УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7   грудня 2010 року                             м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Колоса С. С.      

Суддів: Іващука В. А., Вавшка В. С.

при секретарі: Андреєва О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Вінницького національного аграрного університету  ( надалі НАУ ) до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа служба в справах дітей Вінницької міської ради  про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення, стягнення заборгованості за надані комунальні послуги  за апеляційною скаргою представника Вінницького національного аграрного університету   на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2010 року,  -

В с т а н о в и л а :

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2010 року зазначений позов задоволено частково .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8  на користь Вінницького НАУ заборгованість за надані комунальні послуги в сумі  3 428 грн. 58 коп. .

 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено .

Вирішено питання про відшкодування та розподілення судових витрат .

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, представником позивача не надано доказів на підтвердження відсутності відповідачів більше шести місяців за місцем їх проживання у гуртожитку та, що ними порушувались  правила співжиття .

У апеляційній скарзі представник Вінницького НАУ  просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,  недотриманням норм матеріального та порушенням норм процесуального права .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши представника навчального закладу, яка просить рішення суду скасувати з підстав викладених у скарзі, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без  задоволення з наступних підстав .

Згідно ст. 213  ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Відповідно до ст. 60  ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відмовляючи в позовних вимогах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселенні, судом першої інстанції надано належну оцінку зібраним та наданим по справі доказам .

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 ( її чоловік та двоє синів )  вселилась у спірну кімнату гуртожитку на законних підставах  та видано ордер  №  108  від 24 вересня 1993  року( а. с. 9 ). Кімнату надано в зв"язку  з виконанням ОСОБА_5  трудових обов"язків та звільнено за ст. 40 п. 1 ч. 1  КЗпП України, скорочення чисельності чи штату працівників .

Зі змісту ст. 132 ч. 3 ЖК України вбачається, що осіб, які припинили роботу з підстав визначених  ст. 40 п. 1 ч. 1  КЗпП України  може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення .

З зазначеного вбачається, що твердження викладені у скарзі про те, що ОСОБА_5, звільнившись з роботи, разом з членами своєї сім"ї, що вписані в ордер, втратила право користування жилим приміщенням є безпідставними та такими, які не грунтуються на законі .

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що представником університету не надано доказів, які б підтвердили факт, що ОСОБА_5 та члени її сім"ї тривали час ( більше шести місяців )  не проживають у наданій їм кімнаті, а також, що порушували правила проживання у гуртожитку. Надані представником  навчального закладу акти  від  12 червня 2009 року та 28 і 29 вересня 2010 року підтверджують факт відсутності відповідачів у кімнаті саме у ці дні ( а. с. 14, 53, 54 ). Останні два акти складено після подачі позовної заяви. В той же час свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 допитані в суду першої інстанції спростували ці обставини та показали, що неодноразово бачили ОСОБА_5  в гуртожитку протягом 2010 року  .

Не надано представником позивача і доказів, що в спірній кімнаті гуртожитку проживають сторонні особи  .

Стягуючи з відповідачів заборгованість за надані комунальні послуги в сумі  3 428 грн. 58 коп., судом обгрунтовано зазначено, що відповідачі кошти не вносили, а тому підлягають до відшкодування. Спір з приводу розміру між сторонами відсутні .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін .

   На підставі викладеного та, керуючись  ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

   Ухвалила :

Апеляційну скаргу представника Вінницького національного аграрного університету  -  відхилити .

Рішення  Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 жовтня 2010 року -  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення .

Протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

          Судді:

                     З оригіналом згідно  :