Справа № 2 – 236/10  

РІШЕННЯ

іменем України

7 грудня 2010 року                     Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді Овсієнка А.А.

при секретарі Веремчук Л.Ю.

з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4    

представника відповідача Безсмертного О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Турійської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з вищевказаним позовом, зазначаючи у позовній заяві, що 7 грудня 1996 року з метою приватизації приміщення магазину ДКП «Експрес» ними спільно з ОСОБА_6,            ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,                ОСОБА_12 було створено у відповідності з вимогами ст.8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» товариство покупців, головою якого обрано ОСОБА_1

28 грудня 1996 року між Представництвом Фонду держмайна України у Турійському районі та даним товариством покупців в особі голови товариства ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення магазину ДКП «Експрес» площею 53,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до умов вищевказаного договору кошти на придбання даного приміщення фактично сплачувалися позивачами у справі в рівних частках.

3 травня 2004 року з числа членів товариства покупців було виключено ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а 6 червня 2010 року - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,           ОСОБА_10, ОСОБА_12 згідно поданих ними заяв та у зв’язку з невиконанням даними учасниками угоди про спільну діяльність, а саме – невнесенням коштів на придбання спірного майна.

7 червня 2010 року діяльність товариства покупців припинена за рішенням решти його членів – позивачів у справі, хоча вищевказаний договір купівлі-продажу та право власності на вищезгадане приміщення у встановленому законом порядку зареєстровано так і не було.

Вважаючи, що дане нерухоме майно набуте на законних підставах, позивачі просять визнати за ними в рівних частках (по ? частині за кожним) право власності на відокремлене приміщення площею 53,4 м.кв., що знаходиться на першому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

Письмових заперечень проти даного позову відповідачем не подано.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,         ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали повністю з зазначених у позовній заяві підстав та одночасно ствердили наведені у позовній заяві факти.

Представник відповідача Безсмертний О.М. позов визнав частково, вважаючи Турійську селищну раду неналежним відповідачем у даній справі, однак не оспорював факт належності позивачам спірного приміщення та не заперечував проти визнання за останніми права спільної часткової власності на дане нерухоме майно.

Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що даний позов є підставним та підлягає до задоволення у повному обсязі

Так, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України N 697-XII від 7 лютого 1991 року
«Про власність», громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України N 2163-XII від 4 березня 1992 року
«Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), п риватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.8 цього ж Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), покупцями об'єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які д ля спільної участі у приватизації можуть засновувати шляхом укладання угоди про сумісну діяльність товариство покупців, котре в межах своїх повноважень користується правами юридичної особи.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.15 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), приватизація державного майна здійснюється в тому числі і шляхом викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів.

Відповідно до ст.22, ч.1 ст.23 Закону України N 2171-XII від 6 березня 1992 року
«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»  (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) , право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, який і підтверджує право власності покупця на приватизоване майно.

Судом встановлено, що 7 грудня 1996 року з метою приватизації приміщення магазину ДКП «Експрес» позивачами у справі спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 шляхом укладення угоди про сумісну діяльність від 07.12.96 було створено у відповідності з вимогами ст.8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» товариство покупців, головою якого обрано ОСОБА_1 (а.с.10-15).

Відповідно до поданої заяви (а.с.16) таке товариство покупців було зареєстроване наказом начальника Представництва Фонду держмайна України у Турійському районі № 14 від 20.12.96 (а.с.17).

Згідно поданої заяви (а.с.18), наказом начальника Представництва Фонду держмайна України у Турійському районі № 15-1.1 від 25.12.96 (а.с.19) на підставі відповідного розпорядження голови Турійської районної державної адміністрації № 434 від 05.12.96 (а.с.20) прийнято рішення про приватизацію приміщення магазину ДКП «Експрес» площею 53,4 м.кв., що знаходиться за адресою вул.Ковельська, 1 (вул.Луцька, 3), смт.Турійськ Волинської області, шляхом його викупу товариством покупців.

28 грудня 1996 року між Представництвом Фонду держмайна України у Турійському районі та вищевказаним товариством покупців в особі голови товариства ОСОБА_1 було укладено посвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу приміщення магазину ДКП «Експрес» площею 53,4 (п’ятдесят три цілих і чотири десятих) м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Волинської області, за ціною 7159 грн. 57 коп. (а.с.22-23, 27).

Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 було сплачено обумовлену вартість об’єкта приватизації - 7159 грн. 57 коп. (а.с.28-30).

Розпорядженням голови Турійської райдержадміністрації № 473 від 30.12.96 (а.с.31) було зареєстровано вищевказаний договір, а згідно акту приймання-передачі від 31.12.96 (а.с.32) приватизоване приміщення передано товариству покупців в натурі.

3 травня 2004 року з числа членів товариства покупців було виключено ОСОБА_8 та ОСОБА_11, а 6 червня 2010 року - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9,           ОСОБА_10, ОСОБА_12 згідно поданих ними заяв та у зв’язку з невиконанням даними учасниками угоди про спільну діяльність, а саме – у зв’язку з невнесенням коштів на придбання майна, тоді як 7 червня 2010 року діяльність товариства покупців була взагалі припинена за рішенням решти його членів, що об’єктивно підтверджується відповідними протоколами (а.с.33-37).

Відповідно до ст.112 ЦК України (в редакції 1963 року), майно, яке належить на праві спільної власності двом або кільком громадянам, і частки у якому визначені, являється спільною частковою власністю.

Як ствердили суду позивачі, кошти на викуп спірного приміщення були внесені ними в рівних частках, а саме – по ? частині зазначеної у договорі купівлі-продажу суми кожним.

Як вбачається з довідки № 19/11 від 30.11.10, виданої Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», реєстрація права власності на приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1 Волинської області, не проводилась і дане нерухоме майно не перебуває на обліку як безхазяйне.

Згідно експертного висновку № 93-11/10-Н від 25.11.10 (а.с.21), ринкова вартість спірного приміщення станом на 25.11.10 складає 23935 (двадцять три тисячі дев’ятсот тридцять п’ять) грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне приміщення набуте позивачами спільно шляхом сплати ними в рівних частках його вартості, а тому визнає за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право спільної часткової власності (по 1/4 частині за кожним із позивачів) на відокремлене нежитлове приміщення площею                  53,4 (п’ятдесят три цілих і чотири десятих) м.кв., розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

Задовольняючи позов, суд відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стягує з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області на користь позивачів понесені останніми та документально підтверджені (а.с.а.с.1 - 7) судові витрати, зокрема: на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 6 (шість) грн. витрат на оплату банківських послуг, а всього - 177 (сто сімдесят сім) грн.; на користь ОСОБА_2 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 3 (три) грн. витрат на оплату банківських послуг, а всього - 123 (сто двадцять три) грн.; на користь  ОСОБА_3 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 6 (шість) грн. витрат на оплату банківських послуг, а всього - 177 (сто сімдесят сім) грн.; на користь ОСОБА_4       120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,            51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 6 (шість) грн. витрат на оплату банківських послуг, а всього - 177 (сто сімдесят сім) грн.

Оскільки позивач ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, суд на підставі ч.3 ст.88 ЦПК України стягує з відповідача в дохід держави 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.112 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст.1, 8, 15 Закону України N 2163-XII від 4 березня 1992 року
«Про приватизацію майна державних підприємств», ст.22, ч.1 ст.23 Закону України N 2171-XII від 6 березня 1992 року «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч.2 ст.12 Закону України N 697-XII від 7 лютого 1991 року «Про власність», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Турійської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право спільної часткової власності (по 1/4 частині за кожним) на відокремлене нежитлове приміщення площею 53,4 (п’ятдесят три цілих і чотири десятих) м.кв., розташоване на першому поверсі двоповерхової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області на користь ОСОБА_1 177 (сто сімдесят сім) грн. судових витрат.

Стягнути з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області на користь ОСОБА_2 123 (сто двадцять три) грн. судових витрат.

Стягнути з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області на користь ОСОБА_3 177 (сто сімдесят сім) грн. судових витрат.

Стягнути з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області на користь ОСОБА_4 177 (сто сімдесят сім) грн. судових витрат.

Стягнути з Турійської селищної ради Турійського району Волинської області в дохід держави 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий