Копія
справа № 2а-2625/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2010 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі головуючого судді Ярмоленка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про визнання неправомірних дій та стягнення недовиплачених коштів, -
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2009 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що вона є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, постійно проживає в м. Коростені, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відповідно до 28.02.1991 року № 796 – XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи /далі Закон № 796 – XII/, має право на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва. Однак, всупереч згаданому Закону вказані виплати проводились без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, /далі «Постанова № 836»/ тому позивач вважає своє право порушеним та просить стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської Ради недовиплачені кошти, передбачені ст. 37 Закону № 796-ХІІ в розмірі 2472,80 грн. за період з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року.
Відповідач позов не визнав.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної грошової допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва в розмірі 40% мінімальної заробітної плати.
Проте в спірний період часу ця допомога виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.
Згідно п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються в числі інших управління праці та соціального захисту населення виконкомів міських Рад. Виплата компенсацій та допомог певних видів, в т.ч. і передбачених ст. ст. 37, 39 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації. Правовідносини між сторонами виникли з дня набрання чинності вищевказаної постанови.
Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради є належним відповідачем по справі. В порушення вимог ст. 71 КАС України останній не довів належними доказами факти відсутності фінансування та видатків Державного Бюджету України, що направляються управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи за ст.ст. 37, 39, 51 Закону № 796 – ХІІ. Згідно вказаної норми Закону обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, доказів правомірності своїх дій відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності за них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана Постанова КМУ.
В силу ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін. Оскільки жодна із сторін не наполягає на застосуванні строку звернення до суду суд його не застосовує, відповідно до ст.100 КАС України.
Виходячи з цього судовому захисту підлягають позовні вимоги за вказаний позивачем період. Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд керується п.2 ч.2 ст.162 КАС України та зобов’язує відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину допомоги.
Керуючись ст.ст. 37 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11,94, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради щодо не нарахування та не виплати позивачу допомоги в зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва відповідно до визначених законом розмірів неправомірними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу в зв’язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.12. 2007 року по 01.12.2008 року.
Від сплати судових витрат сторони звільнити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення .
Суддя