Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 6540 / 10                                  Головуючий  у  1 інстанції: Яркіна С.В.

                                                                           Суддя-доповідач:                   Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А

Іменем України

          08  грудня  2010 року                                                                   м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Коваленко А.І., Кримської О.М.,                                            

При секретарі:         Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки АР Крим  на рішення Запорізького   районного суду Запорізької області   від  29  липня  2010 р. у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки АР Крим до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу),

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки АР Крим   звернулося до суду з позовом  до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).

В позовній заяві зазначали, що 23.06.2009 року працівники ТОВ „СГП „Нива” ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були направлені у відрядження. 27.06.2009 року о 9-30 годині на 444 км +150 м автошляху Харків-Сімферополь в Якимівському районі Запорізької області біля  с.м.т.  Якимівна відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ ДЕУ д/н НОМЕР_1, рухаючись у північному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ-ДЕУ Ланос, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у південному напрямку. В результаті ДТП водій ОСОБА_4 та пасажири отримали тілесні ушкодження і були доставлені до Якимівської центральної районної лікарні  для надання першої медичної допомоги, після чого були доставлені на лікування до Сакської лікарні. Наказом № 294 від 01.07.2009 року по територіальному управлінню була утворена комісія зі спеціального розслідування обставин і причин групового нещасного випадку. За результатами, цей випадок визнаний нещасним випадком, пов’язаним з виробництвом та був складений акт спеціального розслідування нещасного випадку по формі Н-5 та акти по формі Н-1. Потерпіла  ОСОБА_2 перебувала на лікуванні 131 день, ОСОБА_3 – 50 днів, ОСОБА_4 – 68 днів. За ці періоди їм були сплачені грошові суми, що компенсували відповідну частину втраченого заробітку : ОСОБА_2 – 15044,04 грн., ОСОБА_3 – 4165,50 грн., ОСОБА_4 – 6511,68 грн., з цих коштів ТОВ „СГП „Нива” відповідно до діючого законодавства сплатила ОСОБА_2 – 344,52 грн., ОСОБА_3 – 249,93 грн., ОСОБА_4 – 287,28 грн. Винною особою у цьому ДТП визнано ОСОБА_1 на підставі вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 02.03.2010 року. З цих підстав просили стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги на їх користь 24839,49 грн. - суму відшкодованих виплат втраченого заробітку  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області   від 29 липня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

 Не погоджуючись з рішенням суду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки АР Крим   подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати  та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

  Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За  змістом  ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовивши в задоволенні позову суд  першої інстанції вірно посилався на  положення ст. ст. 980, 993, 999 ЦК України, якими передбачені предмет договору страхування,   перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за збитки, підстави та умови обов’язкового  страхування  та на  ст. 1191, якою врегульовано право зворотної вимоги до винної особи.

При цьому суд виходив з того, що   Законом України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань, що спричинили втрату працездатності» не передбачено відшкодування страхових витрат (шкоди) в порядку регресу, а підстави  для застосування  положень ст. 1191 ЦК України   відсутні.  

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт вважає, що за умов, коли спеціальним  законом – Законом України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань, що спричинили втрату працездатності» не передбачено відшкодування страхових витрат (шкоди) в порядку регресу, суд мав застосувати  положення статей  1166, 1191 ЦК України,  статтю  91 ЦК України, та виходити з того, що  позивач , як юридична особа, має право зворотної вимоги до винної особи.

Такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження при апеляційному розгляді, оскільки з матеріалів справи видно, що судом першої інстанції повно і всебічно з’ясовані обставини справи, що мають  для неї значення,  висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між  сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи  судом  не порушені і застосовані вірно.

Висновок суду першої інстанції  узгоджується  і з  судовою практикою Верховного суду України, з якої вбачається, що  за ст. 993 ЦК України  страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, отримує в межах фактичних витрат право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за збитки. Проте, таке право не надається Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, оскільки  це випливає не з договорів  майнового страхування, а з правовідносин, що виникли у випадках особистого страхування (життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення тощо).

За таких обставин  судова колегія вважає,  що  підстав для  скасування рішення суду першої інстанції  не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Саки АР Крим   відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області   від  29 липня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України  з  розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: