У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.08.10                                                                                               Справа №15/9-10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників:

від позивача –Старіков Є.О. (довіреність б/н від 28.12.2009 р.)

від відповідача  – Сердюк О.А. (довіреність б/н від 21.10.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»(м. Київ)

на рішення   господарського   суду   Херсонської   області   від   28.01.2010 р.

у справі № 15/9-10

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»(м. Київ)

до відповідача      Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Транссервіс, ЛТД»

                                (м. Херсон)

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Транссервіс, ЛТД» 25554,65 грн. заборгованості за надані послуги по сервісному обслуговуванню автомобілів, 4676,50 грн. пені за прострочення платежу, 9225,23 грн. інфляційних втрат та 1487,67 грн. –3% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.01.2010 р. у справі             № 15/9-10 (суддя Клепай З.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю позивачем факту виконання робіт по сервісному обслуговуванню автомобіля, що належить відповідачу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»(позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення суду незаконним, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправомірно зроблено висновок про те, що строк дії договору, в рамках якого позивачем надавалися послуги відповідачу, закінчився 04.05.2003 р. Вказує, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено автоматичну пролонгацію на кожні наступні 12 місяців, і враховуючи той факт, що на момент підписання спірних актів виконаних робіт жодна зі сторін не заявляла про його розірвання, договір є діючим до теперішнього часу.

Також  заявник вважає помилковим висновок суду, що для виконання робіт повинно бути обов’язково надане замовлення від відповідача. Вказує, що замовлення не є обов’язковим первинним бухгалтерським документом, а перелік робіт та конкретний автомобіль, який підлягає ремонту, визначаються в акті виконаних робіт, що підписується обома сторонами та підтверджує обсяг виконаних робіт.

За твердженням заявника, роботи за актами виконаних робіт на суму 5771,42 грн. та на суму 19783,23 грн. були прийняті представником відповідача Балицьким Л.І., повноваження  якого  підтверджувались відповідною довіреністю.  

Мотивуючи викладеним, заявник просить рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2010 р. у справі № 15/9-10 скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р. апеляційна скарга ТОВ «Вольво Україна»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 15.04.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.06.2010 р.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.06.2010 р. розгляд справи було відкладено на 26.08.2010 р.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2158 від 26.08.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Мойсеєнко Т.В. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2010 р. вказаною колегією суддів апеляційну скаргу ВАТ «Херсонській суднобудівний завод»та справу № 15/9-10 прийнято до свого провадження.

Відповідач у справі –Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-Транссервіс, ЛТД»–апеляційну скаргу позивача не визнає, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Свою правову позицію відповідач виклав у письмовому відзиві.

Стверджує, що місцевий господарський суд, керуючись законом, у відповідно сті з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Контракт про сервісне обслуговування № SA-210 від 04.05.2001 р. відповідач вважає неукладеним та таким, що не породжує правових наслідків, оскільки зазначений контракт не містить перелік транспортних засобів, які відповідно до предмету контракту підлягають технічному обслуговуванню.

Також відзначає, що заявок на ремонт та технічне обслуговування автомобілів, зазначених у позовній заяві, ним не надавалось і не уповноважувалось будь-кого на підписання актів виконаних робіт. Посилання позивача на довіреність ЯОС № 843309 від 19.12.2007 р. відповідач називає безпідставним, посилаючись на відсутність в ній переліку матеріальних цінностей, які належить отримати, найменування організації постачальника та зрізка підпису особи, що отримала довіреність. Крім того відповідач вказує, що підпис ОСОБА_1 на спірних актах виконаних робіт не відповідають зразку його підпису в паспорті.

З огляду на викладене, вважає, що факт виконання робіт саме для відповідача позивачем в суді не доведено. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені, відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Додатково представник позивача відзначив безпідставність посилання відповідача на відсутність у ОСОБА_1 належних повноважень  на отримання від імені відповідача виконаних робіт / наданих послуг, зазначених у спірних Актах. Наголошує, що правовідносини сторін за контрактом тривають протягом значного періоду часу (близько   9 років), при цьому оформлені аналогічним чином довіреності та акти щодо інших виконаних позивачем для відповідача робіт та послуг влаштовували обох сторін і визнавались відповідачем в якості підстави для здійснення розрахунків. Посилаючись на це, вважає заперечення відповідача надуманими та такими, що спрямовані на введення суду в оману і якомога довше ухилення від виконання свого договірного обов’язку з оплати.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено представникам сторін в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

           04.05.2001 р. між ТОВ «Вольво Україна»(виконавець) і ТОВ «Таврія-Транссервіс, ЛТД»(замовник) було укладено контракт на сервісне обслуговування № SA-210 (далі –Контракт), згідно з  п. 1.1. якого  замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов’язання щодо виконання послуг з технічного обслуговування та ремонту рухомого складу замовника згідно переліку, що надається, на умовах цього договору.

           Під сервісним обслуговуванням розуміються роботи по обслуговуванню та ремонту транспортних засобів з використанням (чи без використання) для цього запасних частин.

           В пункті 5.1. Контракту визначено, що він вступає в силу з дати підписання та діє на протязі дванадцяти місяців і може бути автоматично продовжений на наступні дванадцять місяців, якщо він не був розірваний.

Згідно з п. 4.1. Контракту підставою для оплати сервісного обслуговування, а також оплати за продані запчастини є рахунок, оформлений виконавцем на підставі акту виконаних робі.

Відповідно до п.4.3. Контракту  строк оплати рахунку –10 банківських днів.

У пункті 4.4. Контракту сторони передбачили, що рахунок, оформлений виконавцем на умовах наступної оплати (по факту виконання сервісного обслуговування або видачі запасних частин), не оплачений замовником у встановлений строк, розглядається виконавцем як порушення умов контракту і дає право виконавцю стягнути з замовника пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, що виникла за кожен день прострочення. При частковій оплаті санкції застосовуються до неоплаченої частини рахунку.

На виконання умов Контракту  позивач, зокрема, виконав і передав, а відповідач  прийняв виконані позивачем роботи з ремонту та технічного обслуговування вантажного автомобіля VOLVO FH12, державний номер ВТ 1961АС номер шасі В281213 та вантажного автомобіля VOLVO FH12, державний номер ВТ 8670АС номер шасі В214838, про що свідчать складені сторонами акти виконаних робіт, передачі запасних частин та експлуатаційних матеріалів № SТ-ОD71875 від 28.12.2007 р. і № SТ-ОD71809 від 26.12.2007 р., та довіреність відповідача серія ЯОС №  843309 від 19.12.2007 р. на отримання цих робіт.

Для оплати виконаних робіт  позивачем були виставлені відповідачу рахунки № ОD-71734 від 26.12.2007 р.  та  № ОD-71746 від 28.12.2007 р.  на загальну суму 25554,65 грн.

Відповідач виставлені йому позивачем рахунки не оплатив.

24.09.2009 р., у зв’язку з відсутністю протягом тривалого часу сплати вказаної суми, позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (лист вих. б/н від 24.09.2009 р.) сплатити в 7-денний строк з моменту її отримання заборгованість в розмірі 25554,65 грн.

Вказане звернення позивача було залишено відповідачем без реагування.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Таврія-Транссервіс, ЛТД» на користь ТОВ «Вольво Україна» 25554,65 грн. заборгованості за надані послуги по сервісному обслуговуванню автомобілів, 4676,50 грн. пені за прострочення платежу, 9225,23 грн. інфляційних втрат та 1487,67 грн. –3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню,  в силу наступного.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України  підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є:  договори   та  інші  правочини…  Цивільні права та обов'язки  можуть  виникати  безпосередньо  з актів цивільного законодавства.

В даному випадку правовідносини між сторонами ґрунтуються на Контракті на сервісне обслуговування № SA-210, який встановлює їх взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у наданні послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, а обов’язки відповідача полягають в оплаті цих  послуг.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить  ст. 193 Господарського кодексу України.

          З досліджених судом обставин справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Контрактом щодо ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, а саме: вантажного автомобіля VOLVO FH12, державний номер ВТ 1961АС номер шасі В281213, вантажного автомобіля VOLVO FH12, державний номер ВТ 8670АС номер шасі В214838, виконав належним чином. Відповідач в свою чергу прийняв ці роботи, про що свідчать підписані сторонами Акти виконаних робіт, передачі запасних частин та експлуатаційних матеріалів № SТ-ОD71875 від 28.12.2007 р. та  № SТ-ОD71809 від 26.12.2007 р.

Загальна сума, що належала до сплати за вказаними Актами, становить 25554,65 грн.

Проте, відповідач, всупереч вимог закону та умов Контракту, виставлені йому рахунки не оплатив ані в установлений Контрактом строк, ані пізніше, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 25554,65 грн.

Доказів  погашення вказаної заборгованості відповідачем місцевому господарському суду не надано. Не надано їх і суду апеляційної інстанції.

           Таким чином, вимога про стягнення 25554,65 грн. основного боргу заявлена позивачем правомірно і підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції відзначає безпідставність висновку господарського суду про те, що строк дії Контракту закінчився 04.05.2003 р., і всі роботи, які могли виконуватися позивачем після цієї дати, могли виконуватися нібито лише на підставі окремих замовлень відповідача.

Як вже зазначалось, в пункті 5.1. Контракту сторони узгодили, що цей Контракт вступає в силу з дати підписання, діє на протязі дванадцяти місяців і може бути автоматично продовжений на наступні дванадцять місяців, якщо він не був розірваний в порядку, визначеному пунктами 5.2 –5.3 Контракту.

            Відповідно до п. 5.2. Контракту сторони мають право в будь-який момент розірвати контракт шляхом підписання відповідної угоди.

            За умовами пункту 5.3. Контракту будь-яка зі сторін може розірвати даний контракт при відсутності взаємної заборгованості за даним контрактом, попередньо повідомивши про це іншу сторону в письмовому вигляді за три місяці.

            З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Контракт про сервісне обслуговування №A-210 ані за домовленістю сторін, ані в судовому порядку не розривався, будь-яких заперечень стосовно продовження строку дії вказаного Контракту жодна зі сторін іншій стороні не направляла, тому, враховуючи п. 5.1. Контракту, його дія автоматично продовжувалась кожні наступні 12 місяців. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про припинення дії вказаного Контракту. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що зазначені в актах виконаних робіт № SТ-ОD71875 від 28.12.2007 р. і № SТ-ОD71809 від 26.12.2007 р. роботи / послуги виконувалися позивачем в рамках Контракту про сервісне обслуговування №SA-210 від 04.05.2001 р. (про що є і відповідне посилання в цих актах).

           Також колегія суддів не погоджується висновком суду першої інстанції стосовно того, що довіреність серія ЯОС № 843309 від 19.12.2007 р., на підставі якої позивачем прийнято до обслуговування автомобілі, не може вважатись  документом, який уповноважує зазначену в ньому особу на надання від імені відповідача транспортних засобів позивачу на обслуговування та ремонт. Вказана довіреність видана ОСОБА_1 від імені ТОВ «Таврія-Транссервіс, ЛТД», що підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера підприємства, а також печаткою ТОВ «Таврія-Транссервіс, ЛТД». Отже, надання відповідачем автомобілів на обслуговування позивачу та прийняття виконаних позивачем робіт здійснювалося уповноваженим на це представником відповідача.

Колегія суддів відзначає, що досліджені в ході апеляційного перегляду справи документи (інші оформлені сторонами протягом 2007 –2008 рр. акти виконаних робіт, довіреності, платіжні доручення і т.д.), надані позивачем на вимогу апеляційного суду, дають підстави для висновку, що між сторонами склалася саме така практика оформлення документів, і обидві сторони визнавали це прийнятним і достатнім для підтвердження їх волевиявлення на здійснення окремих правочинів в рамках виконання умов Контракту.

Твердження відповідача про те, що підписи від імені замовника на Актах виконаних робіт № SТ-ОD71875 від 28.12.2007 р. і № SТ-ОD71809 від 26.12.2007 р. не належать ОСОБА_1, не приймається колегією суддів до уваги як бездоказове.

Слід відзначити також надуманість доводів відповідача про неукладеність Контракту. При цьому колегія суддів зауважує, що умовами укладеного сторонами Контракту обов’язок виконавця здійснити сервісне обслуговування наданого замовником автотранспортного засобу не ставиться в залежність від того, чи належить право власності на нього саме замовнику.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 9225,23 грн. втрат від інфляції та 1409,22 грн. –3% річних, нарахованих за період з 08.01.2008 р. по 11.12.2009 р., також заявлені позивачем обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, ст.ст. 216, 217 ГК України одним з правових наслідків  порушення зобов'язання є сплата неустойки (якщо це передбачено умовами договору або законом). Аналогічне положення містить ст. 216 ГК України.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6  ст. 231  ГК України визначено, що штрафні  санкції  за  порушення  грошових  зобов’язань  встановлюються  у  відсотках, розмір  яких    визначається  обліковою ставкою  Національного   банку України, за увесь  час користування чужими  коштами, якщо інший  розмір  відсотків не  передбачено  законом  або  договором.

Як вбачається з п. 4.4 Контракту, сторони обумовили, що рахунок, оформлений виконавцем на умовах наступної оплати, не оплачений замовником у встановлений строк, розглядається виконавцем як порушення умов контракту і дає право виконавцю стягнути з замовника пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, що виникла, за кожен день прострочення.

Однак, згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, вищенаведена правова норма обмежує  розмір  пені за порушення грошового зобов’язання, визначений  сторонами у договорі, подвійною  обліковою ставкою НБУ, що  діяла в період, за який  нараховується  пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Контракту та приписи чинного законодавства,  вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню частково –в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в сумі  2750,97 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності рішення ґрунтуються на нормах права частково (а саме, щодо незаконності відмови у стягненні основного боргу, інфляційних втрат, річних та частини пені), підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга, відповідно,  підлягає частковому задоволенню.

Додатково, колегія суддів вважає необхідним відзначити, що аналіз обставин справи  дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб’єктів пануючим у суспільстві морально-етичним і моральним нормам; фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці.

Всі доводи відповідача явно спрямовані на ухилення від обов’язку оплатити  прийняті від позивача послуги і свідчать про його недобросовісність як учасника господарських правовідносин.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з’ясування  обставин, що мають значення для справи, та невідповідність  висновків  фактичним  обставинам справи, що призвело до  неправильного застосування норм  матеріального права, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати і задовольнити позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, річних та частини заявленої позивачем до стягнення пені.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»   (м. Київ) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2010 р. у справі                     № 15/9-10 частково скасувати і прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»(м. Київ) задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Транссервіс, ЛТД»                                 (м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»        (м. Київ) 25554,65 грн. основного боргу, 9225,23 грн.   втрат від інфляції, 1478,67 грн. –3% річних, 2750,97 грн. пені, 390,07 грн. державного мита та 224,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

            В іншій частині позову відмовити.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-Транссервіс, ЛТД»                                 (м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольво Україна»       (м. Київ) 195,03 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

           Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.