Справа № 22ц-6556/2010 Головуючий у 1-й інстанції – ІВАНЮК Т.І.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі КРАВЧЕНКО В.В.,
з участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_8, про стягнення 150000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні позову. Апелянт стверджує, що ОСОБА_8 перебував у трудових правовідносинах із володільцем джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_7, якій автомобіль SCANIA д/н НОМЕР_1 в оренду передав ОСОБА_10
23.08.200року з вини ОСОБА_8, який керував вказаним автомобілем, сталася ДТП, внаслідок якої загинув син позивача ОСОБА_11.
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2009 року ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за скоєний злочин по ст.286 ч.2 КК України.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_8 добровільно відшкодував йому завдану матеріальну і моральну шкоду у розмірі 45000 гривень, а тому ніяких претензій до останнього він не має. Окрім того, апелянтові ЗАТ”Акціонерна страхова компанія „ІНГО-Україна” відшкодувала 8902 грн. матеріальної шкоди та 2500 грн. моральної шкоди згідно до Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Апелянт наполягає, що відповідно до ст.1187 ЦПК України ОСОБА_12 як володілець джерела підвищеної небезпеки, та ОСОБА_10 як власник джерела підвищеної небезпеки, повинні відшкодувати йому спричинену загибеллю сина моральну шкоду у розмірі по 75000 грн. та який визначений позивачем, виходячи зі ступеня та тривалості спричинених моральних страждань та психологічного стресу, отриманих внаслідок смерті сина.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом по справі встановлено, що згідно договору оренди транспортних засобів від 09 січня 2007 року ОСОБА_10 передав в оренду ОСОБА_7 вантажний автомобіль SCANIA д/н НОМЕР_1 (а.с.32). Отже, як вірно визначив суд першої інстанції, згідно до вимог ст.1187 ЦК України вимоги позивача до ОСОБА_10 про відшкодування 75000 грн. моральної шкоди є безпідставними.
08 червня 2007 року між суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 та водієм ОСОБА_8 був укладений безстроковий трудовий договір, яким визначені умови праці та, зокрема, встановлені вихідні дні – субота і неділя (а.с.33).
Судом встановлено, що ОСОБА_8, порушивши вимоги трудової дисципліни, без відома власника та володільця джерела підвищеної небезпеки, використовуючи у вихідний день 23.08.2009 року автомобіль SCANIA д/н НОМЕР_1 у власних цілях, скоїв ДТП, в результаті якої загинув син позивача -ОСОБА_11 Отже, як встановлено судом, у момент скоєння ДТП ОСОБА_8 не виконував своїх трудових обов”язків, обумовлених трудовим договором, від 08 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_7
Позивачем не доведено у суді першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких прямих, безспірних і достовірних доказів обставин, на які посилається апелянт, - що в день скоєння ДТП – 23.08.2009 року, який був вихідним днем, ОСОБА_8 виконував свої безпосередні трудові обов”язки та не доведено, що його роботодавець ОСОБА_7 якимось способом сприяла ОСОБА_8 у заволодінні транспортним засобом, керуючи яким ОСОБА_8 скоїв ДТП. Отже, згідно до ст.1172, ч.3 ст.1187 ЦК України, вимоги позивача до ОСОБА_7 про відшкодування 75000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок загибелі його сина під час ДТП, скоєної ОСОБА_8, не ґрунтуються на законі і задоволені бути не можуть.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2009 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання строком на 3 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 добровільно відшкодував позивачеві завдану матеріальну і моральну шкоду у розмірі 45000 гривень, і зазначений факт ОСОБА_5 в апеляційному суді не заперечував.
Сукупність досліджених обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що згідно до ст. ст. 1172, 1187 ЦК України відповідачі по справі ОСОБА_10 та ОСОБА_7 не є суб”єктами цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду, завдану позивачеві внаслідок загибелі його сина в результаті дорожньо-транспортної пригоди, скоєної ОСОБА_8, який неправомірно заволодів джерелом підвищеної небезпеки.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та існуючі між сторонами правовідносини і їм дана вірна юридична оцінка, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню як така, що не містить передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: