У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.08.10                                                                                       Справа №17/67-10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Зубкова Т.П.    , Кричмаржевський В.А.

при секретарі:  Лола Н.О.

За участю представників:

від позивача –Александров Ю.Ю. (довіреність б/н від 17.08.2010 р.)

від відповідача  – не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Херсон)

на рішення       господарського суду Херсонської області від 20.05.2010 р.                                    

у  справі            №  17/67-10

за позовом         Херсонської обласної спілки споживчих товариств (м. Херсон)

до відповідача  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Херсон)

про  стягнення  суми,

Херсонська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3  7749,96 грн. основного боргу і 327,08 грн. пені за несвоєчасну сплату платежів за договором оренди об’єкта нерухомості від 01.03.2009 р. № 16.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.05.2010 р. у справі             № 17/67-10 (суддя Сулімовська М.Б.) позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи – підприємця  ОСОБА_3 на користь Херсонської обласної спілки споживчих товариств 4931,28 грн. боргу по орендній платі, а також 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2818,68 грн. боргу по комунальних послугах та 327, 08 грн. пені  відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору щодо сплати орендних платежів, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість по орендній платі. В частині відмови у задоволенні позовних вимог  про стягнення сум на оплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат  рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунків на оплату зазначених послуг, як того вимагають умови договору. Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, рішення суду обґрунтоване тим, що сторонами при укладенні договору не досягнута згода щодо її розміру.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 (відповідач у справі) звернулася до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає рішення суду  таким, що підлягає частковому скасуванню, у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та невідповідністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. У зв’язку з цим  просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення орендної плати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що всупереч п. п. 3.1.3., 2.4 договору позивач, маючи письмові заяви ФОП ОСОБА_3 про припинення договору оренди та володіючи інформацією про фактичне припинення орендних відносин, не прийняв об’єкт оренди за актом приймання-передачі, тобто не виконав умови договору. Тому заявник вважає, що висновки суду щодо фактичної чинності договору оренди до 01.03.2010 р. не відповідають дійсності, оскільки акт прийому-передачі орендованого майна між позивачем і відповідачем не було складено з вини позивача, який був зобов’язаний його скласти згідно з п. 2.4 договору. Крім того зазначає, що в порушення      п. 3.1.2 договору позивач з грудня 2009 року не надавав відповідачу рахунки на оплату оренди та комунальних платежів, у зв’язку з цим у відповідача відсутні підстави для сплати заборгованості, починаючи з грудня 2009 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. апеляційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.08.2010 р.

Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2131 від 25.08.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Кричмаржевський В.А. Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.08.2010 р. вказана колегія суддів прийняла справу № 17/67-10 і апеляційну скаргу до свого провадження.

Позивач у справі –Херсонська обласна спілка споживчих товариств –апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає рішення господарського суду Херсонської області від 20.05.2010 р. у даній справі обґрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу (наданому в судовому засіданні). Зокрема, зазначив, що жодним з пунктів спірного договору не передбачено право орендаря відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку, а також не встановлено підстав для такого розірвання з боку орендаря. Зауважує, що посилання відповідача на п. 3.1.3 договору є безпідставним, оскільки цим пунктом встановлено тільки обов’язок орендодавця прийняти об’єкт оренди у разі припинення договору або його дострокового розірвання. Вважає, що договір оренди від 01.03.2009 р. розірвано не було, а його дію було припинено у встановлений пунктом 4.1 строк –01.03.2010 р.  Також  стверджує, що пунктами  5.1, 5.2 договору встановлено розмір, строк та спосіб проведення оплати за оренду приміщення, і тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови від сплати орендної плати.

На підставі викладеного просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу –без  задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу

ФОП ОСОБА_3 (відповідач, заявник апеляційної скарги) свого представника в судове засідання не направила, про причини його неявки суду не повідомила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що заперечення відповідача на рішення місцевого господарського суду викладені ним у своїй апеляційній скарзі. У разі наявності додаткових доводів, відповідач не був позбавлений можливості викласти їх у письмовій формі та додатково і завчасно направити на адресу апеляційного суду.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

За  клопотанням присутнього в судовому засіданні представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, вислухавши пояснення представника позивача, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

          01.03.2009 р. між Херсонською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди об’єкта нерухомості № 16 (далі –Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування об’єкт нерухомості: нежитлове приміщення, площею 18,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 4.1 Договору, він діє з 01.03.2009 р. по 01.03.2010 р. включно.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, об’єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше трьох днів після укладення цього Договору за актом приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього Договору. Об’єкт оренди повертається орендодавцеві орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об’єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 7 днів з моменту закінчення строку дії Договору або, в разі дострокового припинення строку дії Договору, –з дати припинення строку дії Договору.

В пункті 2.4 Договору зазначено, що обов’язок зі складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником об’єкта оренди.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору у разі припинення або дострокового розірвання цього Договору за ініціативою однієї із сторін орендодавець зобов’язаний прийняти від орендаря об’єкт оренди.

В розділі 5 Договору сторони передбачили, що орендна плата за користування одним квадратним метром об’єкта оренди становить 80,00 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об’єктом оренди становить   1500 грн., в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується в національній валюті України з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць за даними Держкомстату України. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об’єктом оренди (п.п. 5.1, 5.2 Договору).

У відповідності з п. 5.3 Договору крім орендної плати, орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв’язок тощо), які споживаються орендарем, та експлуатаційних послуг і витрат. Оплата рахунків орендодавця, виставлених орендареві відповідно до цього пункту, здійснюється не пізніше  днів після отримання рахунку орендарем від орендодавця. При цьому колегія суддів зауважує, що кількість днів, протягом яких має бути оплачено визначені рахунки, сторонами в Договорі не визначено.

В п. 8.2 Договору сторони зазначили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

В розділі 7 Договору сторони погодили умови зміни та дострокового розірвання Договору.

Так, згідно з п. 7.1 Договору, всі зміни та доповнення до нього є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін.

У пунктах 7.4, 7.5 Договору передбачено право орендодавця відмовитися від цього Договору і вимагати повернення об’єкта оренди, якщо орендар прострочив сплату орендної плати більше як на один місяць. У разі відмови орендодавця від цього Договору Договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору. Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір і вимагати повернення об’єкта оренди у випадках порушення орендарем своїх обов’язків, передбачених п. 3.3 Договору.

На виконання умов Договору орендодавець 01.03.2009 р. передав, а орендар прийняв об’єкт оренди, про що свідчить складений сторонами двосторонній акт приймання-передачі об’єкта нерухомості.

Заявою від 03.12.2009 р. орендар звернувся до орендодавця з проханням достроково розірвати Договір оренди об’єкта нерухомості у зв’язку з надмірно високою орендною платою та платою за опалення.

У своїй відповіді від 10.12.2009 р. (лист вих. № 01-10/05-264) орендодавець відмовив орендарю у розірванні Договору з посиланням на ч. 1 ст. 651 Цивільного Кодексу України та положення самого Договору, яким не передбачено його розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендаря.

          Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, на початку грудня 2009 року відповідачем було вивезене своє майно з орендованого приміщення і припинено сплату платежів за Договором.

           11.01.2010 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (вих.       № 03-10/232) з вимогою сплатити заборгованість з орендної плати та вартість комунальних послуг.

           Вказана претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

У зв’язку з цим Херсонська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом  про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3   7749,96 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних платежів за Договором, а також 327,08 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

В уточнюючих поясненнях, наданих суду першої інстанції, позивач зазначив, що заявлені до стягнення суми складаються з 4931,28 грн. заборгованості з орендної плати, 404,46 грн. заборгованості за послуги зв’язку, 188,92 грн. заборгованості за електроенергію, 2225,30 грн. заборгованості за опалення та 327,08 грн. пені.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.

В даному випадку спір між сторонами виник з приводу виконання договору оренди об’єкта нерухомості.

В силу приписів ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка  одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після   одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо  сторони не досягли  згоди  щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання  відповіді у встановлений  строк з  урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 291  цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації об’єкту оренди); ліквідації суб’єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об’єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним Кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Як зазначалося вище, строк дії Договору оренди об’єкта нерухомості від 01.03.2009 р.            № 16 – з 01.03.2009 р. по 01.03.2010 р. (п. 4.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не досягнуто згоди про дострокове розірвання спірного Договору оренди, про що свідчить письмова відмова позивача від 10.12.2009 р. (вих. № 01-10/05-264) на звернення позивача від 03.12.2009 р. про дострокове розірвання Договору.

Колегія суддів зазначає, що, отримавши відмову позивача достроково припинити дію спірного договору оренди, відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом для вирішення даного питання.

Однак у судовому порядку питання про розірвання Договору сторонами не вирішувалось і Договір за рішенням суду розірвано не було.

Таким чином, доводи відповідача про дострокове розірвання Договору є безпідставними, оскільки діючим законодавством передбачено певний порядок розірвання господарських договорів, який у даному випадку сторонами дотримано не було.  

За таких обставин Договір діяв до закінчення строку його дії, передбаченого пунктом 4.1 Договору, тобто до 01.03.2010 р.

Твердження відповідача про порушення позивачем умов Договору щодо прийняття від орендаря об’єкту оренди є необґрунтованими, оскільки пунктом 3.1.3 Договору передбачено обов’язок орендодавця прийняти від орендаря об’єкт оренди лише у разі припинення дії або розірвання цього Договору, однак, як встановлено колегією суддів, Договір не припиняв своєї дії до 01.03.2010 р.    

Згідно зі  ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

            Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься  щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Умовами Договору (розділ 5 Договору) сторони закріпили, що орендна плата за користування одним квадратним метром об’єкта оренди становить  80,00 грн. за місяць, в т.ч. ПДВ, загальний розмір орендної плати за місяць –1500,00, в т.ч. ПДВ.

           З  матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо проведення оплати за користування об’єктом оренди виконував неналежним чином, у зв’язку з чим у нього утворився борг перед позивачем по орендним платежам на суму, що складає 4931,28 грн. Матеріали справи не містять доказів розрахунку відповідача за оренду приміщення в цій сумі. Слід відзначити, що відповідач не заперечує факт несплати вказаної суми.

За таких обставин заявлена позивачем сума основного боргу з орендної плати в розмірі 4931,28 грн. є законною, обґрунтованою і підлягає стягненню.

Посилання відповідача на ту обставину, що з грудня 2009 року він фактично припинив користування об’єктом оренди у зв’язку з надмірно великою орендною платою та ціною на опалення, не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів.  Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час,  протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. В даному випадку, укладаючи Договір, відповідач був обізнаний про розмір орендної плати і погодився відшкодовувати позивачу всі комунальні послуги, що ним споживаються. Фактичних перешкод у використанні відповідачем орендованого майна не було. Тому вказані відповідачем обставини не є, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, підставою для його звільнення від сплати орендної плати.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 2818,68 грн. на оплату комунальних послуг та експлуатаційних витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Як вказувалося вище, пунктом 5.3 Договору встановлено, що орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця відшкодовує йому вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв’язок тощо), які споживаються орендарем, та експлуатаційних послуг і витрат.

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем та отримання відповідачем рахунків позивача на оплату комунальних та експлуатаційних послуг і витрат.

Більш того, позивачем підтверджується факт ненаправлення відповідачу рахунків за листопад-грудень 2009 року та січень-лютий 2010 року на оплату комунальних та експлуатаційних послуг. В своїх письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, позивач обґрунтовує дану обставину тим, що він не володів інформацією про дійсне місцезнаходження відповідача. Однак колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи відповідачем додано копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та копію паспорту ОСОБА_3, в яких містяться відомості щодо місця її проживання.

Зазначене свідчить про те, що позивачем неналежним чином виконано умови Договору щодо порядку проведення розрахунків за  комунальні та експлуатаційні послуги і витрати. У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність наразі підстав для стягнення з відповідача 404,46 грн. заборгованості за послуги зв’язку, 188,92 грн. заборгованості за електроенергію, 2225,30 грн. заборгованості за опалення.

Крім того, предметом судового розгляду у справі була вимога про стягнення     327,08 грн. пені, заявлена позивачем  на підставі п. 8.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку, як вказувалось вище, в пункті 8.2. Договору сторони вказали, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за кожен день прострочення.

Колегія суддів наголошує, що облікова ставка НБУ є змінною величиною, а умовами Договору не визначено, за який саме період треба брати облікову ставку НБУ при нарахуванні суми пені. У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторонами в Договорі не узгоджене питання щодо розміру пені, яка сплачується у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги  (відповідача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

                                         ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3                (м. Херсон)  залишити  без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.05.2010 р.                                    у  справі  № 17/67-10  залишити  без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Кричмаржевський В.А.