Справа № 2о-202-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 грудня       2010  року                                               м. Київ

 Святошинський районний суд м. Києва

в складі:  головуючого  судді Кирилюк Г.М.

                 при секретарях        Вольф Т.Л., Халпахчієвій Є.В.

з участю заявника                    ОСОБА_1

представника заінтересованої  особи Бондар М.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа:  Київська районна  міжвідомча експертна  комісія   про встановлення факту, що  має юридичне  значення ,-

встановив:

29.09.2010  р. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою,  в якій просить встановити факт, що він   з 02 вересня  по  01 жовтня  1986 року  приймав участь  в ліквідації  наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС.

Посилається на ті підстави, що   з 26.03.1984  року  він працював водієм на  автомобілі  ГАЗ-24 у Київському автотранспортному  підприємстві 09102, правонаступником  якого  є  ВАТ «АТП-13002», був звільнений  з роботи  11.10.1989  року за власним бажанням.

В період роботи  в Київському  АТП 09102,   згідно наказу керівника   був  направлений  в службове відрядження з  02 вересня  по 01 жовтня 1986 року  для робіт  по  ліквідації  наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС, що  підтверджується  довідкою ВАТ «АТП-13002»  №5  від 16.06.2007 р. та наказом №198/0к від 23.09.1986 р.  про продовження  відрядження  водіям, які працюють  на ліквідації  наслідків  аварії на  ЧАЕС до  01.10.1986 року.

Згідно  розрахункової відомості за  вересень  1986 р.  за  період  відрядження йому   виплачена   заробітна  плата в сумі 653,95 крб.

Згідно  постанови  Ради  Міністрів Української РСР  від  18  червня 1991  року  №44 йому  26.02.1993 року  видано  посвідчення  учасника ліквідації  аварії  на  Чорнобильській АЕС у 1986 році, яке згодом  було  перереєстровано  в безстрокове на  всій території  України (серія  НОМЕР_1).

Відповідно  до  ст..55 Закону  України «Про  статус і соціальний захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації  аварії на   Чорнобильській АЕС, які працювали  у зоні  відчуження з моменту аварії  до  1 липня  1986 року незалежно  від кількості робочих днів,  а з 1 липня  1986 р. по  31 грудня  1986 року  не менше  5 календарних днів, пенсії  надаються  із зменшенням  пенсійного  віку на   10 років.

08 липня  2007  р.  йому виповнилось  50 років,  йому призначили і він почав отримувати   пенсію  за віком  як особа,  яка є учасником  ліквідації  наслідків аварії на  Чорнобильській АЕС.

Після виходу на пенсію  він  почав часто хворіти на різні захворювання, а з весни 2010  року  стан  його  здоров’я різко   погіршився,  він  був госпіталізований у радіологічний центр, а потім у 7 Київську клінічну  лікарню,   де був встановлений  діагноз -  гіпертонічний криз.

Він звернувся в Київську міжвідомчу експертну комісію для вирішення  питання  щодо  встановлення  йому групи інвалідності у  зв’язку з роботами,  пов’язаними з  ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де  у нього витребували всі  необхідні   для них документи.  Розглянувши їх,  зобов’язали  ще  надати копію наказу  про  відрядження для  роботи  по  ліквідації наслідків  аварії на  Чорнобильській АЕС за 1986 рік.

Оскільки  вказаний наказ на підприємстві  відсутній, просить суд  встановити  даний юридичний факт.

В судовому засіданні заявник  заяву підтримав та просить  її задовольнити.  

Представник заінтересованої  особи після оголошення  по  справі перерви  в судове засідання не з’явився, просить слухати  справу  в його  відсутність.

Надав суду пояснення, в якому  зазначив, що документи  до Київської регіональної міжвідомчої експертної комісії приймаються по особистій заяві  чорнобильця або за  його  дорученням. Заявник документи  до експертної комісії не  надавав,  за обліком   не значиться.    

Суд,  заслухавши пояснення осіб, що  беруть  участь  у справі, дослідивши матеріали справи,  вважає необхідним відмовити в задоволенні  заяви з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного  судочинства, в порядку якого  розглядаються   цивільні справи про  підтвердження  наявності або відсутності  юридичних фактів, що  мають  значення   для охорони   прав та інтересів  особи  або  створення  умов здійснення  нею особистих  немайнових  чи майнових   прав або підтвердження  наявності  чи відсутності  неоспорюваних прав.

Як вбачається  зі змісту заяви,  підставою звернення  до  суду  з даною заявою  стала відмова  Київської районної  міжвідомчої експертної  комісії прийняти наявні  у заявника  документи   для вирішення  питання  щодо встановлення   причинного  зв’язку захворювання  з впливом  аварії на ЧАЕС через відсутність  довідки про  його  роботу  в Чорнобильській зоні   з 02 вересня  по  01  жовтня  1986 року.

Проте,  як пояснив сам заявник,  він звертався до   Київської регіональної   міжвідомчої експертної комісії, проте  документи  не подавав, оскільки від сторонніх осіб дізнався, що  у нього не вистачає  вказаної довідки.

Як пояснив представник Київської районної  міжвідомчої експертної  комісії,  необхідність надання  тієї  чи іншої довідки  визначається лише після вивчення наданих на розгляд   документів.

За таких підстав суд  дійшов висновку, що  умови  здійснення  заявником   своїх  прав на встановлення  групи інвалідності на час розгляду  справи ніким не порушені  та не  потребують  судового  захисту.

Заявник не  позбавлений  права звернутись  до  відповідної  експертної комісії з наявними у нього  документами  та отримати  відповідний висновок.

  Враховуючи викладене та керуючись  ст. ст.  234-235 ЦПК України,  суд,-

вирішив:

ОСОБА_1 відмовити  в задоволенні  заяви про  встановлення  факту, що  має  юридичне  значення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом десяти  днів  з дня  його  проголошення. Особи, які  брали участь  у справі, але  не  були присутні  у судовому  засіданні під час проголошення  судового  рішення, можуть  подати   апеляційну скаргу   протягом десяти днів  з дня отримання  копії цього  рішення.

    Суддя: