої  державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог статі 15 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7.    

 Представник відповідача Департаменту  праці та соціальної політики ОМР у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у задоволенні позову просила суд відмовити з тих підстав, що в період з 01.01.2008 року нарахування соціальної допомоги по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку  здійснювались відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у розмірі 130 гривень та підстав для перерахунку суми зазначеної допомоги не має.

 Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії 1- ЖД № НОМЕР_1 від 16.08.2007 року (а.с. 15),  перебувала на обліку в Департаменті праці та соціальної політики ОМР і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в період до досягнення дитиною трьох років, тобто до  21 липня 2010 року.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають дитину до трьох років щодо їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені і закріпленні в Законі України  Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Згідно до вимог ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7, якою передбачені умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначення та виплата даної допомоги не ставиться в залежність від того чи застрахована особа, яка має право на отримання допомоги у встановленому Законом порядку, чи не застрахована.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку що до даних правовідносин необхідно застосувати положення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7, який в даному випадку є спеціальним, а не положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Положеннями  ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (в редакції до грудня 2006 року та з 09 липня 2007 року по 28 грудня 2007 року)  було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років.

Пунктом 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 1 ст. 15 Закону України  "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 станом на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного суду України за № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі за № 1-29/2007 "Про соціальні гарантії громадян" положення п. 14 статі 71 та абзацу 3 частини 2 ст. 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають конституції.

Відповідно до частини 2 ст. 152 Конституцій України Закони, інші правові акти їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня ухваленням Конституційним судом України 09 липня 2007 року Рішення за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії частини 1 ст. 15 Закону України  "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню.

Одночасно, судом встановлено, що пунктом  23  Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року за № 107-4 було внесено зміни у положення ст. 15 та Перехідні положення Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 та відповідно ст. 15 викладено у наступній редакції "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень", зазначені зміни набули чинності з 1 січня 2008 року, є чинними на час розгляду справи по суті та Рішенням Конституційного суду за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року,  неконституційними не визнавались.

Отже, суд приходить до висновку що в період з 01 квітня 2010 року ( в межах позовних вимог з урахуванням строків звернення до суду)  по  21 липня 2010 року,  соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку правомірно нараховувалась позивачці відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7 із змінами та доповненнями внесеними п. 23  Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року за № 107-4, як не застрахованій особі  та сплачувалась  відповідачем у справі  Департаментом праці у розмірі не меншому ніж 130 гривень, а тому вимоги адміністративного позову  у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року за № 2811-7, Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 77, 99,  86, 100, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до  Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дій – відмовити в повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського адміністративного апеляційного суду шляхом подання до Суворовського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини Постанови, а також прийняття Постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст Постанови виготовлено 29.11.2010 року.

Суддя: