ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2010 р. Справа № 2a-3352/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Чуприни О.В.
за участю секретаря Кривун О.О.
представника позивача: Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’–Хоминця Б.М.
представника відповідача: управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську –Ласійчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування вимог за № Ю-1413/1 від 05.07.2010 року, за № Ю-1413/2 від 06.09.2010 року та рішення за № 3925 від 14.09.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
27.09.2010 року Відкрите акціонерне товариство ‘‘Зелене господарство’’(далі –позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі –відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог за № Ю-1413/1 від 05.07.2010 року, за № Ю-1413/2 від 06.09.2010 року та рішення за № 3925 від 14.09.2010 року.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач 05.07.2010 року і 06.09.2010 року в порушення вимог статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’винесено вимоги про сплату боргу за № Ю-1413/1 на суму 102 537,07 грн., за № Ю-1413/2 на суму 73 364,41 грн. відповідно, а також протиправно прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 3925 від 14.09.2010 року за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року. Вважає, що відповідачем безпідставно до загальної суми вимог про сплату боргу недоїмки включено суму заборгованості в розмірі 72 092,25 грн., по якій 18.08.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення. Також незважаючи на цільове призначення чергових платежів по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визначених позивачем самостійно у платіжних документах про сплату внесків, відповідач безпідставно здійснював зарахування сплачених коштів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли в минулих періодах. Неправомірність оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені обґрунтовує порушенням відповідачем вимог статті 250 Господарського кодексу України в частині недотримання строків застосування адміністративно-господарської санкції.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що поновлення порушених прав та інтересів позивача підлягає шляхом визнання оскаржуваних вимог і рішення протиправними та їх скасуванням.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що оскаржувані вимоги про сплату боргу прийняті згідно вимог чинного законодавства на підставі даних особового рахунку платника страхових внесків у зв’язку із наявністю у позивача на кінець звітного періоду в липні та вересні 2010 року недоїмки зі сплати страхових внесків, до якої не включена заборгованість розстроченої заборгованості позивача по застосованих до нього у попередніх періодах фінансових санкціях та пені. Крім того, з посиланням на положення частину 15 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, вказав, що строк позовної давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Зазначив, що у відповідності до вимог статті 5 вищевказаного Закону, дія інших нормативно-правових актів на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги безпідставними.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’являється платником збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
У зв’язку із допущенням позивачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка облікована у картках особового рахунку Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’, відповідачем 05.07.2010 року винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу за № Ю-1413/1 на суму 102 537,07 грн. недоїмки по страхових внесках (а.с. 8).
06.09.2010 року позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату боргу по недоїмці зі страхових внесків на суму 73 364,41 грн. (а.с. 9).
За несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року відповідач рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 39 від 14.09.2010 року застосував до позивача штрафну санкцію в розмірі 33 138,07 грн. та нараховано пеню в розмірі 18 822,84 грн.
Виключно Законом України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 1 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частина 2 статті 17 Закону України ‘‘Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування’’встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов’язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’станом на 30.06.2010 року по самостійно нарахованих у відповідності до вимог частини 2 статті 17 вказаного Закону зобов’язань, допущена заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 22.02.2010 року по 21.06.2010 року в сумі 102 537,07 грн. та станом на 30.06.2010 року –в сумі 73 364,41 грн. за період з 20.05.2010 року по 20.08.2010 року. Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картках особового рахунку страхувальника –Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’за період з 01.01.2009 року по 05.10.2010 року та довідкою-розрахунком заборгованості по позивачу, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 24-35, 59).
На підставі частини 3 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’ територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до розділу 8 пункту 2 Інструкції ‘‘Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України’’, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року (далі –Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Враховуючи вказані обставини, 05.07.2010 року та 06.09.2010 року, відповідачем за наявності у позивача недоїмку зі сплати страхових внесків винесено оскаржувані вимоги за №Ю-1413/1 та №Ю1413/2 щодо сплати боргу по недоїмці в розмірі 102 537,07 грн. і 73 364,41 грн. відповідно, які направлені відповідачу.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що вказана заборгованість виникла в результаті зарахування коштів сплачених позивачем в рахунок минулої заборгованості по страхових внесках, штрафних санкціях та пені, оскільки відповідно до частини 5 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Суд відхиляє доводи позивача про протиправне включення до вимог про сплату боргу за №Ю-1413/1 від 05.07.2010 року та за №Ю1413/2 від 06.09.2010 року розстрочену згідно договору від 18.08.2009 року заборгованість в загальному розмірі 72 092,25 грн. у зв’язку із тим, що вказаним договором розстрочено застосованих до відповідача штрафних санкцій в сумі 40 003,73 грн. та пені в сумі 32 088,52 грн., що підтверджується рішенням про розстрочення від 17.08.2009 року (а.с. 63), а оскаржувані вимоги включають в себе заборгованість позивача по сплаті тільки недоїмки зі страхових внесків (а.с. 64-66). Факт формування оскаржуваних вимог без сум розстроченої заборгованості в загальному розмірі 72 092,25 грн. також підтверджується довідкою-розрахунком, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 59).
Крім того, в ході судового розгляду між позивачем та відповідачем проведено звірення розрахунків по нарахованих та сплачених Відкритим акціонерним товариством ‘‘Зелене господарство’’страхових внесків до Пенсійного фонду України в 2010 році, за результатами якого сторонами станом на 03.11.2010 року визначено борг по страхових внесках в розмірі 61 237,29 грн., що підтверджується підписаним спільно актом за № 4-09, який міститься в матеріалах справи (а.с. 58).
З огляду на вказане, суд приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваних вимог про сплату боргу, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень, а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем 14.09.2010 року прийнято оскаржуване рішення за № 3925, яким застосовано фінансових санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року на загальну суму 51 960,91 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 частини 9 статті 109 даного Закону визначено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 13 статті 109 вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України ( в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення), передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до підпунктів 10.1, 10.4, 10.5 пункту 10 розділу 10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно, яке проводиться органами Пенсійного фонду.
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.
Відповідно до підпункту 10.11 пункту 10 розділу 10 Інструкції сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Як вбачається з розрахунку фінансової санкції та пені до оскаржуваного рішення по особовому рахунку 4%, 32%, 42% Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’(а.с. 62), відповідачем за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року здійснювалась оплата страхових внесків різними частинами, однак із простроченням термінів її сплати, визначених статтею 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’. Вказана обставина також підтверджується даними з особового рахунку позивача, роздруківка якого знаходиться в матеріалах справи, в якій зазначено строк сплати внесків, та вбачається кількість днів прострочення сплати.
Приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем із 20.07.2009 року по 13.09.2010 року погашалась заборгованість по страхових внесках за різні періоди, хоча й несвоєчасно, суд з врахування вищенаведених вимог Закону, вважає, що відповідне рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, повинно були прийматись за фактом погашення заборгованості, тобто після фактичної сплати страхувальником боргу і виявлення даного порушення, як і передбачено вищевказаними нормами.
Матеріали справи свідчать, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення застосував до позивача штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплачених ним сум страхових внесків за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року в сумі 33 138,07 грн. та нарахував за вказаний період пеню в розмірі 0,1 % на суму недоїмки по страхових внесках та фінансових санкцій в сумі 18 822,84 грн.
При цьому суд зазначає, що спірні суми фінансових санкцій та пені є адміністративно-господарськими санкціями.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскаржуване рішення прийняті за період з 20.05.2009 року по 13.09.2010 року, частина застосованих санкцій та нарахованої пені в межах якого, прийняте із порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій. Так, до позивача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за різні періоди сплати страхових внесків, по деяких з яких, заборгованість була погашена до 30.07.2009 року, 27.08.2009 року та 11.09.2009 року тобто за рік до винесення оскаржуваного рішення.
Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, хоча йому було відомо про факти прострочення сплати боргу по страхових внесках, так як ці дані містяться в особовій картці страхувальника.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на положення статті 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого, строк позовної давності щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується, виходячи з наступного.
Так, у вищенаведеній нормі мова йде про стягнення недоїмки. В той же час стаття 250 Господарського кодексу України, регламентує загальний строк щодо застосування таких санкцій. А тому, суд приходить до висновку, що представником відповідача невірно зроблено посилання на норму Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, так як поняття ‘‘стягнення’’та ‘‘застосування’’не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, управління Пенсійного Фонду могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Суд, також не погоджується з посиланнями представника відповідача на положення статті 5 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, відповідно до якого дія Господарського кодексу України на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить, виходячи з наступного. Відповідно до частини 16 Прикінцевих положень Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як зазначалось вище, пенсійним законодавством не врегульовано питання строків застосування фінансових санкцій та пені, а лише встановлена відсутність строків давності щодо стягнення таких санкцій та пені. Тому, судом застосовано положення Господарського кодексу України, яка регламентує невизначений пенсійним законодавством, порядок застосування фінансових санкцій та пені.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року, по справі з№К-35518/06 за позовом Відкритого акціонерного товариства ‘‘Тернопільський кар’єр’’до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про скасування рішень.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону кореспондована у частину 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вказаного суд вважає, що відповідач, посилаючись на картку особового рахунку та розрахунки фінансових санкцій і пені, не довів суду правомірність прийнятого рішення №3925 в частині застосування фінансових санкцій та нарахування пені за період відповідно з 20.05.2009 року по 11.09.2009 року.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, дані розрахунку фінансових санкцій та пені до оскаржуваного рішення та вимоги правових норм, суд дійшов до переконливого висновку, що рішенням за № 3925 від 14.09.2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську протиправно застосовано до Відкритого акціонерного товариства ‘‘Зелене господарство’’частину штрафних санкцій та відповідно нараховано пеню за період з 20.05.2009 року по 11.09.2009 року, яке прийнято за вказаний період із порушенням встановленого річного строку застосування адміністративно-господарської санкції, а тому в цій частині підлягають скасуванню.
В частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 11.09.2009 року по 14.09.2010 року рішенням за №3925, то управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську правомірно застосувало до позивача фінансові санкції та нарахувало пеню.
Так, відповідно до вимог підпункту 9.3.2 пункту 9 розділу 9 вищезгаданої Інструкції при застосуванні штрафів приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період. Базовим періодом в даному випадку згідно вимог статті 20 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’є календарний місяць.
При цьому суд зазначає, що відповідачем за період з 11.09.2009 року по 13.09.2010 року винесено оскаржуване рішення за декілька базових періодів, чим порушено вимоги частини 6 статті 20, частини 2 статті 109 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’та підпункту 9.3.2 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що згідно розрахунку, доданого до оскаржуваного рішення, фінансові санкції та пеня розрахована за декілька окремих місяців тобто базових періодів, а прийняття окремих рішень за кожний базовий період, в межах строку застосування адміністративно-господарських санкцій, не вплинуло б на наявність і розмір сум зобов'язань по штрафних санкціях та пені у позивача і не звільняє його, як страхувальника, від відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначеної статтею 106 Закону України ‘‘Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’.
Таким чином, зазначене порушення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в період з 11.09.2009 року по 13.09.2010 року, оскільки внаслідок його допущення не порушено прав позивача як страхувальника та учасника спірних правовідносин, а тому, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську за № 3925 від 14.09.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, в частині застосування фінансових санкцій та пені за період з 20.05.2009 року по 11.09.2009 року.
В решта позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 01.12.2010 року.