Цивільна справа № 2-3710/1-2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
12 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Клименко І.М.
з участю представника позивача: Манчук В.М.,
відповідача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.ст. 208, 218 ЦПК України, суд може оголосити вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через 3 дні з моменту оголошення вступної та резолютивної частин рішення в судовому засіданні
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 209, 210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ:
Цивільна справа № 2-3710/1-2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Клименко І.М.
з участю представника позивача: Манчук В.М.,
відповідача: ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами звернувся з позовною заявою про стягнення з Відповідача - ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 29 750, 00 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 працює у Державному видавництві «Преса України».
17 липня 2006 року Відповідач звернувся до Позивача з письмовою заявою про оплату Позивачем вартості навчання його доньки ОСОБА_4 в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ»). На прохання Відповідача між НТУУ «КПІ», Позивачем і ОСОБА_4 було укладено Договір № СЕ-61/40 з Додатковою угодою № 1 від 17 липня 2006 року.
Оскільки на момент укладання Договору ОСОБА_4 була неповнолітньою, її законним представником виступав її батько – Відповідач ОСОБА_2.
Вартість навчання ОСОБА_4, згідно Договору становила 8 500 грн. за один навчальний рік (10 місяців).
На виконання своїх зобов'язань за Договором, Позивачем у 2006-2010 роках було сплачено 29750 грн. 00 коп. за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ».
Пункт 7.19 Колективного договору Позивача передбачає можливість оплати за рахунок підприємства вартості навчання у вищих навчальних закладах дітей працівників. Оплата за навчання здійснюється лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно».
Згідно пункту 4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 Позивач зобов'язується здійснювати оплату вартості навчання ОСОБА_4 у разі, якщо ОСОБА_4 навчається на оцінки «добре» і «відмінно». У разі навчання ОСОБА_4 на оцінки нижчі ніж оцінки «добре» Позивач має право припинити оплату вартості освітньої послуги.
Згідно пункту 9 Договору в редакції Додаткової угоди № 1, - у разі навчання ОСОБА_4 на оцінки нижчі ніж оцінки «добре» Відповідач зобов'язується відшкодувати Позивачеві грошові кошти, сплачені Позивачем НТУУ «КПІ» в якості вартості навчання.
За результатами складання семестрових іспитів та заліків у 1 та 2 семестрі 2006-2007 навчального року ОСОБА_4 отримано 10 оцінок «задовільно».
На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у липні 2006 року та січні 2007 року було сплачено 8.500 грн. 00 коп. за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» (платіжне доручення № 2657 від 28 липня 2006 року, № 261 від 31 січня 2007 року) впродовж 1 та 2 семестру 2006-2007 навчального року.
За результатами складання семестрових іспитів та заліків у 3 та 4 семестрі 2007-2008 навчального року ОСОБА_4 отримано 15 оцінок «задовільно». На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у серпні 2007 року та лютому 2008 року було сплачено 8.500 грн. 00 коп. за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» (платіжне доручення № 2561 від 29 серпня 2007 року, № 449 від 19 лютого 2008 року) впродовж 3 та 4 семестру 2007-2008 навчального року.
За результатами складання семестрових іспитів та заліків у 6 семестрі 2008-2009 навчального року ОСОБА_4 отримано 8 оцінок «задовільно». На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у березні 2009 року було сплачено 4 250 грн. 00 коп. за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» (платіжне доручення № 584 від 16 березня 2009 року) впродовж 6 семестру 2008-2009 навчального року.
За результатами складання семестрових іспитів та заліків у 7 та 8 семестрі 2009-2010 навчального року ОСОБА_4 отримано 14 оцінок «задовільно». На виконання своїх зобов'язань за Договором Позивачем у лютому 2010 року було сплачено 8.500 грн. 00 коп. за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» платіжне доручення № 321, № 320 від 19 лютого 2010 року) впродовж 7 та 8 семестру) 2009-2010 навчального року.
Позивач посилається на те, що Відповідач безпідставно набув грошові кошти Позивача в сумі 29750 грн. 00 коп. в якості оплати навчання у 2006-2010 роках ОСОБА_4, тому, у відповідності до п. 3 ч. 3, ч. 2, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, п. 4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 та п. 7.19 Колективного договору Позивача зобов'язаний повернути їх Позивачеві у повному обсязі.
У зв'язку з наявністю у ОСОБА_4 задовільних оцінок, за результатами складання семестрових іспитів та заліків, 17 жовтня 2008 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення коштів загальною сумою 8 500 грн. 00 коп., сплачених Позивачем за навчання ОСОБА_4 у 2006-2007 навчальному році. 11 червня 2010 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення коштів сплачених Позивачем у 2006-2010 роках за навчання ОСОБА_4 загальною сумою 29 750 грн. 00 коп.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди», положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння на його умов не допускається. Відповідно до ст. 530 ЦК України Позивач має право вимагати виконання зобов'язання у будь який час.
Оскільки на письмові вимоги Позивача Відповідач не виконав свого зобов'язання за Договором і не повернув Позивачеві грошей, що були сплачені Позивачем за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ», Позивач просить стягнути з Відповідача 29 750 грн. 00 коп., а також з Відповідача понесені ним стягнути судові витрати у даній справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення та просили відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідач, являючись працівником Видавництва, на підставі Колективного договору між адміністрацією та профспілковою організацією Державного видавництва «Преса України» на 2005 - 2010 року (п.7.19 Колективного договору), 17.07.2006 року звернувся до Позивача з письмовою заявою про можливість навчання його доньки ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» за рахунок Видавництва.
За результатами розгляду вказаної заяви між НТУУ «КПІ», Позивачем та Відповідачем 17 липня 2006 року було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №СЕ-61/40 від 17 липня 2006 року.
Позивач посилається на п.7.19 Колективного договору між адміністрацією та профспілковою організацією Державного видавництва «Преса України» на 2005 - 2010 року зареєстрованого 28 березня 2005 року, згідно з яким «оплата за навчання здійснюється лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно». Також на п. 4 Договору (зміст якого повністю взятий з п.7.19 Колективного договору), відповідно до якого, - «у разі навчання відповідача на оцінки нижчі ніж оцінки «добре» Позивач має право припинити оплату вартості освітньої послуги».
Проте, на думку Відповідача, такі твердження Позивача є необгрунтованими.
18 серпня 2005 року відбулося засідання профкому Державного видавництва «Преса України», на порядок денний якого було поставлено розгляд питання про оплату Видавництвом вартості навчання у вищих навчальних закладах. За результатами розгляду вказаного питання було прийнято рішення, згідно з яким вирішено оплачувати вартість навчання у вищих навчальних закладах тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікової сесії не мають заборгованості та їх знання оцінені «позитивно», тобто в т.ч. і «задовільно».
Того ж дня – 18 серпня 2005 року, Профком Видавництва письмово повідомив про прийняте рішення адміністрацію Видавництва та впродовж 2005 - 2010 років адміністрація Видавництва фактично виконувала рішення Профкому від 18 серпня 2005 року.
З невідомих причин вказані зміни до Колективного договору не були належним чином зареєстровані, в результаті чого 31 травня 2010 року Профком звернувся з листом до адміністрації Видавництва про необхідність приведення умов Колективного договору до фактичних правовідносин.
31 травня 2010 року було прийнято рішення про внесення змін до Колективного договору та п.7.19 Колективного договору викладено в новій редакції, згідно якої «За рахунок коштів підприємства оплачувати вартість навчання тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікових сесій не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно».
В п. 2 вказаного Рішення зазначено, що умови п. 7.19 Колективного договору в новій редакції застосовуються до відносин, які виникли з 18 серпня 2005 року.
З вищенаведених підстав, Відповідач вважає, що добросовісно виконував умови укладених договорів і підстав для повернення грошових коштів, сплачених за навчання, Позивачеві немає.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що пунктом 7.19 Колективного договору передбачена можливість оплати за рахунок підприємства вартості навчання у вищих навчальних закладах дітей працівників.
Сторонами визнається і не підлягає доказуванню (ст. 61 ЦПК України) те, що ОСОБА_2 працює у Державному видавництві «Преса України». 17 липня 2006 року звернувся до Позивача з письмовою заявою про оплату вартості навчання його доньки ОСОБА_4 в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», в результаті чого сторонами було укладено Договір № СЕ-61/40 з Додатковою угодою № 1 від 17 липня 2006 року.
На виконання своїх зобов'язань за Договором, Позивачем у 2006-2010 роках за навчання ОСОБА_4 в НТУУ «КПІ» було сплачено грошові кошти на загальну суму 29 750 грн. 00 коп.
Сторонами визнається і підтверджуться доказами, які містяться в матеріалах справи те, що донька Відповідача – ОСОБА_4 протягом навчання отримувала оцінки «задовільно» за результатами екзаменаційно-залікових сесій.
Відповідно до Колективного договору, в редакції від 28.03.2005р., (пунктом 7.19 Колективного договору) було передбачено оплату за навчання лише щодо осіб, які навчаються на оцінки «добре» та «відмінно».
Згідно пункту 4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1, Позивач зобов'язується здійснювати оплату вартості навчання ОСОБА_4 у разі, якщо ОСОБА_4 навчається на оцінки «добре» і «відмінно». У разі навчання ОСОБА_4 на оцінки нижчі ніж оцінки «добре» Позивач має право припинити оплату вартості освітньої послуги.
Згідно пункту 9 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1), - у разі навчання ОСОБА_4 на оцінки нижчі, ніж оцінки «добре», Відповідач зобов'язується відшкодувати Позивачеві грошові кошти, сплачені Позивачем НТУУ «КПІ» в якості вартості навчання.
Як вбачається з протоколу засідання Профкому Державного видавництва «Преса України» від 18 серпня 2005 р., до порядку денного було внесено питання оплату Видавництвом вартості навчання у вищих навчальних закладах
За результатами розгляду вказаного питання було прийнято рішення, згідно з яким вирішено оплачувати вартість навчання у вищих навчальних закладах тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікової сесії не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно (а.с. 46-47).
Як пояснили представники сторін в судовому засіданні, причини, по яких вказані зміни не були своєчасно внесені до Колективного договору та зареєстровані у встановленому Законом порядку в 2005 році, пояснити на даний час ніхто не може.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2010 року було прийнято Рішення про внесення змін до Колективного договору та п.7.19 Колективного договору викладено в новій редакції, згідно якої, - за рахунок коштів підприємства вирішено оплачувати вартість навчання тих осіб, які за результатами екзаменаційно-залікових сесій не мають заборгованості та їх знання оцінені позитивно.
В п. 2 вказаного Рішення зазначено, що умови п. 7.19 Колективного договору у викладеній редакції застосовуються до відносин, які виникли з 18 серпня 2005 року – дати прийняття вищезазначеного рішення профкомом (а.с. 41-43).
Відповідні зміни до Колективного договору були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку 01.06.2010р. (а.с. 42).
Посилаючись на ст.ст. 638, 639 ЦК України, представник Позивача стверджує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та з моменту підписання його сторонами.
Відповідно, Позивач зазначає, що п. 7.19 Колективного договору в редакції, затвердженій 01.06.2010р., набрав чинності тільки з 01.06.2010р. і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі за попередні періоди.
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд вважає, що такі твердження представника Позивача є необґрунтованими і оцінює їх критично, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.
Таким чином, законодавець наділив сторони колективного договору правом визначити період часу для застосування тих умов договору, про які сторони домовилися.
Відповідно, положення п. 2 Рішення про внесення змін до Колективного договору на 2005-2010рр. від 31.05.2010р. суд оцінює як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства.
З листа Профкому Видавництва «Преса України» від 11.10.2010р. вбачається, що на час розгляду даної справи, пункт 7.19 Колективного договору в редакції, затвердженій спільним рішенням профкому та адміністрації Державного видавництва «Преса України» від 31.05.2010р., яким про дубльовані положення протоколу засідання профкому Державного видавництва «Преса України» від 18.08.2005р., є чинним.
З навчальної картки студентки ОСОБА_4 (а.с. 24-25) вбачається, що за результатами екзаменаційно-залікових сесій студент не має заборгованості та її знання оцінені позитивно.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що правових підстав для повернення грошових коштів, сплачених Позивачем за навчання ОСОБА_4, немає і в задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса України» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів слід відмовити.
Керуючись ст. 627, 631 ЦК України, ст.ст. 9, 13, 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», ст.ст. 10, 11, 57-60, 61, 209, 210, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог Державного видавництва «Преса Україна» Державного управління справами до ОСОБА_2 про стягнення грошей - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
СУДДЯ: