У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.11.10 Справа №4/381/09-13/33/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Лола Н.О.
За участю представників сторін:
від позивача – Федорченко А.В. (довіреність б/н від 03.09.2010 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2010 р. у справі № 4/381/09 - 13/33/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»
(м. Запоріжжя)
до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3
(м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 118223,30 грн. основного боргу за Субліцензійним договором № 21/01-10/07СЛ від 01.10.2007 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2010 р. у справі № 4/381/09 - 13/33/10 (суддя Серкіз В.Г.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(позивач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Посилається, зокрема, на помилковість висновків суду першої інстанції щодо недоведеності факту надання відповідачу обсягу прав, передбачених спірним Субліцензійним договором, у зв’язку з відсутністю двосторонньо підписаних актів виконаних робіт. Вказує, що згідно наданих відповідачем в процесі розгляду справи пояснень, ним підтверджується користування передбаченим умовами цього договору комплексом прав, але безпідставно стверджується про здійснення їх оплати готівкою.
Заявник стверджує, що під час дії договору він щомісячно надавав відповідачу для підписання відповідні акти виконаних робіт, але відповідачем зазначені акти йому не поверталися.
Крім того, заявник посилається на матеріали проведеної ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відносно ТОВ «АртА Інвест»позапланової перевірки з питань дотримання вимог законодавства при взаємовідносинах з ПП ОСОБА_3 В ході перевірки, на думку заявника, було встановлено, що на кінець перевіряємого періоду дебіторська заборгованість ПП ОСОБА_3 за Субліцензійним договором складає 118223,30 грн.
Також, в якості підтвердження факту користування відповідачем комплексом прав, передбачених цим договором, заявник посилається на обставини, встановленні рішеннями господарського суду Запорізької області у справах №№ 17/358/09, 22/251/09, 16/249/09, 21/177/09.
Мотивуючи викладеним, заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2010 р. у справі № 4/381/09 - 13/33/10 і прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «АртА Інвест»задовольнити.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.03.2010 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТА ІНВЕСТ»прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.04.2010 р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено до 10.06.2010 р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. провадження у справі № 4/381/09 - 13/33/10 було зупинено до розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 28/106/10 та набрання рішенням законної сили.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2010 р. провадження по справі поновлено з 28.10.2010 р. Розгляд скарги призначено в засіданні на 28.10.2010 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.11.2010 р.
Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2654 від 09.11.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий –Зубкова Т.П., судді Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А. Вказаною колегією суддів справу і апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.
Відповідач у справі –Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 –письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не надав.
В судовому засіданні 28.10.2010 р. відповідач –ФОП ОСОБА_3, який особисто представляв свої інтереси, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним і обґрунтованим, а вимоги заявника апеляційної скарги –такими, що не підлягають задоволенню.
В судове засідання 09.11.2010 р. відповідач не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином (в судовому засіданні 28.10.2010 р.).
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2010 р. у повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи колегією суддів прийнято постанову апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини якої оголошено в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
12.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОХАТА»(Ліцензіаром) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(Ліцензіатом, позивачем у справі) було укладено договір про ліцензію № 03 (надалі –Договір про ліцензію), за умовами якого Ліцензіар зобов’язується надати Ліцензіатові для використання останнім у підприємницькій дільності за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 9-А (Будівельний супермаркет «НОВА ЛІНІЯ»), за винагороду й на визначений у цьому Договору термін, комплекс прав (ліцензію).
За визначенням терміну «субліцензія», наведеним у Договорі про ліцензію, субліцензія –це комплекс прав, дозвіл на використання яких Ліцензіат надає субліцензіатові. Субліцензія передбачає право на використання того ж комплексу прав, які має Ліцензіат згідно умов цього Договору про ліцензію.
На підставі п. 5.1.2 Договору про ліцензію, яким передбачено право Ліцензіата надавати субліцензію, за умови письмового дозволу Ліцензіара, 01.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(Ліцензіатом, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (Субліцензіатом, відповідачем у справі) було укладено Субліцензійний договір № 21/01-10/07 СЛ (далі по тексту –Субліцензійний договір).
Відповідно до п. 2.1 Субліцензійного договору Ліцензіат зобов’язався надати Субліцензіату для здійснення ним підприємницької діяльності на території розповсюдження дії субліцензії, за винагороду й на визначений у цьому Договорі термін комплекс прав (субліцензію) на Торгівельну марку (знак для товарів і послуг) «Єврохата»з пріоритетом для класів: 35,43 згідно з Міжнародною класифікацією товарів і послуг на підставі Свідоцтва про реєстрацію знаку для товарів і послуг № 62328 від 15.05.2006 р.
Територія, на яку розповсюджується дія субліцензії: територія Будівельного супермаркету «Нова лінія», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 9-А (п. 2.2 Субліцензійного договору).
Пунктом 6.1 та підпунктом 6.1.1 Субліцензійного договору визначено, що за надання Ліцензіатом комплексу прав, передбачених пунктом 2.1 цього договору, за стандарти, ноу-хау та іншу інформацію, за консультативне сприяння Субліцензіат сплачує Ліцензіату винагороду в наступному порядку: поточні платежі (роялті) у розмірі 1000 (одна тисяча) умовних одиниць (1 (одна) умовна одиниця дорівнює 1 (одному) долару США по курсу Національного банку України, який діє на момент розрахунку між Ліцензіаром та Ліцензіатом). Оплата проводиться на поточний рахунок Ліцензіата в національній валюті України. Сума платежу включає в себе ПДВ.
Відповідно до п. 6.1.2. Субліцензійного договору з моменту досягнення Субліцензіатом обсягу реалізації продукції, виготовленої з використанням ТМ «ЄВРОХАТА», на рівні 250000,00 гривень у місяць Поточні платежі (роялті) сплачуються у розмірі 3% від продажної вартості продукції, виготовленої та реалізованої Субліцензіатом у такому місяці.
Згідно із п. 6.2. Субліцензійного договору платежі сплачуються Субліцензіатом щомісячно у безготівковому порядку впродовж 5 (п’яти) банківських днів згідно виставлених рахунків. В кінці кожного місяця складається Акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
За змістом п. 6.3 Субліцензійного договору у разі неотримання рахунку Субліцензіат повинен не пізніше 10-го числа поточного місяця самостійно визначити розмір платежу, виходячи з положень п. п. 6.1.1, 6.1.2, і сплатити такий платіж в повному обсязі.
Пунктом 9.5. Субліцензійного договору передбачено, що Ліцензіат може розірвати даний Договір в односторонньому порядку без погодження з Субліцензіатом, виходячи лише з виявлення таких фактів (обставин), а саме: невиплата поточних платежів більш ніж на 20-ть днів та у інших випадках.
У зв'язку з тим, що відповідач за час дії Субліцензійного договору не сплатив жодного платежу, позивач телеграмою від 28.08.2009 р. повідомив відповідача про розірвання Субліцензійного договору в односторонньому порядку.
Тобто, з 28.08.2009 р. Субліцензійний договір є розірваним.
Умовами п. 9.8. Субліцензійного договору визначено, що у разі припинення дії або розірвання цього договору незалежно від підстав Субліцензіат зобов'язаний повернути Ліцензіату стандарти, здійснити повний розрахунок із Ліцензіатом за весь період використання прав, наданих за цим договором до моменту припинення або розірвання цього договору й негайно припинити використання всіх матеріалів та інших об'єктів чи будь-яких рекламних матеріалів із зазначенням об'єктів інтелектуальної власності Ліцензіара; негайно припинити показ реклами, просування, поширення й будь-яке використання торгівельних знаків і інших торгівельних марок, логотипів, символів, знаків, процедур або методів, які ототожнюються або можуть ототожнюватися з торгівельними знаками або концепцією торговельної точки Ліцензіара.
Як встановлено судом і не спростовано відповідачем, позивач протягом тривалого періоду часу надавав відповідачу комплекс прав на Торгову марку «Єврохата», тобто належним чином виконував взяті на себе обов'язки за Субліцензійним договором.
Відповідач, навпаки, свої обов’язки за Субліцензійним договором належним чином не виконував: з 31.10.2007 р. не здійснив жодного платежу по Субліцензійному договору, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 118223,30 грн. (в т.ч. ПДВ).
08.09.2009 р. позивач направив на адресу відповідача Претензію з вимогою протягом 7-ми днів з дати отримання Претензії сплатити заборгованість за Субліцензійним договором в сумі 118,223,30 грн.
Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 118223,30 грн. основного боргу за Субліцензійним договором № 21/01-10/07СЛ від 01.10.2007 р. стали предметом судового розгляду у даній справі. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Субліцензійному договорі № 21/01-10/07СЛ, який за своєю правовою природою є договором комерційної концесії.
Відповідно до ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.
В силу положень ст. 1119 ЦК України у випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.
До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії.
Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним і оплатним. Він регулює зобов’язальні відносини, предметом яких є комплекс виключних прав, які використовують у підприємницькій діяльності.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, свої зобов’язання за Субліцензійним договором Ліцензіатом (позивачем) виконані належним чином. Позивач протягом тривалого періоду часу надавав відповідачу комплекс прав на Торгову марку «Єврохахата». Однак відповідач, користуючись отриманими правами, взяті на себе зобов’язання за Субліцензійним договором не виконав, грошові кошти за отримані права позивачу не сплатив.
Виходячи з матеріалів справи, за період з жовтня 2007 р. по травень 2009 р. відповідачу надано комплекс прав, визначених пунктом 2.1 Субліцензійного договору, на загальну суму 118223,30 грн., у зв’язку з чим позивачем було надано відповідачу на підпис відповідні Акти і виставлено до сплати відповідні рахунки (том 1 арк. справи 20-59).
Як пояснив позивач, під час дії Субліцензійного договору Акти надання послуг надавались для підписання відповідачу щомісячно. При цьому ані належним чином оформлені і підписані Акти, ані письмові обґрунтовані заперечення щодо їх підписанні відповідачем позивачу не надавались. Направлені поштою на адресу відповідача Акти надання послуг повернулися на адресу позивача з відміткою поштового відділення «За закінченням терміну зберігання».
Доказом направлення позивачем зазначених вище актів є наявні в матеріалах справи належним чином завірені відповідні конверти з описами вкладення.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами укладеного між сторонами Субліцензійного договору (п. 2.1) позивач (Ліцензіат) зобов’язався надати відповідачу (Субліцензіату) для здійснення ним підприємницької діяльності на території розповсюдження дії субліцензії, за винагороду й на визначений у цьому Договорі термін комплекс прав (субліцензію) на ТМ (знак для товарів і послуг) «Єврохата»інформаційно-консультаційні послуги, а відповідач, як Замовник, в свою чергу, зобов’язався сплатити позивачу винагороду за надані послуги.
Обов’язок Субліцензіата своєчасно і в повному обсязі здійснювати всі належні платежі за даним Договором передбачено також і підпунктом 3.1.14 Субліцензійного договору.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, ані у встановлені Субліцензійним договором строки, ані пізніше відповідач оплату отриманих послуг не здійснив.
Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість за Субліцензійним договором в сумі 118223,30 грн.
Належних доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем суду надано не було.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з посиланням на умови пункту 6.2 Субліцензійного договору, дійшов висновку про те, що оплата за Договором обумовлена підписанням Актів виконаних робіт обома сторонами, і оскільки Акти виконаних робіт відповідачем не підписані, обсяги наданих послуг та визнання їх обома сторонами відсутні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду і вважає необхідним з цього приводу зазначити наступне.
Дійсно, пунктом 6.2. Субліцензійного договору визначено, що в кінці кожного місяця складається Акт виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін.
Однак, вказаним пунктом передбачено, перш за все, що платежі сплачуються Субліцензіатом щомісячно у безготівковому порядку впродовж 5-ти (п’яти) банківських днів згідно виставлених рахунків.
При цьому, умовами пункту 6.3 Субліцензійного договору встановлено, що у разі неотримання рахунку Субліцензіат повинен не пізніше 10-го числа поточного місяця самостійно визначити розмір платежу, виходячи з положень п.п. 6.1.1, 6.1.2, і сплатити такий платіж в повному обсязі.
Тобто, умовами укладеного сторонами Субліцензійного договору обов’язок відповідача як Субліцензіата сплатити поточний платіж (роялті) не поставлено в залежність від підписання сторонами Акту наданих послуг (виконаних робіт). Непідписання Акту виконаних робіт однією чи або сторонами не тягне за собою, виходячи з узгоджених сторонами умов Субліцензійного договору, наслідків у вигляді звільнення Субліцензіата від обов’язку сплатити роялті або відстрочення виконання такого обов’язку.
Стосовно посилання відповідача на те, що за усною домовленістю з керівником позивача платежі за Субліцензійним договором, нібито, здійснювались ним в готівковій формі, колегія суддів відзначає, що, по-перше, здійснення платежів готівкою відповідачем жодним чином документально не доведено (суду не надано ані відповідних прибуткових квитанцій, ані фіскальних чеків, ані розписок тощо).
По-друге, відповідачем не доведено факт зміни сторонами умов пунктів 6.1. –6.2 Субліцензійного договору в частині порядку та форми оплати (у безготівковій формі на поточний банківський рахунок). Відповідну додаткову угоду до Договору, оформлену належним чином, згідно з приписами ст. 188 ГК України і ст. 654 ЦК України, суду не надано. При цьому позивач факт досягнення сторонами такої домовленості заперечує. Вказує, що жодних перемов з цього приводу між сторонами взагалі не проводилось і кошти від відповідача готівкою не отримувались.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, не надано суду жодного доказу, який би свідчив про належне виконання ним взятих на себе за Субліцензійним договором зобов’язань, або спростовував його вину за порушення договірних зобов’язань.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 118223,30 грн. основного боргу за Субліцензійним договором підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваного судового рішення ґрунтуються на нормах права, підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати, позов задовольнити.
Судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест» (м. Запоріжжя) задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2010 р. у справі № 4/381/09 - 13/33/10 скасувати і прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Запоріжжя) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(м. Запоріжжя) 118223,30 грн. основного боргу, 1182,24 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (м. Запоріжжя) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АртА Інвест»(м. Запоріжжя) 591,12 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.