Справа № 2-а-158/1-2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
22 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді : БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Полторак І.В.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача-1 Кашуба О.М.,
представника відповідача-2 Крестен О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, здійснення перерахунку та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, –
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд може залежно від складності справи оголосити вступну та резолютивну частину постанови, з повним текстом постанови сторони можуть ознайомитися через 3 дні з моменту оголошення вступної та резолютивної частин постанови в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ст.167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, здійснення перерахунку та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення постанови суду.
СУДДЯ:
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі Полторак І.В.
З участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача-1 Кашуба О.М.,
представника відповідача-2 Крестен О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, здійснення перерахунку та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій по нарахуванню та виплаті допомоги при народженні дітей та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними, перерахунок та виплату заборгованості по даній виплаті.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася дитина – ОСОБА_4. З 30.06.2008р. відповідач розпочав виплачувати допомогу по догляду за дитиною в розмірі 130 гривень щомісячно. Однак, оскільки вона є застрахованою особ о ю в системі загальнообов ’ язкового державного соціального страхування у зв ’ язку з тимчасовою втратою працездатності, то при призначенні допомоги відповідача, на її думку, мав керуватися Законом України «Про загальнообов ’ язкове державне страхування у зв ’ язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 08.01.2001р. Порядок призначення та розмір виплати допомоги закріплені статтями 42, 43 зазначеного Закону, дія яких була відновлена рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від. 22.05.2008р. Враховуючи ці обставини, вона звернулася до відповідача з метою виплати соціальної допомоги в належному розмірі, однак у виплаті допомоги в належному розмірі їй було відмовлено.
У судовому засіданні позивачем були уточнені позовні вимоги, згідно яких ухвалою суду до участі в справі було залучено відповідача-2 - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
З урахуванням уточнень, які позивач підтримала в судовому засіданні, ОСОБА_1 просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» неправомірними та зобов'язати відповідачів у відповідності з проведеним розрахунком виплатити на її користь перераховану суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації стосовно задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат стосовно задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину – ОСОБА_4 (а.с. 7).
З 30.06.2008 року по 17.04.2011р. відповідачем-1 позивачці встановлена сума допомоги до догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі 130, 00 грн.
15.12.2008р. позивач звернулася з заявою до відповідача-1 про здійснення їй перерахунку сум допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов ’ язкове державне страхування у зв ’ язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 08.01.2001р. (закон № 2240) , проте відповідач-2 листом від 19.12.2008р. №54/13-9863 відмовив їй у здійсненні перерахунку та виплаті суми допомоги.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року N 2811-XII (Закон № 2811) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до статті 13 Закону № 2811 право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має. особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Статтею 15 Закону № 2811 встановлено, що допомога по догляду за дитиною до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Крім того, частиною 3 прикінцевих положень Закону № 2811 передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008року – 50 відсотків, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Частиною четвертою статті 1 Закону № 2811 передбачено, що Порядок Призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»
Порядком встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
Так, абзацом 3 пункту 22 Порядку встановлено, що для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подасться в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).
Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача із заявою про перерахунок або встановлення іншого, ніж мінімальний, розміру допомоги по догляду за дитиною, із доданими документами, передбаченими вищезазначеним Порядком.
Статтею 19 Конституції України, встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи викладене вище та пояснення сторін у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, адже Законом № 2811 чітко встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень, з обмеженнями, передбаченими прикінцевими положеннями такого Закону.
Так як позивач не подав відповідачеві документи про сукупні доходи його сім'ї, суд дійшов висновку, що відповідач при обчисленні допомоги позивачеві до догляду за дитиною діяв відповідно до Конституції України та принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки розмір допомоги по догляду за дитиною прямо залежить від сукупного доходу сім'ї, що отримує допомогу.
Крім того, суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення
відповідачем при обчисленні та нарахуванні допомоги по догляду за дитиною положень
Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки Закон
України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року N 2240-Ш, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
При цьому, положеннями статті 2 Закону № 2240 визначено, що суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувачів та страховик; а страховик – Фонд соціального страхування тимчасової втрати працездатності.
З огляду на зазначене вище, суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону № 2240, оскільки норми вказаного Закону не поширюється на діяльність Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, так як останній не є органом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі довели суду правомірність вчинення оскаржуваних дій.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 22.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. З клопотанням про отримання вступної та резолютивної частин постанови сторони не зверталися. Повний текст постанови складений 24.09.2010р.
Відповідно до ст.ст. 9, 69-71, 158-163 , п. 4 ст. 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними, здійснення перерахунку та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення постанови суду.
СУДДЯ: