22-ц/804/1867/21

                                                                                263/3063/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 263/3063/17

Номер провадження 22-ц/804/1867/21

01 жовтня 2021 року                                                                                  місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

                 головуючого судді Лопатіної М.Ю.

                 суддів – Биліни Т.І., Пономарьової О.М.

                 за участю секретаря Сидельнікової А.В.,     

сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідачка – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,  в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Шевченко О.А.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Позов мотивовано  тим, що 15 грудня 2008 року, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 15 грудня 2008 року, за яким  позивач передав відповідачці грошові кошти, між сторонами був укладений  нотаріально посвідчений договір іпотеки. За умовами даного договору,  ОСОБА_2   передала  в іпотеку належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того,  02 квітня 2010 року між ОСОБА_1   та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір позики-застави, за умовами якого сторони погодили, що позивач передав відповідачці грошові кошти у сумі  460000 грн, які  остання   зобов`язалась  повернути  до 02 жовтня 2010 року. Також того ж дня, в забезпечення виконання зобов`язання, що виникло на підставі договорів позики грошей від 15 грудня 2008 року та додаткового договору до нього від 02 квітня 2010 року,  сторони  уклали додатковий договір до договору іпотеки від 15 грудня 2008 року. З огляду на те, що узяті на себе зобов`язання з повернення боргу відповідачкою не були виконані,  04 січня 2012 року позивач пред`явив відповідачці,  в особі її представника ОСОБА_4 , яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 08 лютого 2011 року, вимогу  про усунення порушення основного зобов`язання.  В свою чергу, ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_2 , надала ОСОБА_1 письмову відповідь, згідно якої відповідачка визнала борг у повному обсязі, який станом на 02 січня 2012 року становить  2 520570грн. та  складається з суми позики у розмірі 460 000 грн, процентів у сумі  966 000 грн, інфляційних нарахувань у сумі  26 220грн., трьох відсотків річних  у сумі 17 250 грн та пені  у сумі 105 1100 грн.   05 січня 2012 року між сторонами був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого відповідачка, в особі свого представника ОСОБА_4 , узяла на себе зобов`язання  до 25 березня 2014 року повернути позивачу  борг у загальному розмірі 2 520 570 грн.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 05 січня 2012 року,  позивач просив стягнути з відповідачки  на його користь борг у сумі 2 520 570 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 2 520 570 грн. Розподілено судові витрати та стягнуто з  ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 8 000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки узяті на себе зобов`язання з повернення боргу відповідачкою, у відповідності до вимог договорів, укладених між сторонами,  не виконані, є підстави для стягнення з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу, що станом на 02 січня 2012 року становить  2 520 570 грн та  складається з суми позики у розмірі 460 000 грн, процентів у сумі  966 000 грн, інфляційних нарахувань у сумі  26 220 грн, трьох відсотків річних  у сумі 17 250 грн та пені  у сумі 105 1100 грн.  

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , через свого представника  ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не було досліджено та узято до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від  19 травня 2012 року, згідно якої він визнав те, що ОСОБА_2 виконала перед ним повністю зобов`язання зі сплати боргу. Крім того судом не враховано також те, що  позивач власноручно  підписав у нотаріуса заяви про виключення запису з Державного реєстру іпотек про обтяження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та про вилучення обтяження цієї квартири іпотекою. 

Доводи і заперечення інших учасників справи

Своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки – адвокат Селютін Д.О. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені  належним чином, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга    підлягає  задоволенню  з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини справи.

         15 грудня 2008 року, в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 15 грудня 2008 року, за яким  позивач передав відповідачці грошові кошти у сумі 204 000 грн зі строком повернення до 15 червня 2009 року, між сторонами був укладений  договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С. та  зареєстрований в реєстрі за № 8215. В даному договорі сторони погодили, що ОСОБА_2 , як іпотекодавець, та ОСОБА_1 , як іпотекодержатель, в забезпечення виконання грошового зобов`язання на підставі договору позики від 15 грудня 2008 року передала  в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . Також даним договором було  передбачено накладення заборони відчуження предмету іпотеки та  заборона без письмової згоди іпотекодержателя передавати його в інші іпотеки. Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю.С. 15 грудня 2008 року накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, що зареєстрована в реєстрі за № 8216 (т. 1 а.с. 11-13).

        За додатковим договором до вищевказаного договору іпотеки, посвідченим 02 квітня 2010 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С., зареєстрованим в реєстрі за № 1182, між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_1 , як іпотекодержетелем,  було погоджено внесення змін до договору іпотеки від 15 грудня 2008 року шляхом зазначення, що договором іпотеки забезпечується виконання грошового зобов`язання іпотекодавця перед іпотекодержателем на підставі договору позики від 15 грудня 2008 року та додаткового до нього договору від 11 березня 2009 року, додаткового договору від  02 квітня 2010 року щодо передання у борг суми в загальному розмірі 460 000 грн зі сплатою 8,4 % на місяць із зобов`язанням ОСОБА_2 повернути позику до 02 жовтня 2010 року. При цьому сторони домовились, що передача грошових коштів у рахунок виконання умов вказаного договору позики повинна підтверджуватись тільки письмово, нотаріально або поштовим переказом ( т. 1 а. с. 14).

04 січня 2012 року ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 була складена вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання (позики), з якої вбачається, що  позивач попередив відповідачку про наявність у неї боргу за додатковим договором позики, іпотеки від 02 квітня 2010 року, яка  станом на 02 січня 2012 року становить  2 520570 грн та  складається з суми позики у розмірі 460 000 грн, процентів у сумі  966 000 грн, інфляційних нарахувань у сумі  26 220грн, трьох відсотків річних  у сумі 17 250 грн та пені  у сумі 105 1100 грн (т.1, а.с.16-17).

Згідно повідомлення від 05 січня 2012 року, ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2   на підставі довіреності від 08 лютого 2011 року, останньою визнана сума боргу за додатковим договором позики та  іпотеки від 02 квітня 2010 року у загальному розмірі 2 520 570 грн ( т.1 а.с.17)

05 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого, вказану суму боргу у розмірі 2 520 570 грн відповідачка визнала та зобов`язалась повернути щомісячними платежами у розмірі не менш 100 000 грн на місяць, починаючи з 25 січня 2012 року до  25 березня 2014 року (т.1, а.с.16-17).

           Згідно нотаріально посвідчених заяв ОСОБА_1 від 14 січня 2009 року, 17 лютого 2009 року, 13 травня 2009 року та  17 квітня 2009 року, останній підтвердив факт отримання  від ОСОБА_2   грошових коштів за договором позики від 15 грудня 2008 року у сумі 9000 грн, 9000 грн, 12600 грн, 16800 грн відповідно (т. 1 а.с.183-198).

            Також, відповідачкою були представлені розписки ОСОБА_1 , видані їй протягом 2009-2010 років, згідно яких останній отримував від ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок погашення боргу за договорами позики (т. 1 а.с.199-210).

            За заявою ОСОБА_1 від 19 травня  2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Шабадаш Л.С. та зареєстрованою в реєстрі за № 488,  ОСОБА_2 здійснила із ОСОБА_1   повний розрахунок за договором іпотеки від 15 грудня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Рябоконь Ю. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 8215. Також згідно даної заяви позивач  засвідчив, що матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за вищевказаним договором іпотеки, він до ОСОБА_2 не має (т. 2 а.с.53).

         На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шабадаш Л.С. було знято заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 . Також на підставі поданих позивачем повідомлень, нотаріусом були вилучені записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та  Державного реєстру іпотек щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.211-218).

           Крім того встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та стягнення заборгованості було задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 02 квітня 2010 року, укладеного між сторонами, в загальному розмірі 4 216 130 грн, в решті позовних вимог відмовлено . (т. 1 а.с. 153-156).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2016 року рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 вересня 2015 року скасоване,  у задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2   про визначення суми боргу за договором позики-застави та  визнання права власності на квартиру відмовлено (т.1 а.с 52-56).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Встановлено, що між сторонами існували договірні відносини, які випливають з договору позики від 15 грудня 2015 року та додаткових до нього угод. Узяті на себе зобов`язання з повернення  боргу за цими договорами  відповідачкою виконані в повному обсязі, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою  ОСОБА_1   про повний розрахунок ОСОБА_2 , а також заявами та повідомленнями позикодавця до нотаріуса про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна, про виключення запису про обтяження квартири відповідачки з Державного реєстру іпотек.

Такі ж правові висновки були зроблені Апеляційним судом Донецької області  в рішенні  від 08 червня 2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року залишено без змін. 

З урахуванням наведеного, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 05 січня 2012 року відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної  скарги.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на  неповне з`ясування судом першої інстанції  обставини, що мають значення для справи, є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,  в інтересах якого діє ОСОБА_3 ,  задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 травня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу  відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:          

Повний текст постанови складено  05 жовтня 2021 року.

Суддя: