АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВІННИЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №22ц-3835 2010р.                                                         оскаржуване рішення ухвалено під головуванням

Категорія:   6                                                                                                                        Федчишена С.А.

                                                                                                                           Доповідач: Сорока Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

    Головуючого:  Сороки Л.А.    

    Суддів:  Нікушина В.П., Копаничук В.П.

    При секретарі:  Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2  на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці  від 16 червня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Вінницької міської ради про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

    ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання втратившими право на користування жилим приміщенням посилаючись на те, що вона є власником частини будинку АДРЕСА_1.

    Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в січні 2008р. забрали свої речі та залишили її будинок із того часу проживають за невідомою їй адресою.

    ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 23.12.1987р. по 06.05.2008р. він та ОСОБА_3, перебували в зареєстрованому шлюбі.

    04.07.1987р. ОСОБА_3 придбала 9/50 частин жилого будинку по АДРЕСА_1. Загальна частина будинку складала 22,1 кв.м.

    В період шлюбу вони провели капітальний ремонт зазначеної частини будинку та самочинно добудували жилі приміщення в результаті чого жиле приміщення збільшилось і має площу 61,8 кв.м.

    Позивач вважає, що майно придбане ОСОБА_3 до укладення шлюбу значно збільшилось у його вартості внаслідок спільних трудових та грошових вкладень.

    ОСОБА_2 просить суд визнати частину будинку з самовільною прибудовою спільною сумісною власністю подружжя, провести його поділ, виділивши йому 18/50 частини цього будинку, виділивши кожній стороні конкретні приміщення.

    Рішенням суду від 16.06.2010р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Суд визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя відмовлено.

    Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, а його позов задовільнити. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд правильно послався за вимоги ст. 376 ЦК України, згідно якої особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як встановив суд, добудова до житлового будинку АДРЕСА_2, про яку заявлений позов, є самочинним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, дозволу на будівництво, а також належно оформленого проекту сторони не отримували, про що вони заявили в судовому засіданні. Цей факт підтверджений представником Вінницької міської ради, що надав свої заперечення на позовну заяву (а/с 237).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 405 ЖК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад рік.

Колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_6 не довела свої позовні вимоги.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані в спірному будинку, іншого житла не мають. ОСОБА_6 не заперечувала, що на вхідних дверях змінила замок, чим створила перешкоди в користуванні житлом.

Судова колегія вважає, що  це стало причиною не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в спірній частині будинку, а тому позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені безпідставно.

В цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_4 утративши ми право користування жилим приміщенням задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  задовільнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 червня 2010р. в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання втративши ми право користування будинком скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

В решті Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 червня 2010р. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20-ти днів.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: