АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

        08 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        головуючого-судді               - Кравченка С.І.

          суддів                       - Мацелюха П.С., Лясковської В.І.

           за участі прокурора                 - Тертичного О.А.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком                            

                                                           ОСОБА_1,  

                                                           ІНФОРМАЦІЯ_1,  

                                                           уродженця м. Києва, громадянина

                                                          України, українця, який не працює,

                                                           проживає за адресою: АДРЕСА_2,

                                                           в силу ст. 89 КК України не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі  строком на 2 (два) роки.

Згідно з вироком суду, 05 червня 2010 року, приблизно, о 13 годині ОСОБА_1, перебуваючи у своїй квартирі АДРЕСА_2, яку здає в оренду гр. ОСОБА_2, скориставшись її відсутністю у квартирі, таємно викрав належне їй майно – золоту каблучку вартістю 500 грн., золоту каблучку з сапфіром синього кольору та діамантом вартістю 2800 грн., золоті сережки у вигляді листка з сапфірами синього

________________________

Справа № 11-а-2469/2010              Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бабайлова Л.М.

 Категорія КК: ч. 1 ст. 185             Доповідач:                                     Мацелюх П.С.  

кольору та діамантами вартістю 3000 грн., золоті сережки конусоподібної форми з камінням гранат вартістю 1800 грн., а всього майна на загальну суму 8100 грн. З місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на свій розсуд.

Справа розглядалася судом першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації злочину, не погоджується з вироком суду в частині призначеного покарання і вважає останнє таким, що явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок суворості. На обґрунтування наведеного, посилається на обставини, які пом’якшують покарання – повне визнання вини, щире каяття, а також на позицію прокурора в суді першої інстанції, який просив призначити йому за даний злочин покарання у виді позбавлення волі на один рік. З наведених підстав просить вирок суду змінити та пом’якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, просить залишити вирок без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у пред’явленому обвинуваченні, не оспорював зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, подав до суду заяву про розгляд справи в порядку ст. 299 КПК України, з чим погодились учасники процесу та у зв’язку з чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів у справі і проведено судове слідство в порядку, визначеному ч. 3 ст. 299 КПК України.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорювалися і докази щодо них, на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України, не досліджувалися, а інших доказів, які б викликали сумнів в доведеності винуватості ОСОБА_1 апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин справи перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії ОСОБА_1, виходячи з визнаних судом доведеними фактичних обставин справи, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно зі ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, вартість викраденого майна, особу засудженого, який двічі притягувався до кримінальної відповідальності, обставину, яка пом’якшує покарання – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає призначене засудженому покарання необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання апелянта на неврахування судом обставин, які пом’якшують покарання – повного визнання вини та щирого каяття – не заслуговують на увагу, оскільки судом першої були враховані, у тому числі, й зазначені засудженим в апеляції обставини.

Підстав для задоволення апеляції та пом’якшення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –

                                          У Х В А Л И Л А:

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни , а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.  

Судді:

__________________       __________________      __________________

  Кравченко С.І.                 Мацелюх П.С.                Лясковська В.І.