Справа № 22 ц- 6069\10                         Головуючий  І інстанції  Коверзнев В.О.

Категорія цивільна                                 Доповідач    Зінченко С.П.

                                                      РІШЕННЯ    

                                            І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010року                                                                   м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого –           судді Іваненко Л.В.

суддів:                         Зінченко С.П., Смаглюк Р.І.

при секретарі:             Бивалькевич Т.В.

з участю сторін:          ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                                      ОСОБА_3, ОСОБА_4

        розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського  районного  суду м. Чернігова  від 15 жовтня 2010 року за позовом  ОСОБА_1 до Державного комітету рибного господарства України та Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області про поновлення на роботі, -

                                             В С Т А Н О В И В:

        В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комітету рибного господарства України,  Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області про визнання незаконним наказу №244-к від 21.6.2010 року про звільнення з роботи та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення премії і відшкодування моральної шкоди. Крім того, просив стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області  тримісячну вихідну допомогу в розмірі 8138.94.грн.  

       Позивач зазначав, що з 20.08.2009 року він  працював у Головному державному управлінню охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області  на посаді начальника. 22.06.2010 року Державний комітет рибного господарства України його  повідомив про звільнення з 18.06.2010 року   з роботи  на підставі ч.1,  п.6 ст.40 КЗпП України.

      Підставою для звільнення  стало рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2010 року про поновлення на посаді працівника, який раніше  виконував  роботу начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області ОСОБА_7

       Вказував, що 18.06.2010 року та півдня 21.06.2010 року він виконував посадові обов”язки, знаходився на робочому місці. Проте, відповідач, Державний комітет рибного господарства України 21.06.2010 року видав наказ про його звільнення з роботи з 18.06.2010 року, копію наказу про звільнення направив йому лише  22.06.2010 рокуа.с.6\.  На день звільнення, тобто на 18.06.2010 року,  у Головному державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області були вакантні  посади  заступника начальника управління, державного інспектора рибоохорони, молодшого державного інспектора рибоохорони, проте  зазначені посади йому не були запропоновані. Крім того, зазначає, що припинення трудового договору було проведено в період  його тимчасової непрацездатності. Також вказує, що не був ознайомлений з наказом про звільнення, не була видана йому трудова книжка в день звільнення і не  виплачені всі суми, що належали йому від підприємства на день звільнення.

      Посилаючись на порушення відповідачами вимог ст.40, 47, 116 КЗпП України просив задовольнити позовні вимоги.

      Під час розгляду справи,  позивач подав заяву про залишення без розгляду позовну вимогу про стягнення  з відповідачів вихідної допомоги в розмірі 8138 грн.94 коп.

     Ухвалою Деснянського районного суду від 15.10.2010 року  позовні вимоги  в цій частині залишені без розгляду.

      Рішенням  Деснянського районного суду від 15.10.2010 року у задоволені інших позовних вимог  ОСОБА_1 відмовлено.

      Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

      Зазначає, що суд порушив ч.2 ст.40 КЗпП України, оскільки звільнення за ч.1 п.6 ст.40 КЗпП України допускається якщо неможливо перевести працівника за його згодою  на іншу роботу. Апелянт вказує,  що на час його звільнення на підприємстві були вільні посади, які не запропоновані позивачу. Не погоджується з висновком суду про те, що існування заборони про звільнення в період  тимчасової непрацездатності, що встановлюється частиною 3  ст.40 КЗпП України, унеможливило би негайне  виконання попереднього рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_7 відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України.  Апелянт вважає, що  питання негайного виконання рішення суду  при поновленні працівника на роботі не відноситься до компетенції даного суду, бо такі позовні вимоги не заявлялись, ці питання  повинні стосуватись державну  виконавчу службу,   власника або уповноваженого ним органу, який  незаконно звільнив працівника. Крім того, зазначає, що суд відмовляючи у задоволені позову, не звернув увагу на те, що за правилами ст.ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов”язаний у день звільнення видати працівнику трудову книжку та провести розрахунок відповідно до ст.116 КЗпП України. А також, вважає, що суд безпідставно залишив поза увагою те, що звільнили позивача 18.06.2010 року, видали наказ в письмовому вигляді 21.06.2010 року, а повідомили позивача лише 22.06.2010 року, тобто відповідач вирахував з його трудової діяльності два дні, залишив поза увагою що 18.06.2010 року та півдня 21.06.2010 року він виконував посадові обов’язки і знаходився на робочому місці.

     В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін,  посилаючись на те, що рішення є законним і обґрунтованим, підтвердженим доказами.

     Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

     Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх  і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що звільнення позивача було проведено у відповідності з вимогами закону, а обставини на які той посилався, як на обґрунтування своїх вимог у судовому засіданні не були доведені.

       Такі висновки суду не ґрунтуються на законі та не відповідають встановленим фактам.

       Відповідно до ст.40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган вправі із своєї ініціативи звільнити працівника тільки за умови, що є підстави, з якими закон пов’язує виникнення в нього права на розірвання трудового  договору, зокрема якщо працівника поновлено на роботі за рішенням суду, а на його посаді вже працює інший працівник, то цей інший працівник підлягає звільненню на підставі ч.1 п.6 КЗпП України. При  цьому, звільнення  на цій підставі допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу \ ч.2 ст.40 КЗпП України.

     Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 серпня 2009 року працював на посаді начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області на підставі наказу №238-к від 19.08.2009 року  виданого головою Державного комітету рибного господарства України.  Начальник та заступник  Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області призначаються на посаду та звільняються  головою Державного комітету рибного господарства України Державного комітету рибного господарства відповідно до ч.1 п.9 Положення про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської областіа.с.29-33\.

       Наказом №244-к від 21.06.2010 року голова Державного комітету рибного господарства України з 18.06.2010 року  звільнив з посади ОСОБА_1 у зв’язку з поновленням  працівника, якій раніше займав цю посаду.

      Станом на день звільнення, тобто на 18.06.2010 року  у Головному державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області були вакантними  наступні посади: заступника начальника управління, державного інспектора рибоохорони, молодшого державного інспектора рибоохорони.

      В матеріалах справи відсутній документ, який свідчив би про те, що голова Державного комітету рибного господарства України видаючи наказ про звільнення позивача з роботи, запропонував йому зазначені вільні посади.

      Статтею 47 КЗпП України  передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок  з працівником у строки зазначені у ст.116 цього Кодексу, а у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний в день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення.

      З урахуванням положень зазначених норм  трудового законодавства днем звільнення  працівника є конкретна дата /  число, місяць, рік, які вказують в наказі про звільнення. А за загальним правилом день звільнення – це останній день роботи працівника на підприємстві, установі, організації.

     Проте, з матеріалів справи та наказу про звільнення  вбачається, що позивач  про звільнення його з роботи з 18.06.2010 року був повідомлений пізніше, ніж виданий наказ про його звільнення, а саме лише 22.06.2010 року, тобто ще півдня 21.06.2010 року він   продовжував виконувати  посадові  обов”язи, що свідчить про порушення відповідачами діючого трудового законодавства.

     За таких обставин та враховуючи, що звільнення позивача з займаної посади було проведено з порушенням встановленого порядку, у відповідності до ст. 235 КЗпП України зазначені порушення трудового законодавства є підставою для визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі.

     Поновлюючи ОСОБА_1 на роботі, суд на підставі ч.2 ст.235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

     Відповідно до довідки про заробітну плату за 2 повні відпрацьовані місяці перед звільненням, середньомісячна заробітна плата становить 2712.98 грн.\ дві тисячі сімсот дванадцять грн..98 коп., середньоденна заробітна плата складає 129.14 грн.

     Тоді середній заробіток  за час вимушеного прогулу становить:

      2712.98 грн. х  5місяців = 13564.90 грн.

      7 днів х 129.14 грн. = 903.98 грн.

       Всього  13564.90 грн. + 903.98 грн. = 14468.89 грн.\ чотирнадцять тисяч  чотириста шістдесят вісім грн.. вісімдесят дев’ять коп..\,  які підлягають стягненню з відповідача Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області на користь позивача, оскільки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах саме з зазначеним позивачем.

      Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З врахуванням вищенаведеної норми апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково. Незаконним звільненням позивачу були завдані  відповідачем Державним комітетом рибного господарства України моральні страждання, був порушений звичний уклад його життя, він змушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, зазначене є підставою для компенсації моральної шкоди в сумі 500 грн., з урахуванням розумності і справедливості.

     Що стосується позовних вимог позивача про стягнення заборгованості по преміальним виплатам за травень, червень 2010 року, та дані вимоги є необґрунтованими, оскільки нарахування і виплата  премії є правом, а не обв’язкам    власника або уповноваженого ним органу  і залежить від продуктивності праці та наявності відповідного фінансування. Відповідач премію  позивачу  за травень-червень не нараховував, а тому заявлена ним вимога про її стягнення не ґрунтується на законі.

       Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача   Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області.

       За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

     Керуючись п.6 ч.1, ч.2,3 ст.40, ст.ст.47, 116, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 367 ЦПК України, апеляційний  суд,-

                                                  В И Р І Ш И В:

      Апеляційну   скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

      Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.10.2010 року – скасувати.

       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

       Пункт 2  наказу № 244-к Державного комітету рибного господарства України від 21 червня 2010  про звільнення ОСОБА_1 визнати незаконним.

       ОСОБА_1 поновити на посаді начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області.

       Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області на користь ОСОБА_1 14468 грн.89коп.. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

      Стягнути з Державного комітету рибного господарства України на користь ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

     Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівської області на користь місцевого бюджету м.Чернігова судовий збір в розмірі 72.34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на користь державного бюджету м. Чернігова.

      В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

      Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 2712 грн.98 коп. допустити до негайного виконання.

      Рішення  набирає законної сили  негайно після проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

    Головуючий                                                            Судді: