Справа № 11-727. Головуючий у 1 інстанції – Шляхов В.І.
Категорія: ст.286 ч.2 КК Доповідач – Рудомьотова С.Г.
В И Р О К
І М” Я М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого – судді Рудомьотової С.Г.
Суддів – Демченка О.В., Миронцова В.В.
При секретарі – Шевченко М.В.
З участю прокурора – Щербака О.В.
Захисника - адвоката – ОСОБА_1
Засудженого – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Ріпкинського району на вирок Ріпкинського районного суду від 05 липня 2010 року, яким засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, Чернігівської області, з базовою вищою освітою, неодруженого, приватного підприємця у сфері автомобільних перевезень, постраждалого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, несудимого,
- за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2 звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з обов’язками : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи і періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1459 грн. 72 коп. судових витрат; на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди – 4345 грн. 65 коп., на відшкодування моральної шкоди – 30000 грн., з частковим задоволенням позовних вимог потерпілої.
Автомобіль AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_1, передано власнику ОСОБА_4,
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний виновним і засуджений за те, що він, 13 листопада 2009 року, приблизно о 17 год. 30 хв., керуючи автомобілем AUDI 100, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, рухаючись по автодорозі „Київ-Чернігів-Нові Яриловичі”, на вулиці Шевченка в смт. Ріпки Ріпкинського району Чернігівської області, в темну пору доби, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, при виникненні небезпеки для руху, яку об’єктивно спроможний був виявити, не вибрав безпечної швидкості руху аж до можливої зупинки транспортного засобу, та навпроти будинку № 224-А вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який перебував на проїзній частині з велосипедом, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б), 12.3, Правил дорожнього руху України, в результаті чого потерпілий від одержаних тілесних ушкоджень у ДТП помер 17 листопада 2009 року у лікарні.
В апеляції прокурор Ріпкинського району ставить питання про скасування вироку суду із-за м’якості призначеного покарання, прийняття справи до провадження Апеляційного суду з постановленням нового вироку без застосування ст.75 КК України до покарання, з призначенням засудженому реального покарання, з позбавленням права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що суд не в достатній мірі врахував, що ОСОБА_2 не розкаявся, бо вину не визнав, не відшкодував завданої шкоди взагалі, вчинив тяжкий злочин і настали тяжкі наслідки - загинула людина, не вибачився, не сприяв встановленню істини по справі, затягував слідство надуманими заявами, поводив себе зухвало по відношенню до потерпілої, а також суд безпідставно вказав на порушення потерпілим ряду пунктів ПДР, бо це обвинуваченням йому не вмінялося, упереджено прийняв сторону захисту підсудного, вказуючи як пом’якшувальну обставину невірну поведінку потерпілого.
Прокурор вважає, що призначене покарання засудженому за даних обставин не відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок його м’якості.
В запереченнях на апеляцію захисник-адвокат ОСОБА_7 у інтересах засудженого ОСОБА_2 просить залишити вирок місцевого суду без змін, із залишенням без задоволення апеляції прокурора.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію і просив постановити новий вирок з призначенням більш суворого покарання без застосування ст. 75 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеності вини засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які заперечували проти апеляції і просили залишити вирок без змін, провівши часткове судове слідство, допитавши засудженого, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляції та дослідивши дані про особу засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2009 року приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_2, керуючи автомобілем AUDI 100, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі „Київ-Чернігів-Нові Яриловичі” із швидкістю 50 км/год. в сторону с. Нові Яриловичі, на вул. Шевченка біля будинку №224 –А у смт. Ріпки, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, при виникненні небезпеки для руху, яку об’єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, на порушення п. п. 2.3 б/, 12.3 ПДР України, наїхав на пішохода ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину дороги зліва направо відносно руху автомобіля, під кутом до її країв, що спричинило смерть потерпілого, яка настала 17 листопада 2009 року у Ріпкинській центральній райлікарні.
Виновність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, доведена перевіреними у судовому засіданні доказами, і у апеляції не оспорюється.
Хоча засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві свою вину у вчиненому не визнав, але у місцевому та апеляційному суді визнав себе виновним у порушенні ПДР, при яких вчинив наїзд на пішохода, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, в результаті чого той помер у лікарні, докладно розповів про обставини події злочину.
Місцевий суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України як порушення Правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Разом з тим, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, місцевий суд не дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, не в достатній мірі врахував, що злочин вчинено тяжкий, наслідки, завдані злочином, є тяжкими – загинула людина похилого віку, але ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання та по минулій роботі, намагався відшкодувати завдану злочином шкоду потерпілій, має у сім’ї двох непрацездатних осіб-інвалідів – матір та бабусю.
Посилання місцевого суду на невірну поведінку потерпілого ОСОБА_6 в даній ДТП та грубим порушення ним ПДР України, є безпідставним, бо матеріалами справи такі твердження спростовані висновками судово – авто - технічної експертизи № 166 від 20.05.2010 року /а. с.200-203 т.1/, де вказано, що порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 б/; 12.3 ПДР стало причиною та умовою виникнення та настання ДТП, і ці порушення знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з наслідками, які настали внаслідок ДТП; поведінка потерпілого в даній ДТП не досліджувалася та не перебувала у причинно-наслідковому зв’язку з ДТП, а тому не може бути врахована як вина потерпілого.
За даних обставин призначене місцевим судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням без позбавлення права керувати транспортними засобами є м’яким, тому вирок в цій частині підлягає скасуванню.
Колегія суддів, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину – тяжкий злочин, особу винного – позитивні характеристики з місця проживання та попередніх місць роботи, не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, попросив вибачення у потерпілої та намагався відшкодувати шкоду, що свідчить про щирість розкаяння; пом’якшуючі обставини – є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, на яку поширюється дія Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” /категорія 4/, приймав участь у суспільному житті селища, а також завдання злочином тяжких наслідків – загинула особа похилого віку, потерпіла наполягає на більш суворому покаранні.
При наявності таких обставин колегія суддів погоджується з видом і строком призначеного місцевим судом основного покарання засудженому, і вважає, що позбавлення волі на строк чотири роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, відповідно до ст. 75 КК України, буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, але із призначенням йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 /два/ роки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 323-324, 365-366, 378-379 КПК України, колегія суддів,
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора Ріпкинського району задовольнити частково.
Вирок Ріпкинського районного суду від 05 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.
Визнати виновним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, і призначити йому 4 / чотири/ роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 /два/ роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд до набрання чинності вироком.
В іншій частині цей же вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий –
Судді -